Артем Ситник: конфлікти, «прослушка» та звинувачення у корупції

Артем Ситник народився на Кіровоградщині. Юридичну освіту отримав у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого в Харкові. Після закінчення ВНЗ півроку працював помічником прокурора у Кіровограді (нині Кропивницький). Потім слідчим та старшим слідчим.

З 2004 року Артем Ситник перейшов працювати в Кіровоградську обласну прокуратуру. Через два роки очолив слідчий відділ.

У серпні 2008 року Артема Сергійовича перевели на посаду начальника слідчого відділу Київської обласної прокуратури. На цій посаді він пропрацював три роки. У 2011-му Артем Ситник подав заяву на звільнення за власним бажанням. Аргументував це тим, що незгодний з політикою режиму Віктора Януковича, криміналізацією правоохоронних органів, згортанням боротьби з корупцією, абсолютним непрофесіоналізмом і ангажованістю тодішнього прокурора Київської області Михайла Вітязя. Напередодні у Артема Ситника з Вітязем виник конфлікт. Артем Сергійович не попередив обласного прокурора про затримання керівника управління культури і туризму Київської області під час отримання хабара в $40 тис.

Після звільнення з прокуратури Артем Ситник займався адвокатською практикою у фірмі «Юридичні гарантії». Через рік став керуючим партнером, отримавши 20% акцій компанії. Паралельно за сумісництвом працював юристом у ТОВ «Компас».

Головний антикорупціонер

У квітні 2015 року Артем Ситник переміг у конкурсі на посаду директора Національного антикорупційного бюро України. На крісло претендували 186 кандидатів. Однак семеро із дев’яти членів комісії віддали свій голос за нього. Один із претендентів – адвокат Юлії Тимошенко Юрій Сухов навіть хотів подавати позов до Печерського суду і вимагав визнати результати конкурсу незаконними. Однак суд відхилив позов.

Через кілька місяців після призначення в бюро Ситником зацікавилися у Генеральній прокуратурі. Проти Артема Сергійовича почали досудове розслідування після звернення народного депутата Віталія Купрія. Голові НАБУ інкримінували кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем). Приводом став візит антикорупціонера у Велику Британію разом з дружиною Ганною та помічницею Іриною Данько, яких він включив у офіційну делегацію.

Справу закрили після того, як Посольство Великобританії в Україні підтвердило аргументи Артема Ситника, що британська сторона взяла на себе витрати, пов’язані з візитом голови НАБУ та делегації, а витрати за поїздку своєї дружини Ситник відшкодував за свій рахунок. Заробітна плата очільника бюро цілком дозволяє це зробити, адже за місяць роботи він отримує понад 100 тис. грн.

Незаконна «прослушка» НАБУ

Торік у травні Артем Ситник звернувся до Верховної Ради з проханням надати НАБУ право самостійно, тобто в обхід СБУ, МВС і ГПУ, прослуховувати розмови громадян. Аргументував таку необхідність тим, що це прискорить слідчий процес та має запобігти витоку інформації.

У липні 2016 року Комітет ВР з питань запобігання і протидії корупції рекомендував парламенту прийняти законопроект №4812, який би дозволив Національному антикорупційному бюро самостійно отримувати інформацію з каналів зв’язку. Втім Верховна Рада з цим рішенням не поспішає.

Тим часом Генпрокуратура у вересні 2017 року порушила кримінальну справу проти працівників НАБУ, які у 2016 році нібито незаконно прослуховували 114 абонентів. У антикорупційному відомстві запевнили, що інформація не відповідає дійсності, адже для прослуховування телефонів без відома СБУ в них навіть немає технічної можливості.

НАЗК проти НАБУ

На початку листопада Національне агентство з питань запобігання корупції склало стосовно Артема Ситника протокол про корупцію через конфлікт інтересів та ненадання інформації на вимогу агентства. У НАЗК заявили, що Ситник використовував детектива НАБУ в особистих цілях. Зокрема дав доручення представляти його інтереси як фізичної особи в суді. При цьому бюро не надало відповідних документів для перевірки цієї інформації.

У відповідь на претензії, в НАБУ заявили, що відповідь на запит та всі необхідні документи агентству надали. Артем Ситник стверджував, що детектив представляв його інтереси у службовій справі, а звинувачення НАЗК назвав атакою через розслідування, які проводить бюро.

Однак у НАЗК на цьому не зупинилися й 13 листопада прийняли рішення направити до суду протокол щодо директора НАБУ Артема Ситника у справі за нібито вчинення ним адміністративного правопорушення. Полягає воно у несвоєчасному наданні затребуваних документів на вимогу Нацагентства.

Біографія Артема Ситника

Дата народження: 19 серпня 1979 року

Місце народження: смт Компаніївка, Кіровоградська область

Освіта:

2001 – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, м. Харків.

Кар’єра:

Липень – листопад 2001 року – помічник прокурора у прокуратурі Ленінського району в Кіровограді.

2001-2004 – слідчий, а згодом старший слідчий у прокуратурі Ленінського району в Кіровограді.

2004-2006 – старший слідчий в прокуратурі Кіровоградської області.

2006-2008 – начальник слідчого відділу в прокуратурі Кіровоградської області.

2008-2011 – начальник слідчого відділу в прокуратурі Київської області.

2011-2015 – керуючий партнер в Адвокатському об’єднанні «Юридичні гарантії».

З 16 квітня 2015 року – директор Національного антикорупційного бюро України.