У Луганській області на подолання автомобілем дороги довжиною в 147 км потрібно витратити чотири години
Стан дорожнього покриття активно обговорюють користувачі Facebook.
«Вчора за сімейними обставинами необхідно було з’їздити в Марківський район. Після проходження ралі Сєвєродонецьк – Старобільськ, Старобільськ – Новопсков, Марківка – Височинівка автомобіль доведеться відправити на діагностику ходової … Як виявилося, на цих перегонах є напрям, на яке колись було покладено асфальт. Але більшість автомобілів їдуть по узбіччю. Такої кількості ям і вибоїн не бачив років 10.
Ями, мов втомлені собаки в спеку, розліглися по всій трасі. Деякі розміром з легковий автомобіль!» – написав користувач Валерій Черниш.
Він додав, що раніше відстань в 147 км долали за 1,5 години, зараз – за 4, і по ґрунтовій дорозі їхати навіть комфортніше, ніж традиційною трасою.
Користувачі іронізують, що за такої якості доріг залишається використовувати або авіацію, або традиційні вози, запряжені волами, а також про те, що в Луганській області хтось реалізував «стартап з видобутку асфальту».
Раніше повідомлялося, що українці назвали найгіршою автодорогою України трасу Миколаїв-Кропивницький. За словами водіїв, розміри ям на ній можна вимірювати легковими автомобілями. 182 км шляху між обласними центрами неможливо подолати швидше, ніж за 4-6 годин.
Також до ряду гірших доріг увійшли траси Київ-Дніпро в районі Черкаської області, Київ-Одеса в районі Білої Церкви і Сватове-Куп’янськ.
Як повідомлялося, Україна посіла одне з останніх місць в рейтингу якості доріг: 130-е з 137 можливих. У цьому рейтингу Україна опинилася на одному рівні з Мавританією, Мадагаскаром, Гаїті і Гвінеєю, де далеко не всі дороги взагалі покриті асфальтом.
Раніше експерти в сфері будівництва відмічали, що в сусідніх Польщі, Угорщини, Словаччини при аналогічних кліматичних умовах якість автомобільних доріг помітно вище.
Нагадаємо, Велика палата Верховного суду постановила, що українські водії не повинні платити за несправність вітчизняних доріг або їх вади – матеріальна відповідальність за стан полотна покладається на відповідні органи і структури, у яких вони знаходяться на балансі.
