Там він зустрівся з президентом країни Еммануелем Макроном.

Рауль Чілачава про прихильність США, аргументи проти Путіна та військовий план Росії (відео)

Окрім господаря Єлисейського палацу, главі української держави вдалось зустрітись з прем’єр-міністром Французької Республіки Едуаром Філіппом та Головою Сенату Франції Жераром Ларше.

Відвідинам Парижу передував президентський вояж до Вашингтону. Там 20 червня Порошенко обговорив ключові питання україно-американської співпраці з з президентом США Дональдом Трампом.

За словами низки експертів, США продемонстрували готовність залишитись на стороні України в російсько-українському протистоянні та здатність до більш рішучого тиску на Москву.

Міжнародні лідери, зокрема, обговорили важливість продовження «мінського формату». Це дає підстави припускати, що «нормандський формат», про ефективність якого є чимало суперечливих думок, може активізуватись. Саме тому ймовірна зміна ролі Франції в цьому дискурсі є дуже важливою для Києва.

Популярні новини зараз

Слуги народу позбудуться від вагітної Скороход після ридань в Раді, Арахамія в сказі: подробиці скандалу

Розстріл у російському коледжі: знайомі душогуба видали страшну правду, "познущалися..."

Нова Зайцева влетіла в натовп, люди розлетілися як кеглі: «Навіть не гальмував»

Гаряча Лобода опинилася в ліжку в крихітній білизні, ні краплі сорому: "Аж слинки течуть"

Показати ще

Отож, наскільки вдалою була зустріч Порошенка з Макроном, як Франція на чолі з новим очільником позиціонуватиме себе на міжнародній арені та чи зміниться її позиція в «нормандському форматі», Politeka з’ясовувала в політичних експертів Кирила Сазонова та Володимира Фесенка.

Підсумки зустрічі на Єлисейських полях

Сазонов блог
Кирило Сазонов: Зустріч Порошенка і Макрона можна оцінювати не як «перемогу», а як «шанс». Вона засвідчила, що маємо низку спільних напрямків для роботи. Чи зуміємо «шансом» скористатись – залежить винятково від нас.

Відносини між Францією та Україною завжди впирались в одну проблему – пріоритетів. Париж завжди більше цікавився Близьким Сходом. Адже є представником арабського світу в ЄС і навпаки. Україна знаходилась на другому колі інтересів. Вочевидь, нині ми виходимо на перший. Хоч це буде дещо обмежено в часі. Арабський світ візьме своє. Тому мусимо максимально використати період цікавості до нас.

Порошенко і Макрон розмовляли, в першу чергу, про співпрацю у сфері енергетики. І це дуже важливо. Україна політично Франції цікава настільки, наскільки цікава їй і економічно.

Після аварії на атомній станції Фукусіма в Японії французька громадськість вимагає закриття атомних станцій в країні. Політики вимушені з цим рахуватись. Відповідно, у них виникає дефіцит електроенергії. Україна тут може виступити донором. Для нас це неймовірно успішний проект.

Нині ми постачаємо електроенергію в Європу. Але цього мало. Можемо постачати у рази більше. Україна набагато цікавіша Європі як енергетичний партнер, аніж аграрний.

Вийшовши на енергоринок Заходу як хороший постачальник, зуміємо отримати шалену політичну підтримку. Європа дуже жорстко відстоює свої економічні інтереси. Якщо Росія буде загрожувати перервати постачання української електроенергії на європейські простори, то отримає такі санкції, які їй і не снились.

Фесенко
Володимир Фесенко: Еммануель Макрон тільки-но став президентом. Зустріч з Петром Порошенком, а перед цим з Володимиром Путіним, свідчить, що він має бажання якомога швидше та ефективніше включитися у переговорний процес.

Головний результат візиту українського президента в Париж – його знайомство з новим президентом Франції. Макрон може стати однією з ключових динамічних фігур на європейському континенті. Тому підтримувати з ним дружні відносини важливо.

Особисті стосунки керівників країн мають вагоме значення для міждержавних відносин. Франція – не проста країна. Вона – одна з провідних у Євросоюзі. Україні потрібно налагодити з нею дружні стосунки. Для української зовнішньої політики також важливий спільний пошук інструментів для відновлення нормального переговорного процесу у «нормандському форматі».

Зустріч з Порошенком дає можливість Макрону отримати інформацію про українську позицію, про нашу точку зору на переговорний процес та проблеми. Серед конкретних меседжів, варто звернути увагу, що Макрон підтримує ідею поєднання «нормандського» та «мінського» формату переговорів. Хоча вони йдуть паралельно, але між собою пов’язані.

