Усе на карту: кому вигідна легалізація грального бізнесу в Україні

У 2009 році парламент конституційною більшістю ухвалив закон про заборону грального бізнесу і навіть потім подолав вето президента Віктора Ющенка. До введення заборони на території України діяло приблизно 13 тисяч гральних закладів, прибуток від діяльності яких сягнув приблизно 16 мільярдів гривень щороку.

«Після того як Юлія Тимошенко прозвала нас усіх аморальними негідниками, ухвалили закон про заборону грального бізнесу, а містом прокотилася хвиля погромів. Громили в основному зали гральних автоматів, покерні клуби не чіпали, але довелося на певний час закритися. Відкрилися через два місяці, – згадує Максим.

Тоді фактично народні депутати відкрити «скриньку Пандори», позбавивши бюджет можливих надходжень й ініціюючи створення нових корупційних схем.

«Усі домовленості були на власнику. Він добре знав, кому і скільки потрібно дати на руки. За Януковича були постійні перевірки. Приходить міліція – маєш дати міліції, приходять пожежники, санепідемстанція… з усіма домовлялися, з депутатами”, – пригадує Максим.

“Одних відправляли якнайдалі, якщо була хороша рука, наприклад  якийсь впливовий депутат або начальник міліції. З іншими домовлялися. Таке було скрізь. Особливо абсурдними були випадки, пов’язані з покерними клубами на Ленінградській площі. Там відкривалися один за іншим, працювали тиждень-два і закривалися. Місцерозташування невигідне, транспортна розв’язка – і кожен новий чиновник хотів собі щось заробити. Хоча є і своєрідні випадки на кшталт «Імперіала» чи «Хрещатика», що розташовані в центрі міста. Але там інша історія, за ними стояла дуже впливова людина”, – продовжує він.

Заборона грального бізнесу була лише на папері. Покерні клуби та казино надалі працювали нелегально. Букмекерські контори, з легкої подачі зацікавлених можновладців, перетворилися на «державні» лотереї. Зали ігрових автоматів перейменували на Інтернет-кафе.

А казино при одному фешенебельному київському готелі взагалі довело, що має право порушувати закон про заборону на основі рішення суду щодо захисту іноземних інвестицій.

Букмекерські контори рекламуються на усіх українських телеканалах і в Інтернеті. А одна з них, «PariMatch», у 2015 році навіть була титульним спонсором української футбольної Прем’єр-ліги. Подвійні стандарти не дають зрозуміти громадянам, що є добром, а що злом.

«Коли йшов на роботу, поняття не мав, що це – нелегально. Ніби спортивний покер, на кожному каналі зараз Pokerstars рекламують. Двічі за три роки мого навчання, перед виборами, у нас кандидати на все студмістечко організовували турніри для студентів”, – розповідає Іван.

Дилер покер-клубу розповідає, що в його закладі грали навіть народні депутати.

“Я особисто роздавав карти двом відомим депутатам. Знаю, що Ігор Суркіс любив ходити в покерний клуб, але не наш, а в Прем’єр Палац. Я навіть не думав, що нас мають закрити. Знав, що казино не дозволені, але в тому ж приміщенні, в якому покерний клуб «Хрещатик», ще було й казино. Працюючи рік в клубі, я тільки потім дізнався, що воно там було. Така от конспірація. Кажуть, там дуже багаті люди грали. Навіть не знаю, можливо, воно ще й зараз відкрите», – розповідає він.

Таким чином, маємо сім років існування підпільної мережі гральних закладів, нуль надходжень до державного бюджету і цілу армію нелегальних працівників.

«Був випадок, коли фішкою незадоволений гравець розбив приятелю голову, бувало що гравці між собою билися. Звісно, жодного медичного страхування, працювали не офіційно. Мене здивувало те, що жодного договору підряду не підписували, не просили ні паспорта, ні медичної довідки. Думаю, там ні з ким договорів не підписували», – зазначає Іван.

Раніше менеджер в хорошому клубі за рік міг заробити собі грошей на квартиру в Києві. Ставки приймалися в доларах. Потім ситуація змінилася.

