– Ми дочекалися і виборів у Франції, і зустрічі Путіна з Трампом, і Трампа з Порошенком, і вже відбулася зустріч G-20. Як ви оцінюєте те, що зараз відбувається у світі?

– Я думаю, що зараз хаос у всьому просторі людської цивілізації посилюється, тому відбуваються різні екстраординарні явища: і пожежі, й повені. Зараз Францію залило, Італія горить. До цього були пожежі в Англії, Португалії. Тобто гине дуже багато людей, причому в різних місцях. Наростає якась нестабільна ситуація, що виявляється у різних катаклізмах: у техногенних, природних та інше.

– На що ви натякаєте, до чого тут політичні процеси?

– Це все як лавина котиться. Наче з гори запустили селеву лавину, яка набирає обертів у всіх процесах. Я думаю, що в цьому складному просторі дуже важливо бути країною, яка стабільно й акуратно рухається, уникаючи будь-яких потрясінь. Має бути якась цілісність. Але, на жаль, цілісності немає, бо Україна перебуває ніби в центрі цієї євразійської пожежі. Почалася якась воронка на континенті Євразія, вона розвивається на території України. І ця воронка дедалі більше всіх захоплює.

– Поговорімо про конкретні речі, які відбувалися. Ось ви стежили за зустріччю G-20, де говорили про Україну без України.

– Ви правильно сказали. Виходить, що Україна у всіх на вустах. Проте Порошенка там не було, його не запросили на важливу зустріч у Польщі, де був Трамп. Це була так звана зустріч, присвячена 12 країнам Тримор’я. Здавалося, що Україна має бути там обов’язково, щоб говорити про Балто-Чорноморсько-Каспійську дугу. Є Атлантична дуга, Середземномор’я. А є Каспійська дуга. Без України, яка лежить на цьому меридіані північ-південь, як можна говорити?

– Але Порошенко зустрівся з Трампом і, зі слів нашого президента, встиг обговорити дуже багато і детально ще до того, як відбулася зустріч в Польщі, Трампа з Путіним. Наш президент став першим.

– Знаєте, є пісня така – «І на Марсі яблуні цвістимуть». Це про зустріч Порошенка. Суто комерційна зустріч.

Популярні новини зараз

Фаворит Данилко розкрив пікантні деталі особистого життя: "Так абсолютно плювати..."

Шалена Полякова задерла ноги і влаштувала шоу для дорослих прямо на сцені: "Ось це спека"

Українці повстали проти Квартал 95: "не зайшов", подробиці скандалу

Весілля Лорак і Лазарєва: співак нарешті розкрив карти, "щасливий..."

Показати ще

– Що ви маєте на увазі – комерційна зустріч? Трамп хоче продати нам газ?

– Заплатили гроші, щоб вона відбулася.

– Хто заплатив гроші?

– Наш уряд, мабуть, заплатив. Або фонд якийсь.

– Для чого це?

– Щоб Порошенко зустрівся з Трампом.

– Тобто ви хочете це назвати «показовими виступами»?

Сергій Таран про користь недоторканності, вирок суспільства та G-20 (відео)

– Це просто комерційна зустріч. У Трампа та його заступників є так звана модель, коли їм нецікава якась фігура, а фігура хоче з ними зустрітися. Тоді фігура наймає так зване лобістське агентство, а їх там ціла група, яка працює з адміністрацією президента США, і каже цьому агентству: «Я хочу зустрітися з президентом». Вони з’ясовують, скільки така зустріч коштує. Гроші потім надходять у фонд президента, на його майбутню кампанію, частина – лобістському агентству, частина – на зарплати, гонорари, частина – ще кудись. Ось така зустріч була у Павла Клімкіна, коли він їздив до США і зустрічався з Трампом. Така зустріч була і в Порошенка.

– Добре, а держсекретар Тіллерсон після зустрічі G-20, 9 липня, приїхав до нас до Києва…

– Не поспішайте. Порошенко зустрічався в комерційному форматі. Довго було незрозуміло, чи прийматиме його Трамп. Хоча він його і не приймав. Вони зайшли до Трампа, в якого була запланована зустріч із помічником національної безпеки, і там кілька хвилин поспілкувалися. Чому його прийняли? Бо Порошенко сказав, що він купить вугілля під Пенсільванією. Як свідчить легенда, Трамп купив там вугільні шахти, треба це вугілля кудись збувати, комусь «впарити». Порошенко каже: «Ми купимо у вас вугілля». А воно там коштує від $170 і більше. Трамп як бізнесмен погодився приділити увагу Порошенку за те, що ми вугілля купимо.