Геополітичні апетити Парижу

Кирило Сазонов: В контексті лідерства в ЄС та, відповідно, «нормандському форматі», Франція стає локомотивом, відтісняє Німеччину.

Михайло Самусь: Будь-який удар по Росії – це допомога для України

Потрібно також враховувати, що в Трампа з Макроном хороші відносини, а з Меркель – навпаки, швидше погані. Так що результат зустрічі в Парижі має відгук і у США. Це важливо для України.

Америка хоче постачати в Європу газ. Росія – агресор і при цьому будує Північний потік-2. США вимагають цей проект заблокувати, ввести санкції щодо компаній, які працюють по ньому з «Газпромом». Для України це вигідно. Якщо в агресора буде менше грошей, більше проблем – це нам на руку. Але проти тут виступають Австрія та Німеччина. Вони зацікавлені в Північному потоці-2. Санкції санкціями, а для них – це бізнес. Адже зможуть в перспективі сісти на трубу і займатись продажом газу.

В цьому контексті Франції вигідне ослаблення Німеччини. Тому тут швидше вона виступить союзником США та України. Все впирається в найцінніше – в енергетику, яка і задає тон політиці.

Загалом Франція не дуже цікавилась українськими проблемами, тому там своє бачення дійсності.

Макрон говорить, що проблема України і Росії полягає у відсутності порозуміння. Мовляв, через це конфлікт на Донбасі. Насправді, ніякого «непорозуміння» немає. Росія не може терпіти поруч з собою сильну і незалежну Україну. А у нас безвіз з Європою. Звісно, це Москву дратує. Там хочуть повернути Україну у свою сферу впливу. Ми ж прагнемо незалежності і готові за неї боротись.

Володимир Фесенко: Німеччина і Франція – посередники у переговорах між Україною та Росією. Франція тут змагатиметься за лідерство із Німеччиною. Це буде важко зробити. Ангела Меркель – найбільш інформована та досвідчена у цьому процесі. Вона знає такі деталі переговорів, які не відомі більшості українських політиків. Макрону ще треба набути такий досвід.

Інша річ, що Макрон намагається, на відміну від попереднього французького президента, грати активнішу роль у цьому процесі. Його енергія, креативність та нові ідеї можуть допомогти. Тому, щоб мати успіх, Макрону варто не змагатися з Меркель за лідерство, а вливати нові ідеї у переговорний процес.

Взагалі питання лідерства у врегулюванні конфлікту – не головне. Якщо кожен учасник переговорів намагатиметься стати лідером – це лише завадить процесу. Скоріше створить проблеми, а не посприяє вирішенню питання.

макрон_порошенко1

Франція в «нормандському процесі»

Кирило Сазонов: Франція та Німеччина виступають тандемом в українському питанні. Це так звана «стара Європа». Але між ними є змагання. У Франції є сьогодні певна перевага.

Макрон переміг на виборах і отримав більшість в парламенті. Неймовірний успіх. А в Німеччині вибори – лише восени. В Ангели Меркель є хороший шанс на перемогу. Проте це лише шанс, а не наперед відома перемога. Так що Франція почувається впевненіше. Вона може будувати плани на кілька років наперед. Німеччина ж мусить відкласти довгострокову стратегію хоча би на півроку, поки не пройдуть вибори.

Макрон діє набагато рішучіше, ніж Меркель. Тому з огляду на це Франція може стати лідером в нормандському процесі. Хоч сам  «нормандський формат» – це, звісно, добре, але принципово поміняти ситуацію він не зможе.

Знову впираємось в першопочаткову проблему – Росія не хоче бачити незалежну Україну. Ми ж хочемо бути успішними. Це можна обговорювати з США, Францією, Німеччиною, Великою Британією. Але розмови не змінюють суть справи .

Тому всі перемовини в «нормандському форматі» не можуть вирішити україно-російський конфлікт, оскільки не вирішують фундаментальну причину цього протистояння. Ми або відвоюємо своє право на незалежність, або ж ні.

Володимир Фесенко: Україні треба розраховувати на об’єктивні, активні й наполегливі зусилля Німеччини та Франції разом у «нормандському форматі» та на збереження колективного тиску Заходу на Росію – і США, і ЄС.

Поєднання переговорного процесу із збереженням тиску на РФ поступово матиме результат.

Франція продовжуватиме підтримувати Україну. Посилюватиме з нею співпрацю по окремих напрямах. Однак нових санкцій проти РФ від Європейського Союзу нині не буде. Адже днями ЄС вже продовжив санкції.

Ольга Головка, Романія Горбач