Загальна ураженість української влади корупцією, її поширення як ракової пухлини суспільства, набула вже не просто риси національного лиха, а й проявилася метастазами в такій країні, як США. Щоправда, завдяки багаторічній цивілізованій практиці американського лобізму і ефективності американського законодавства, український вірус не зміг і не зможе істотно вплинути на американську політику і американське суспільство. Але, черговий удар по іміджу нашої країни в світі, справа колишнього політичного технолога Віктора Януковича, Пола Манафорта, що розглядається у Вашингтоні, все-таки завдала.

Український слід «справи Манафорта»

Обвинувальним актом, підписаним спецпрокурором Робертом Мюллером щодо лобіста Пола Манафорта і його бізнес-партнера Ріка Гейтса, останні звинувачуються по 12 пунктам, за протиправні дії, викликані тим, що вони були незареєстрованими агентами уряду України і Віктора Януковича, з 2006 по 2015 рік. За версією звинувачення, Манафорт заробив в Україні кілька десятків мільйонів доларів і відмив їх через офшорні корпорації і рахунки на Кіпрі, Сейшельських островах, Сент-Вінсент і Гренадінах.

Також вони звинувачуються в тому, що будучи керівниками кампанії з лобіювання американських офіційних осіб в інтересах уряду і президента України, вони не зареєструвалися у Мін’юсті США в якості іноземних агентів і не надали туди даних про виконану роботу і доходи від неї. Окремий пункт звинувачення вказує на те, що опубліковані ними матеріали не містили на видному місці імені іноземного замовника. Цікаво, скільки матеріалів залишилося б чистими, якщо б таке правило діяло в Україні?

Як повідомляє ВВС, в лютому 2012 року Манафорт і Гейтс замовили двом вашингтонським компаніям обробку членів конгресу і їхніх помічників по таким темам, як санкції проти України, чесність українських виборів і правомочність справи проти Юлії Тимошенко, а також «позитивну» доповідь про суд над нею. За цю роботу вони перерахували виконавцям 4 млн. доларів.

Популярні новини зараз

Лоліта, що виїхала до Росії, розсекретила розмір своєї пенсії: "А у Алли Борисівни..."

Закінчення карантину в Україні: глава МОЗ назвав терміни і головну умову

Лопес в обтягуючому вбранні показала, чому вона пишається своєю зовнішністю: кадри

Щасливий Хіменес-Браво зважився розповісти про свою дівчину: "Коли я перший раз приїхав в Україну"

Претендента на руку і серце "Холостячки" Злати Огневич розкусили в мережі: "Скакає з одного шоу в інші"

Показати ще

Серед доказів по цій справі, розгляд якої розпочато судом, є електронні листи Манафорта українським політикам, американським лобістам і підрядникам. Серед них, зокрема, є лист Манафорта Рінату Ахметову, в якому він рекомендує бізнесменові за всяку ціну позбутися від Віктора Януковича, як лідера Партії регіонів. Також Манафорт звертає увагу на необхідність пошуку потенційного кандидата в президенти України з числа осіб, що мають політичну вагу на півдні і південному сході країни. Додатково пропонувалося також проведення реформ і в самій Партії регіонів. Особливо Пол Манафорт відзначав політичну стратегію Тимошенко: шляхом помітних розбіжностей з главою держави заявити про свої права вважатися єдиною берегинею ідей українських революцій.

Виктор Янукович,

Манафорт уклав з Тедом Дівайном договір на 40 тис. доларів щомісяця з бонусом в таку ж суму, для проведення президентської виборчої кампанії 2010 року.

У 2012 році, Манафорт активно взаємодіяв з Оленою Бондаренко (однією з ключових фігур Партії регіонів) і Максимом Денком (одним з керівників телеканалу «Інтер»). Посередником в цих контактах виступив керівник київського офісу Манафорта Костянтин Килимник.

Думаю, читачам цікаво буде дізнатися і про «тісні зв’язки» Манафорта з Ігорем Шуваловим, що фактично курирував через Сергія Льовочкіна всю інформаційну політику «Інтера».