– Ви натякаєте, що це була зустріч бізнесменів, а не президентів двох держав?

– Це туфта, це лялька була. Це зустріч, щоб «впарити» українцям, яких усі розводять.

– А для чого тоді Трамп до Польщі їздив? Варшава була єдиною європейською столицею, де він зупинився напередодні G-20?

– Ось це була вже геополітика. У нашому випадку була, так би мовити, суто комерційна зустріч, де Трамп вирішив свої якісь комерційні питання, де він до того ж подивився на Порошенка. Тобто йому треба було зрозуміти контент: що це за хлопець, чи можна з ним мати справу. Пам’ятаєте, він йому говорив: «Може, ви щось хочете сказати?» А Порошенко весь час бив себе, долоня в нього на нозі лежала. Він брехав, що він щасливий бачити Трампа.

– Чому брехав? Петро Олексійович мав задоволений вигляд, що він раніше за Путіна встиг зустрітися з Трампом.

– Неважливо, хто перед ким зустрівся. Головне – результати і мотивація. Тобто це чітко показано на зустрічі з Трампом. Він вважає Порошенка просто за лакея, ну, відповідно, й Україну. Нас не сприймають як суб’єкта. Результату там жодного не було. Просто побачилися.

– Але не буває зустрічей без результату. Нехай він буде в плюсі, нехай у мінусі, але якийсь результат має бути.

– Але для нас це поганий результат. Нам не дали летальної зброї. Ми нічого не отримали від цієї зустрічі.

– Але нам це все обіцяють.

– Знаєте, «обіцянка — цяцянка, а дурневі – радість», «доки сонце зійде – роса очі виїсть», «як бідному женитись, то й ніч мала». Це всім відомо.

– Чому Тіллерсон приїжджав до України?

– Почекайте, Тіллерсон – це кінець ланцюга. Спочатку, ви правильно сказали, була зустріч у Польщі. Ось туди Трамп приїхав, бо для нього важливо послабити позиції Німеччини та Франції. Ви ж пам’ятаєте, кого він у Франції підтримував – Марін Ле Пен, а переміг Макрон. У нього дуже складні відносини з Меркель.

– Він цим хотів завдати удару по Меркель?

– Звичайно. По Німеччині, Франції загалом. Тобто йому потрібно послабити Європейський Союз – конкурента США. Правильно?

– Ви натякаєте на Тримор’я, яке Трамп хоче створити?

– Звичайно, він туди і поїхав, щоб підтримати Польщу, підтримати цю ініціативу. Щоб показати, що США готові підтримувати такі різні локально-регіональні ініціативи країн Східної та Центральної Європи. Фактично на противагу старим союзникам США.

– Чи вдалося це зробити Трампу?

– Однозначно, вдалося. Ба більше – тепер «Патріоти» прийдуть до Польщі, літаки тощо. Вони купуватимуть багато зброї у США. Для США це добре? Звісно, добре. Крім того, вони домовилися про скраплений газ, про «американський Газпром». Тобто фактично він надходитиме з США на польський СПГ-термінал, а потім – на країни Тримор’я. Це для США дуже вигідно.

– А де там Україна?

– Там України немає, бо Порошенка не запросили туди. Адже Анджей Дуда від самого початку говорив не про Тримор’я, а про Міжмор’я. Він пропонував Порошенку включитися в цей проект. А Порошенко не включився. Він вирішив ігнорувати всі ці процеси.

Коли Дуда виграв вибори, він говорив, що Польща має активно включитись у ці процеси як активна сторона, має фактично розширити «нормандський формат». Ось про що йшлося від самого початку. І він пропонував це потужне логістичне, геополітичне, економічне Балто-Чорномор’є. Я вже років 15 про це кажу. Це тягнеться від Пілсудського, Петлюри та ін.


Балто-Чорномор’є – це фактично геополітична противага Російській імперії. Якщо об’єднаємо всі країни Балто-Чорномор’я, плюс Грузія і, наприклад, Азербайджан, то ми вийдемо з вами на величезну найпотужнішу геополітичну структуру держав, які за своїми ресурсними показниками, за ВВП та ін. перевершують Російську Федерацію. Такий розвиток для РФ надзвичайно небезпечний.


Трамп підтримав таку ініціативу. Але нас там не було, бо це провал Порошенка Клімкіна, прем’єр-міністра, які не зуміли раніше проявити ініціативу, не включились до координаційних спільних дій із формування комітету щодо Міжмор’я з Польщею на чолі з Дудою. Не зробили цього.

– Можливо, у нашого уряду інша стратегія?

Марек Серант про американський газ, мавп у парламенті та недоторканність (відео)

– Яка?

