В Україні є такі ями на дорогах, в яких можуть поміститися цілі автомобілі
Зокрема, це стосується траси Кропивницький-Миколаїв.
Українці називають цю дорогу найгіршою, звинувачуючи в «убитості» великовантажні фури. Водії відзначають, розміри ям на цій трасі можна вимірювати легковими автомобілями. 182 км шляху між обласними центрами неможливо подолати швидше, ніж за 4-6 годин.
Далі йде траса Київ-Дніпро (ділянка в районі міста Сміла на Черкащині). У деяких місцях дороги розкладено шини, щоб автомобілі не застрягли в глибоких ямах. Водії кажуть, в такому стані дорога знаходиться багато років і невідомо, коли на її ремонт виділять кошти.
Трасу Київ-Одеса в 2003 хотіли перетворити в автобан, але грошей немає, ремонти тривають багато років. У підсумку, поки здають одну ділянку, інший розсипається. Найгірше справи йдуть в районі Білої Церкви, там дорожнє полотно «тане» разом зі снігом.
Шокує дорога Сватове – Куп’янськ. На деяких її ділянках дорога просто зникає, автомобілі пересуваються по поритому ґрунту. Цікаво, що недавно трасу ремонтували, але грошей вистачило тільки на половину ділянки.
Нагадаємо, Україна посіла одне з останніх місць у вкрай невтішному рейтингу. Наша країна опинилася на 130 місці серед 137 держав за якістю доріг. Україна знаходиться на одному рівні з Мавританією, Мадагаскаром, Гаїті і Гвінеєю, де дороги далеко від основних трас країни не завжди покриті асфальтом.
Як свідчать дані Всесвітнього економічного форуму, Україна за показником індексу конкурентоспроможності зайняла в минулому році 81-е місце в світі. При цьому одним з головних показників рейтингу є оцінка транспортної інфраструктури, в тому числі якості автомобільних доріг. Саме за цим показником Україна посіла сьоме місце з кінця – 130-е з 137 країн.
Експерти в сфері будівництва кажуть, що в сусідніх Польщі, Угорщини, Словаччини при аналогічних кліматичних умовах якість автомобільних доріг помітно вище.
Нагадаємо, Велика палата Верховного суду постановила, українські водії не повинні платити за несправність вітчизняних доріг або їх вади – матеріальна відповідальність за стан полотна покладається на відповідні органи і структури, у яких вони знаходяться на балансі.