Варто відзначити і контакти Манафорта з Борисом Колесніковим, який тоді був віце-прем’єром, що курирував питання інфраструктури та особисто відповідав за проведення чемпіонату Європи з футболу. Зовсім недавно його ім’я спливло у зв’язку з корупційним скандалом в «Укрзалізниці», пов’язаному з розміщенням реклами в поїздах «Інтерсіті» і спричинило для транспортної компанії недоотримання прибутку в розмірі 18 млн. доларів. У документах Манафорта, Колесніков значиться під псевдонімом «BVK».

Крім Колеснікова, учасниками регулярних зустрічей з Манафорт і його командою були: Ірина Акімова (в 2010 році – перший заступник Глави АП України), Сергій Льовочкін, Андрій Гончарук (очолював Головне управління з питань міжнародних відносин АП), Юрій Левенець (паралельно консультував, на виборах 2010 року, двох конкурентів – Віктора Януковича і Юлію Тимошенко), Анна Герман, Андрій Портнов, Андрій Єрмолаєв, Олег Рафальський, Віталій Грамотнєв і Станіслав Скубашевський (заступником Глави АП часів Януковича з кадрової та регіональної політики).

Цікаво, що Пол Манафорт консультував не тільки представників Партії регіонів, Віктора Януковича і його оточення, а й представників Опозиційного блоку. Манафорт звертався до них з пропозицією інформувати українську владу, представників бізнесу, дипломатів про позицію Оппоблока щодо тих чи інших поточних і стратегічних питань. Юрія Бойко він пропонував зробити «відповідальним» за будівництво енергетично незалежної України, за децентралізацію – Олександра Вілкула, за реконструкцію Донбасу – Бориса Колесникова. Примітно, що у Манафорта не знайшлося кандидатур на роль ведучих експертів з питань європейської та торгової інтеграції, судової, виборчої та адміністративної реформ.

За всіма звинуваченнями, Полу Манафорту загрожує позбавлення волі на строк від 12,5 до 15 років, а його спільнику – від 10 до 12,5 років.

Правда, треба врахувати, що американський суд – це не наша «фабрика вироків», і тому все ще може змінитися.

Скандал з Манафортом і Гейтсом повчальний, як мінімум, з двох причин. Перша – Україна знову опиняється в центрі міжнародного корупційного скандалу, наслідки якого безпосередньо не так сильно позначаться на поточній політичній ситуації, але на іміджі країни, безумовно, позначаться негативно. Друга – він дозволяє знову звернутися до проблем лобізму в сучасному світі, практиці його законодавчого регулювання. І, в цьому сенсі, даний скандал грає позитивну, конструктивну роль для України. Якщо ми, звичайно, зможемо почути його уроки.

Манафорт

Лобізм в американському житті

Говорячи про роль лобізму в США, відразу треба вказати, що він є однією з основ, найважливішою складовою всієї американської політичної системи. Завдяки лобізму відбувається взаємодія влади з американським суспільством і бізнесом. За рахунок завдань лобізму і його фінансових можливостей в США існує розвинений і високопродуктивний «ринок думки». Американські «танки думки», взаємодіючи з лобістськими структурами, бізнесом і державою створюють величезну різноманітність ефективних рішень для державної політики. Вони ж і роблять Америку господарем всіх ключових сценаріїв національного і міжнародного розвитку, дозволяють проводити політику «на випередження».

Для американців, сенс лобізму – зробити його дієвою альтернативою для корупції, забезпечити можливість впливу на державу з боку суспільства і бізнесу.

Існуючі технології лобізму і законодавчі обмеження працюють настільки ефективно, що практично захищають Конгрес і адміністрацію Білого Дому від прямого підкупу. Основою всіх технологій цивілізованої лобістської діяльності виступає обмін важливими зв’язками і корисною інформацією (аналог «дарономіки», добре відомої соціальним антропологам, Gift еconomy). Тому в американському лобізмі провідні позиції займаються інтелектуалами.