– Ось у вас хочу запитати: чому так діє наш президент, наше Міністерство закордонних справ?

– Бо вони недалекоглядні, не розуміють. Ось для Порошенка головними були Олланд і Меркель. Олланда вже немає, а з Макроном у нього не виходять взаємини. Тобто Макрон його не сприймає.

– Макрон хоче допомогти Україні. Він пропонує відновити зустрічі у «нормандському форматі», хоче стати миротворцем між Україною і Росією, наскільки я розумію.

– Ми не знаємо, чого він хоче. Він поки що просто висловлюється. Це репліки.

– Він завжди був на боці України. Він про це говорив іще під час своєї передвиборної кампанії.

– Я так не говорив би. Це поки що все дуже складно. Бо Макрон уже розуміє, що можуть виникнути дуже серйозні геополітичні труднощі. В Африці є 16 країн так званого французького поясу, які колись були колоніями Франції. Це зона франка: там французька мова, вони свої економічні показники, бюджети корелюють із французьким урядом.

Тепер на хвилинку уявіть, що в цих країнах починаються якісь внутрішні заворушення. Що тоді Франції робити? Чим тоді Макрон займатиметься? Займатиметься цими країнами. Там почнуться внутрішні виступи, повстання тощо. Спалять або повбивають французів, розорять їхні банки, почнуться громадянські війни. Уявляєте, який це удар буде для Франції, для Макрона? Макрону тоді вже ніколи буде займатися Україною.

– Чого хоче Макрон? Яка політика у Франції?

– У нього поки немає політики. Як я розумію, він її сформував із погляду певних точок. Але вони не наповнені змістом, механізмами, планами, реалізацією, досягненнями. Є просто побажання, декларації, якісь настановні формули, але не більше . Треба дати гроші, створити плани, зробити бюджетування, прописати заходи, створити певні групи, які це реалізовуватимуть. Поки це все слова.

Плюс у Макрона буде дуже багато внутрішніх проблем. Тим паче восени в Німеччині ще й вибори, Меркель не сформує уряд, бо вона може набрати навіть менше, ніж соціал-демократи. Тоді соціал-демократи першими формуватимуть уряд, а вони вже не зважаться з нею на союз, шукатимуть інших союзників. Тому в Меркель дуже погані шанси залишитися прем’єр-міністром. Може, тоді вона просто на пенсію піде, стане бабусею.

– Хочу все ж таки повернутися до України. В особі Польщі ми втратили, я сподіваюся, що не остаточно, адвоката.

– Ми ще не втратили.

– Так, втрачаємо. Бо Польща останнім часом робить заяви з приводу того, що вони готові блокувати вступ України до Євросоюзу, що Україна з Бандерою не вступить, що у нас є деякі складні історичні питання. Петра Олексійовича, як ви кажете, не запросили до Польщі. Це теж про щось свідчить. Ангела Меркель втрачає свої позиції. Макрон не визначився. Трамп – теж. Із ким ми? Хто наші партнери?

– Трампу ми теж не потрібні.

– А кому ми потрібні? З ким нам вибудовувати відносини?

– Нікому. Великобританії ми теж не потрібні. У неї уряд меншості, їй самій там впоратися б. Канада? Ну, що таке Канада? Це все далеко. І ще Австралія, Японія, комуністичний Китай.

– Не буває безвихідних ситуацій. Що ви можете підказати нашому президентові, Міністерству закордонних справ? Що робити, щоб ми не опинилися осторонь?

– Потрібно чітко зрозуміти дуже просту річ. Росія поводиться так, бо там вся еліта, кремлівська верхівка розуміє, що РФ на межі розпаду. Російська Федерація, не Росія, складається з республік. Там близько 20 повноцінних республік без країв і так званих областей. Плюс іще є автономні краї. А що таке автономна республіка? Це національні та протонаціональні держави: Чувашія, Якутія, Калмикія, Татарстан, Бурятія, Ханти-Мансійськ. Це інші нації, які взагалі жодного стосунку до Москви не мають. Ось про що йдедеться. Який у них шлях? Вони зараз дедалі більше наближаються до того, що їм треба відновити Російську імперію на чолі з царем.

– Із Путіним? А який у нас шлях?

Микола Томенко про зміни до Конституції, двопалатний парламент та шкоду від лібералізму (відео)

– Якщо буде цар та імперія, то ми знову повинні стати «Малоросією», частиною імперії. Тоді він має на нас напасти. А у нас союзників немає.

– Ми вже пройшли два Майдани. У нас люди показали, що ми хочемо бути демократичною державою, ми вже незалежна країна. А цей шлях нас не влаштовує.

