Які ідеї можуть запропонувати кандидати в президенти на тлі колосального розчарування українців в політиках та чи буде питання миру ключовим при виборі президента – та якою ціною – розповів гість Politeka Online Олексій Якубін, політолог, кандидат політичних наук
Над чим зараз працюють кандидати в президенти
Будь-яка виборча кампанія складається з двох частин. По-перше, робота в небі, тобто медійна, інформаційна частина, створення ідей, на яких будується виборча кампанія. По-друге, робота в полі, тобто підбір штабів, робота з людьми, які формуватимуть перемогу, допомагатимуть громадянам формувати вибір. Наскільки я бачу, зараз активно триває саме робота в небі.
Ключові кандидати, які вже заявили, що вони йдуть на вибори: Тимошенко, чинний президент, – уже частково неформально або формально почали формувати штаби. Але більшість кандидатів переважно вичікують початку виборчої кампанії, який заплановано на 30 грудня.
Наприкінці осені буде більш активна діяльність, пов’язана з формуванням штабів на місцях. Формування ідей уже відбувається. Кандидати намагаються відшукати ідеї, які зможуть мобілізувати виборця.
Ця виборча кампанія проходить в умовах колосального розчарування громадян у більшості політиків. Близько 50% українців не визначилися або не хочуть відповідати соціологам. Це показник страху, зневіри, а також того, що можуть з’явитися “білі” лебеді, тобто абсолютно непрогнозовані речі в межах виборчої кампанії.
Юлія Тимошенко намагається мобілізувати виборців, перезавантажити той курс, який зараз є. Люди розчаровані в напрямку руху України, а Тимошенко намагається осідати цю конячку, показати, що в неї є новий курс, альтернатива чинному президенту.
Президент намагається робити виборчу кампанію групової ідентичності. Це спроба не раціонально нас переконати, що ми маємо проголосувати, а емоційно, нераціонально. Це спроба сказати, що ви або з нами, або проти нас.
Є спроба осідати ідею миру. Юрій Бойко, наприклад, постійно намагається на цьому робити акцент. Звідси ідея, що треба вести прямі переговори з представниками Донецька та Луганська.
Які найактуальніші меседжі кандидатів
Є своєрідна піраміда української виборчої кампанії 2018-2019. Перше – це ідея миру. Конфлікт на сході хвилює більшість громадян.
Більше ніж 70% українців готові орієнтуватися на того політика, який запропонує ідею миру.
На другому місці питання добробуту, рівня життя. Наша країна, якщо говорити в доларовому еквіваленті, за останні роки стала найбіднішою країною в Європі. Ідея доходів, нового економічного курсу, робочих місць – друга тема, що хвилює наших громадян.
Лише третя тема пов’язана з боротьбою з корупцією. Цю ідею було певною мірою дискредитовано за останні роки, коли в нас на будь-яку корупційну справу створювали новий орган для боротьби з корупцією. У нас настільки велика кількість антикорупційних органів, що вони почали боротися один з одним за місце під сонцем.
Нам потрібен мир ціною перемоги чи капітуляції
У нашому контексті миру можна досягти завдяки компромісу. Хочемо ми цього чи ні, ми сусіди Російської Федерації. РФ нікуди не зникне, і нам треба думати, що з цим робити. Реалістична стратегія миру має ці речі враховувати.
Можна бути дуже успішною країною, враховуючи фактор РФ. Я маю на увазі Фінляндію, яка демонструє приклад активного нейтралітету, але свого часу вона воювала з Радянським Союзом. Вони не обирають західний чи східний вектор, а концентруються на власному досвіді, використовують Захід та Схід у власних інтересах.
Не бачу нічого поганого в фінляндізації України. Позаблоковий статус це дещо інше, ніж активний нейтралітет.
Петро Олексійович Порошенко намагається повторити виборчу стратегію 2014 року, хоча, на мою думку, це не є можливим. Тоді він був кандидатом-центристом, а зараз він має вигляд лідера якоїсь націоналістичної групи.
Між БПП та НФ немає домовленості щодо єдиного кандидата та спільного походу на вибори. Порошенко пробує загравати з місцевими елітами.
Є інтрига, чи піде чинний президент на вибори. Якби президент сказав зараз, що не йде на вибори, його команда розбіглася б шукати собі іншої долі в інших штабах.
Чому Вакарчук затримує своє рішення про балотування на посаду президента
Як то кажуть, і хочеться, і колеться. У Вакарчука свого часу був доволі драматичний досвід перебування в українській політиці. Він був народним депутатом, але не зареєстрував жодної законодавчої ініціативи.
Є великі очікування наразі, що Вакарчук готовий іти на вибори. Але хто його штаб, із ким він будуватиме коаліцію?
Знову буде голосування, а потім розчарування. Він сам сказав про себе “безробітний фізик зі Львова”, як він будуватиме економічну стратегію України?
Він може посилити інтригу. Вакарчук може привабити частину виборців, які зазвичай активні лише в Фейсбуці. Але я думаю, що його кандидатура переоцінена. За нього голосуватимуть ті, хто голосував би проти всіх, якби така графа була.
Нагадаємо, з Путіним в ясна цілується: екс-нардеп раптово розкрила те, що приховувала давно.
Як писала Politeka, Микола Спірідонов розповів про чорний піар напередодні виборів та Петра Порошенка як короля Франції.
Також Politeka писала, що викрито блюзнірський задум Тимошенко: Україна могла капітулювати перед Путіним ще в 2014 році.