Жорсткі законодавчі обмеження на передачу будь-яких матеріальних благ представникам влади і припинення спроб отримання високооплачуваної роботи після виходу чиновника у відставку, змушує лобістів розробляти витончену аргументацію, підтверджену даними наукових досліджень, а також широко вдаватися до використання ЗМІ та PR для впливу на громадську думку («зовнішній лобізм»).

Американська політична культура унеможливлює просування приватного або спеціального інтересу без пов’язання його з певним суспільним благом.

Американському лобістові обов’язково треба пов’язати з представленої ним компанією або товаром національну безпеку, екологію, розвиток високих технологій, освіту або щось ще інше, зрозуміле і близьке для громадської думки. Професіонали-лобісти змушені розвивати ринок інтелекту, науку, щоб отримувати від них нові ідеї та експертні судження, що забезпечують і легітимують спеціальні інтереси лобістів.

Для американців лобізм є звичним і природним явищем, вкоріненим в політичній культурі. Вони вважають, що в прагненні різних груп або окремих осіб впливати на політичний процес немає нічого поганого. Адже, демократія – це конкуренція різних інтересів. І ці інтереси повинні бути виражені в прийнятних для суспільства формах. Борючись за чиїсь інтереси, групи, що представляють їх, борються і за особливе розуміння загального блага. Для американців, фінансування лобізму викликає фінансування конкуренції ідей, яке, в свою чергу, призводить до кращого фінансування суспільного інтересу. Тому, спроби лобіювання виключно приватних інтересів, поза зв’язком з ідеєю загального блага, призводять до невдач з колосальними репутаційними та фінансовими витратами. У цьому, як раз, і полягала помилка Манафорта, і перший урок для українського лобізму.

Пол Манафорт

Закон є закон

Перемога над корупцією за допомогою цивілізованого лобізма стала можливою завдяки чіткому і ефективному чинному законодавству про лобістську діяльність.

Перший федеральний закон про лобізм був прийнятий в 1876 році. Він забороняв лобістам влаштовувати ділові зустрічі для своїх клієнтів з іншими членами свого комітету Конгресу.

У 1935 році був прийнятий Закон про холдингові компанії, який зобов’язував подавати заяви в Комісію з цінних паперів і бірж всіх, хто хотів впливати на законодавчі органи США, Федеральну енергетичну компанію або на Комісію з цінних паперів і бірж, в інтересах холдингових компаній.

У 1938 році був прийнятий «Закон про регулювання іноземних агентів», який встановив обов’язковість спеціальної реєстрації для лобістів іноземних інтересів. Саме порушення цього закону зараз і інкримінується Манафорту.

У 1946 році був прийнятий основний для американських лобістів закон – «Закон про регулювання лобізму». За нормами цього закону, лобіст повинен був мати вищу юридичну освіту і не менше 8 років стажу практичної роботи в федеральних органах влади. Закон встановив обов’язковість присяги для лобістів.

Крім того, лобісти зобов’язуються цим законом повідомляти відомості про замовників (прізвище, ім’я, адреса), строк договору, суми гонорарів, а також вказувати конкретно ті документи, які він збирається лобіювати.

Закон 1946 року також встановив обов’язковість щоквартального фінансового і юридичного звіту лобістів перед Державним департаментом. Важливо, що цей закон передбачав створення спеціальних професійних лобістських структур. 19 березня 1979 року відбулося перше засідання Американської ліги лобістів, яка є основною структурою саморегулювання лобізму в США.

«Закон про етичну реформу» 1989 року заборонив колишнім високопоставленим чиновникам намагатися впливати на уряд протягом року після відходу з посади.

1 січня 1996 року вступив у дію «Закон про розкриття лобістської діяльності». Саме в ньому була дана відповідь на питання про те, кого можна вважати лобістом. Лобіст – це колишній або діючий політик, який витрачає більше 20% свого робочого часу на просування інтересів тієї чи іншої групи тиску. Також в цьому законі було дано визначення поняттю «лобістський контакт».