– Сирія, Лівія, Ірак теж думали, що зможуть вистояти. Їх зруйновано.

– Як нам зараз сам на сам діяти з Російською імперією?

– Ось у руйнуванні Сирії Росія брала участь. В Іраку, в Афганістані. Вона скрізь бере участь. Молдову зруйнувала. Від Азербайджану відрізали Нагірний Карабах. У Вірменії військову базу створили. У Туркменії свою людину поставили. У Таджикистані, Узбекистані – їхні люди. Скрізь. Білорусь, можна сказати, частина її неоколоніальної території. У нас Крим захопили. Плюс її війська контролюють цей лугансько-донецький анклав.

Путін чітко демонструє, як діятиме. Створив зараз 8-му бойову армію, там кілька дивізій. Дивізії названо українськими містами. Ось, наприклад, вінницька. Тобто там «генерали» активних бойових дій. Вони або брали участь у чеченських війнах, або в Сирії, або навіть на території донецько-луганського анклаву воювали. Режим в Україні Путін не визнає. Він каже, що це державний переворот. Тут керують бунтівники, яких профінансували та поставили США.

– Але Путін також відмовляється на світовому рівні визнавати, що він має стосунок до того, що відбувається на сході України.

– Правильно, він кадебіст. Він повинен відмовлятися, це його лінія. Це і є гібридна війна, розумієте? Це така цікава модель – зразок, ти є, а начебто тебе немає. Паралельна реальність формується.

– Як нам із цим боротися? Як нам вистояти, залишитися при цьому незалежною, демократичною державою і йти вперед, розвиватися?

– Треба, щоб структура влади відчула, що це наша спільна справа. Перше, що треба зробити президенту – це піти на вибори. Путін каже, що наш президент нелегітимний. Але так воно і є. Бо вибори мали бути, за Конституцією, у березні 2015 року. Там чітко в Конституції написано, за яких обставин слід вважати, що немає президента, і треба проводити позачергові вибори. Це смерть, добровільна відставка, за станом здоров’я та імпічмент. Але нічого подібного не було. Януковича досі не засудили.

– Янукович добровільно втік з України.

– А він говорить про те, що його хотіли вбити, тому виїхав на час. А проти нього не висунуто жодних конкретних речей. За цей час його треба було вже засудити. Його треба було взагалі до України привезти.

Якщо ти президент, не хочеш бути тимчасовим, у тебе є кілька варіантів. Або вбий свого, так би мовити, попередника, знищ його як завгодно, якщо у тебе антитерористична операція. Або захопи його і привези сюди. Або в березні 2015 року треба було проводити вибори, щоб підтвердити свою легітимність. Порошенко не зробив ні того, ні того, ні того. Отже, він створив колізію. Він дав козирі ворогам – російському керівництву.

Тепер що треба робити? Як Кравчук свого часу зробив. Треба провести легітимні конституційні вибори.

– Нам іще потрібно почекати.

– Чекати не можна. Це треба зробити цього року, не пізніше листопада. Ось це – перший крок.

– Деякі ваші прогнози збуваються. Як ви бачите подальший розвиток подій? Верховна Рада йде на канікули. Залишається низка непроголосованих реформ. Що восени нас чекає?

– Переважно збуваються. Ми бачимо геополітичний крах України. Ми його бачимо після G-20. Відбулася найпотужніша зустріч, яка тривала, по-різному говорять, 2.16-2.20 години.

– Ви про зустріч Путіна і Трампа?

– Путіна і Трампа. Тобто вона відбулася? Відбулася.

– Замість 30 хвилин.

– Усі казали, що її або не буде, або вона буде формальною, на полях G-20 тощо. Але відбулася дуже серйозна системна зустріч. На ній Путін чітко сказав Трампу: “Україна, Польща і Балтія – це все моя територія. Ти не лізь сюди, любий. Ти хочеш Північну Корею? А я хочу Україну і Сирію, і все інше. Ти визначся, чого ти хочеш”. Ось це лейтмотив. Ні Трамп, ні Америка нічого не можуть зробити. Фактично Путін нав’язував лінію Трампу, а Трамп не зумів Путіна переграти. Ми бачимо на прикладі конфлікту між Північною Кореєю і США, що у Трампа кишка тонка впоратися. Вони зрозуміли, що Північна Корея може так вдарити, що мало нікому не буде. Плюс за Північною Кореєю стоять Росія та Китай. Ось це ми вже чітко бачимо. Бліц-кригу в Трампа з Північною Кореєю не вийшло. Тому триває торг.

