Від часів Давньої Русі покарання дітей сприймали як благо. Дитину били і ставилися до неї суворо через любов до неї, повідомляє MELFM.
Способи покарання на Русі збереглися в народній пам’яті через прислів’я. «Дати б тобі розуму з заднього двору», «Таку завушину дам, що три дні в голові дзвенітиме», «З чорта виріс, а батогом не стібають», «Кого журять, того і люблять» тощо.
Похвала за часів Русі вважалася небезпечною: «Хвала в очі гірша від порчі” означало, що той, хто хвалить, ризикував наврочити дитині, тому забобонна мати мала після позитивних слів тричі плюнути. Ця боязнь дійшла до наших днів у фразі «не перехвали».
Із поширенням православ’я до покарань як до необхідного заходу додалися релігійні установки про початкову гріховність людини.
Виховні покарання готували дітей не лише до земного, а й до небесного життя. «Хто стримує різку свою, той ненавидить сина, а хто любить, той з дитинства карає його» або «Не залишай юнака без покарання; якщо різкою виб’єш його, не помре», – говорять Притчі Соломонові в Біблії.
У найвідомішому зводі правил середньовічної Русі – Домострої – покаранню дітей відвели окремі пункти і кілька рядків. Рекомендували «ламати їй ребра» і «бити жезлом». Під «жезлом» розуміли ціпок. Від його ударів дитина «не помре, але здоровішою буде», а її душа точно врятується. Суворе виховання в майбутньому «мужньої» людини підкріплювалося, зокрема, відсутністю усмішок під час ігор.
Невід’ємність жорстких заходів для контролю за навчанням навіть потрапила в перший московський ілюстрований друкований буквар. Тут зображено, як учитель б’є різками одного учня, поки інші читають. Видання надруковане в друкарні Василя Бурцева 1637 року. До різок можна додати і такі методи виховання, як стояння колінами на горосі та удари мотузкою.
Усе це тривало до початку радянських часів. У шкільній системі СРСР бити дітей забороняли. Тілесні покарання називали буржуазним пережитком. Карати дітей стали по-іншому – за провини могли пізніше звичного взяти в піонери або зовсім виключити з них. За погану поведінку – викликати батьків до школи. Збільшення навантаження – теж спосіб покарання. Наприклад, призначали недбайливому школяреві додаткове чергування.
Як писала Politeka, нещодавно спеціальна комісія Російської Православної церкви (РПЦ) з питань сім’ї, захисту материнства і дитинства дозволила батькам дітей «сумлінно помірно карати». На думку РПЦ, подібне не варто кваліфікувати як побої, хоча російський кримінальний кодекс передбачає за таке виправні роботи або навіть два роки в’язниці.