Якщо припустити, що Ситник був би американським громадянином, то він би однозначно був би визнаний порушником цього закону, після своїх нічних зустрічей з Порошенком, так як лобістським контактом визнається будь-яке усне або письмове звернення фізичної особи або організації з питань подання в Конгресі або органах виконавчої влади резолюцій, законопроектів або внесення поправок до вже існуючих актів. На Секретаря Сенату і клерка Палати представників було покладено обов’язок створити доступні для громадян списки лобістів.

Артем Сытник, НАБУ

Закон також підтвердив обов’язкову реєстрацію, як для американських, так і для іноземних лобістів.

У 2007 році «Законом про чесне лідерство і відкритий уряд» була введена довічна заборона на заняття лобістською діяльністю для сенаторів, державного секретаря, міністра оборони, директорів ЦРУ і АНБ.

У 2011 році законодавчо було закріплено досить цікаве становище: лобістською діяльністю заборонено займатися державним службовцям, які мають дохід менше 130,5 тис. доларів на рік. Цією нормою американський законодавець передбачає припинити використання лобістської діяльності для матеріального збагачення і зниження ймовірності «брудних» угод.

У 2017 році вже Дональд Трамп ввів довічну заборону на заняття іноземним лобізмом для співробітників адміністрації президента і 5-річне обмеження для них у занятті іншими видами лобізму.

Можна із впевненістю сказати, що докладне законодавче регулювання дозволило американському лобізму стати цивілізованою альтернативною для корупції і фактично усунути її з американського життя. В Україні на даний момент, взагалі, немає жодного законодавчого акту, що регулює лобізм. Думаю, що в цьому одна з причин розквіту корупції в нашій країні. Необхідність законодавчого регулювання лобізму – другий урок Манафорта для України.

Вудстокські принципи

При всій важливості регулювання лобізму законом, не менше, а, мабуть, більше значення мають моральні принципи, прийняті в самому середовищі лобістів. Головним зводом цих правил для американських лобістів виступають «вудстокські принципи», прийняті Американської лігою лобістів в 1990 році.

  1. Лобіювання має бути направлено на суспільне благо, а не тільки на вузько визначені інтереси конкретної особи.
  2. Відносини лобіста і клієнта повинні бути засновані на щирості і взаємній повазі.
  3. Державний діяч має право розраховувати на відверте розкриття інформації лобістом, включаючи точні і достовірні відомості про клієнта, а також про природу і наслідки розв’язуваної їм суспільної проблеми (це пункт був порушений Манафортом).
  4. У роботі з іншими лідерами громадської думки, лобіст не може приховувати або спотворювати особистість клієнта або інші факти, що мають стосунок до справи (також порушений Манафортом).
  5. Лобіст повинен уникати конфлікту інтересів (Манафорт знехтував і цим правилом).
  6. Деякі дії в принципі неприйнятні в лобістській практиці.
  7. Лобіст зобов’язаний відстоювати високі етичні властивості лобізму і в практиці, і в суспільному розумінні останнього (також порушений з боку Манафорта).

Трамп

Важливо, що порушення кількох (навіть одного, було достатньо) вудстокських принципів поставило Манафорта поза професійного співтовариства американських лобістів, позбавило його моральної і юридичної підтримки своїх колег. Звідси третій урок Манафорта для України – суспільство тільки тоді зможе подолати корупцію, коли люди, навіть ще просто запідозрені в ній, будуть позбавлятися підтримки своїх колег, відчувати на собі негативний вплив громадської думки.

Поки ж не можна сказати, що Україна засвоїла цей урок, хоча б «на трієчку».

За які права українці готові битися

Звичайно, в порівняно короткій статті не можна відзначити всі уроки, які «справа Манафорта» піднесла Україні і українському лобізму. Я впевнена, що справа у нас зрушиться в кращу сторону, якщо ми зможемо продемонструвати хоча б те, що ці три уроки ми все-таки засвоїли.

Катерина Одарченко, засновник SIC Group Ukraine, політтехнолог, спеціально для «Політеки»