“Тут, звісно, нічого дивного немає. Уявіть собі: бізнесмен винаймає або купляє приміщення, робить там капітальний ремонт, закуповує столи по десять тисяч доларів, все обладнання, платить персоналу й мусить постійно відстьогувати цим державним рекетирам. Чи платили податки? Питання риторичне, та краще б їх платили, дешевше вийшло би», – додає Максим.

14 липня на сайті президента з’явилася петиція, яка закликає заборонити гральний бізнес в Україні. Зараз під нею стоїть 27 підписів. Є також протилежна петиція з вимогою легалізувати гральний бізнес, яку підписали 44 людини.

Ідею легалізації грального бізнесу в Україні підтримують майже усі фракції у Верховній Раді. Навіть Олег Ляшко, який декілька років тому робив собі піар на розбитті автоматів в одному з клубів. А ось де ідею легалізації сприйняли в штики, то це в «Батьківщині». І це цілком зрозуміло, бо саме за часів прем’єрства Тимошенко гральний бізнес було заборонено.

Аргументи за

Якщо держава не може перешкодити процесу, слід його очолити

Історія знає багато прикладів різноманітних «заборон», які, не вирішуючи проблеми моралі, створювали нові загрози. Досить лише згадати «сухий закон» Гувера, ухвалення якого призвело до розквіту мафії в США, яка почала контролювати алкогольний бізнес, підкуповуючи усіх: від поліції – до сенаторів. Або ж згадаємо «самогонну епопею» в СРСР, пов’язану з відповідним законом.

Як стало зрозуміло згодом, офіційно заборонивши гральний бізнес у 2009 році, українська влада вивела цим кроком мільярдні прибутки від нього у «тінь».

Детінізація бізнесу дозволить наповнити бюджет

Власники грального бізнесу зацікавлені у його легалізації навіть за умови сплати мільйонних внесків.

У 2015 році міністр фінансів Наталія Яресько підрахувала, що легалізація дозволить збільшити надходження до скарбниці на 5 млрд. грн. на рік. Водночас директор Асоціації діячів грального бізнесу Тамара Голубчик переконує, що легалізація азартних ігор забезпечить поповнення держбюджету на 2 млрд. гривень податків, а через рік – на 4 млрд. І ця цифра збільшувалась би щороку.

Зросте кількість туристів

Вітчизняним ігроманам ніщо не заважає робити ставки в «державних» букмекерських конторах, грати в азартні ігри по Інтернету або ж їхати до сусідніх країн, приміром до Білорусі. Натомість, до України любителі пограти не приїжджають, хоча це могло би бути чудовою можливістю для туризму за прикладом північного Кіпру або грузинського Батумі.

Власники казино стверджують, що до 70% всіх туристів у Батумі приїжджають грати в азартні ігри. Це місто ще називають Лас-Вегасом Чорного моря – казино дозволені та звільнені від сплати ПДВ, що приваблює гравців з довколишніх країн, де гральний бізнес під забороною.

Залучення іноземних інвестицій і створення нових робочих місць

Експерти переконані, що після скасування заборони грального бізнесу інвестиційна привабливість України зросте. Очікується збільшення інвестицій з Великобританії, США, Кіпру, Монако, Мальти.

Щоправда, знавці роблять поправку: інвестиції збільшаться в рази, але лише у разі успішної боротьби з корупцією. Відповідно, відкриття казино, покерних клубів, букмекерських контор, зал гральних автоматів дозволять створити десятки тисяч робочих місць.

Перший крок на шляху до оподаткування прибутків від ігор онлайн

У 2015 році загальний дохід від покеру становив 865 189 525 дол. США, дохід від казино і букмекерських контор – 132 906 539 американських дол. При цьому, найбільший онлайн покер-рум (PokerStars) за минулий рік заробив 1,026 млрд. доларів. Тут зареєстровано більше 100 мільйонів користувачів, серед яких близько мільйона українців.