Тіллерсон приїхав із чим? Він же говорив нісенітницю. Він говорив, що тут душа, що тут корупція, він зустрівся з якимись людьми, з маргіналами, взагалі там зустріч у посольстві була.

– Але він своїм візитом показав, що підтримує Україну.

– Нічого він не показав. Він просто сказав: «Хлопці, продовжуйте боротися з корупцією, для цього ми даємо 18 млн з американського бюджету». Щоб вони боролися з корупцією. І що він сказав? Що треба дотримуватися Мінських угод. Тобто всі сказали, що треба дотримуватися Мінських угод. Але у кожного, що? Своє трактування Мінських угод. У Путіна – одне, у нас – інше. У Тіллерсона, я думаю, взагалі навіть цього не розуміють.

– Що в підсумку нас чекає?

– Нас чекає глухий кут. МВФ грошей не дав.

– Як нам із цього глухого кута вибиратися?

Петро Олещук: Зняття недоторканності буде першим кроком до встановлення в Україні диктатури

– Тепер дивіться, що робить Путін. У Білорусі будуть вчення. Путін біля нас вибудовує потужні ударні сили: ракетні, авіацію тощо.

Якщо ти не можеш захопити країну відкрито, якщо ти не можеш зупинити її, що треба робити? Зараз триває боротьба між успішними країнами п’ятого-шостого укладу, технологічного, комп’ютерної інформації, а Росія не може з ними зрівнятися. У неї нафта падає. Вона сидить на архаїчних укладах, це залишки імперії. Якщо ти не можеш наздогнати, то потрібно зупинити того, хто вирвався. Як це зробити? Зруйнувати. Завдати удару по них, щоб їм було чим займатися. Не розвитком, а відновленням. А як це зробити? Просто завдати бомбових і ракетних ударів по 25 містах України. Можна це зробити? Можна. Жириновський зараз про це говорить. Цей блазень короля завжди говорить наперед те, що буде.

– Сподіватимемося, що Господь нас помилує…

– Не треба сподіватися, це неправильно. Треба здійснити низку дій, щоб не дати можливості…

– Які дії?

– Дуже прості. Я сто разів говорив. Де ваші бригади добровольців-націоналістів? Вони назвали «вінницькою» свою дивізію? Отже, і ви назвіть. Перше, що треба зробити. Українська посткомуністична соціалістична республіка «добігла кінця». Тому треба йти до перезаснування держави. Треба наближатися до відновлення Української Народної Республіки, яку захопила російська комуністична держава.

Ми були першими, хто відновив незалежність, коли Російська імперія розпалася. Ще Польща тоді була розірвана – була колонією Німеччини, Австрії і Росії. І Балтія ще була колонією Російської імперії. Ми були окупованими комуністичною Росією – Леніним, Троцьким, Сталіним. Давайте зараз почнемо говорити про відновлення Української Народної Республіки. Другий крок. Треба негайно створювати свої корпуси. Повинен бути Брянський, Кубанський, Воронезький, Курський, необхідно виводити їх на позиції. Повинні бути потужні мотивовані корпуси, добре озброєні, з ракетами.

– Всередині України?

– На кордонах. Щойно Росія спробує завдати удару, вони повинні заходити на територію Росії, захоплювати ці території. Ми маємо піднімати український прапор і повертати собі ці території. Це те, чого Путін боїться найбільше.

Друге. Є так звані малиновий клин, зелений клин, жовтий клин, коричневий клин. Це території генетичного проживання українців на території Російської імперії. Треба там піднімати український національний рух.

Третє. Треба повернутися до Будапештського меморандуму. Там чітко все прописано.

І четверте. Треба негайно дати людям можливість розвиватися. Прибрати всі перешкоди для розвитку бізнесу, місцевого самоврядування. Провести вибори президента. І не треба чіпати цю Верховну Раду. Вона і так наближається до свого завершення. Треба ухвалити, я вже сто разів говорив, новий закон про вибори.

Не треба знімати жодні недоторканності. Це все дурниці. Давайте зробимо прості речі: просто поєднаємо мажоритарний принцип із так званим пропорційним. Кожна партія хай висуває своїх кандидатів мінімум на 2/3 округах, залишимо 2% поріг і запровадимо обов’язкове голосування, як у Бельгії, інших країнах. Якщо не прийшов на вибори – плати штраф. Тоді ми ліквідуємо підкуп. Кожен, хто висуває свою кандидатуру, дає 1000 євро застави.

Щойно ми це зробимо, у нас з’явиться шанс, що ми будемо готовими до літнього або серпневого вторгнення, яке може розпочатися з боку Росії.