Україна, якщо судити за даними світового букмекерського онлайн-трафіку, займає нині 18-й рядок за активністю бетторів серед всіх країн світу з показником 2,3%. У сусідній Росії показник не надто вищий – всього 5,1% (при кількості населення, що в 3,5 раза перевищує чисельність українців).

Причина, на думку експертів, криється у відсутності можливості в Україні легально робити ставки в наземних пунктах. При цьому жодних обмежень для гри в онлайні у них немає.

Аргументи проти

Надходження від грального бізнесу поповнюватимуть іноземні бюджети

Відповідно до законопроекту Мінфіну, ліцензію на випуск та проведення лотерей планувалося видавати за результатами конкурсу, до участі в якому допускалися би лише компанії, що відповідають низці вимог.

Зокрема, така компанія повинна мати міжнародний досвід проведення лотерей не менш ніж у трьох країнах і займатися цим не менш ніж п’ять років. Її загальний обіг за останні п’ять років у сумі має бути не менший за 3 млрд. євро.

За словами експертів, ніхто з гравців, які нині працюють на лотерейному ринку України, цим вимогам не відповідає, тому після прийняття законопроекту в наявному вигляді вони не змогли би перемогти в конкурсі.

Спосіб наближених до влади збільшити свої прибутки

В попередньому уряді «за» легалізацію грального бізнесу активно виступали: міністр економіки Айварас Абромавичус, міністр фінансів Наталія Яресько й особисто прем’єр-міністр Арсеній Яценюк.
Абромавичуса звинувачували в спробі монополізувати ринок гральних послуг, Яресько – в намаганні лобіювати інтереси відомої американської компанії IGT, але найбільше дісталося Арсенію Петровичу, який, до речі, у 2009 голосував за заборону грального бізнесу. Яценюка пов’язують з бізнесменом Леонідом Юрушевим.

Це він писав законопроект «Про азартні ігри в Україні». Саме в готелях Юрушева мали відкритися перші казино в разі успішного голосування (готель класу люкс InterContinental у центрі Києва, п’ятизірковому готелі Fairmont Grand Hotel Kyiv). До речі, Юрушеву через підставних осіб належить і букмекерська контора «PariMatch», яка попри заборону успішно функціонує.

Загроза нових корупційних схем

Існує така сумна приказка: «темпи збільшення кількості бізнесу в Україні рівноцінні темпу збільшенню рівня корупції». Зрештою, в парламентському комітеті по боротьбі з корупцією кабмінівський проект розкритикували, і у квітні він був відкликаний.

Новий уряд на чолі з Володимиром Гройсманом розробив “інший” законопроект. Фактично, попри всі запевняння прем’єра, цей документ копіює положення попереднього і викликає чергові суперечки. Головна перепона – питання поділу одержаних коштів.

Проект передбачає повернення грошей до бюджету, в той час як депутати виступають за спрямування коштів до місцевих бюджетів, а окремі міністри – за прямий переказ їхнім міністерствам. В проекті не прописано ліміту ставок, геолокацію гральних закладів, викликають нарікання питання гарантування вільної конкуренції.

Над прірвою ігрової залежності

За словами психологів, розвиток грального бізнесу супроводжується зростанням кількості громадян з інфантильними цінностями: надія на удачу звільняє людину від відповідальності за власні дії. Гральна залежність змушує суспільство в провідних країнах світу нести чималі витрати на створення медико-соціальних бригад «швидкої допомоги»  – з психіатрами, психологами та соціальними працівниками.

Керуючий справами УПЦ митрополит Бориспільський і Броварський Антоній зазначає: «Втрата грошей, майна, роботи, здоров’я, а також розлучення, злочинність, алкоголізм і самогубства – все це наслідки ігрової залежності. Легалізація азартних ігор несе реальні загрози для нашого суспільства і може штовхнути людей у прірву безлічі пороків».

Надзвичайну небезпеку становить доступність азартних ігор для дітей. За статистикою, не менше 75 % клієнтів гральних автоматів – студенти і школярі.

Дмитро Костюк