Чай з кремлівським душком: яку російську продукцію ховають під українським штрих-кодом

«Російські товари ховаються під українським штрих-кодом. Ще торік російські виробники перекинули обладнання для фасування товарів в Україну, реєструють свої фірми в Європі або переходять на українські штрих-коди», – повідомляє активістка.

За словами Юлії, російські підприємці вдаються до хитрощів, щоби не втратити прибутковий ринок збуту в Україні.

«Хоча Україна подовжила заборону на російські товари до кінця 2017 року, ними досі торгують наші супермаркети.  Є кілька шляхів, які дозволяють бізнесменам з країни-окупанта обійти українські закони і заробляти гроші на наших покупцях. Товар з Росії доставляють у фурах. У Києві, Дніпрі чи Одесі фасують і маскують під український. Під Києвом розфасовують ікру і морепродукти, біля Дніпра – чай. Українських покупців тримають за дурнів», – наголошує організаторка акцій проти засилля в супермаркетах продуктів з країни-агресора.

Тетяна радить покупцям шукати не країну-фасувальника, а країну-виробника або дистриб’ютора.

«Його часто пишуть на упаковці дрібним шрифтом. Деякі товари маскують навіть під європейські. Пишуть, що порошок польський чи шампунь німецький. Але країна-постачальник Росія», – застерігає вона.

Зустріти в Україні товар із російським штрих-кодом 460 стає дедалі важче. Та це не гарантує, що ви не принесете додому шампунь чи фарбу, виготовлені в РФ.

«Під українських штрих-кодом пропихать російські товари. Конфлікт між нами з Росією вже давно перейшов з політичної площини в економічну. Хоча в Україні діє санкційна норма, за якою супермаркети та торгівельні підприємства зобов’язані позначати російські товари спеціальною позначкою, торгові мережі це вперто ігнорують. Ярлики з оголошенням про те, що товар виготовлено у РФ, просто почали ховати під цінниками», – каже експерт.

Щоб збути російську продукцію, яка стрімко втрачає популярність, у столичних магазинах знижують ціни на російські товари.

“Я сподівалася, що вже цього року з полиць магазинів зникнуть російське пиво, кава і дитячі каші. Але товару досі дуже багато. У “Метро” спустили ціни на російські шампуні і дезодоранти. Там також можна купити дитячі каші та пюре, привезені з РФ. Шампуні, порошки і шоколадні батончики російського походження є у супермаркетах АТБ. У будівельних гіпермаркетах «Епіцентр» на касі продають російські льодяники і жуйки. В “Ашані” можна купити російські каву і чай, засоби для прибирання в домі».

«Якби ж ми обмежувалися тільки продуктами з Росії, на це можна було би закрити очі. У магазинах техніки продовжують продавати чайники, хлібопічки, кондиціонери і пароварки Vitek, м’ясорубки, блендери і мікрохвильові печі Scarlett. А це все Росія. У нас торгують російськими канцтоварами, котлами і будматеріалами. Вільно працюють російські банки, ресторани, заправки, турагентства і страхові компанії. Назви вибирають європейські, а центральний офіс розташований у Москві чи Петербурзі. Люди сидять у російських соцмережах «вКонтакте» і «Однокласники», їздять відпочивати в анексований Крим», – каже фінансовий консультант Валерій Золотарьов, який з 2014 року активно підтримує акції «Не купуй російське».

За спостереженням Валерія, українські магазини забиті російським одягом.

«Російські корені мають також мережі одягу O’stin, Oggi, Sela, «Спортмастер». Джинси, плаття, костюми і спортивне спорядження ніхто не маркує позначками «Виготовлено в Росії». Більшість одягу замасковано під польський, німецький чи китайський. Було б добре надавати привілеї магазинам, які російським не торгують.  Та й самі власники на цьому можуть робити рекламу. Під вивіскою чи на вході вивішувати плакати «Тут відсутні товари з Росії», – запевнив Золотарьов.

За словами експерта, боротися з торговими мережами, які порушують ембарго, важко, але можливо.

«Коли бачу російський товар, але на ціннику читаю, що виготовлено у Франції чи Італії, кличу адміністратора. Разом досліджуємо упаковку. Наступного дня приходжу у магазин і перевіряю, чи поставили новий цінник. Штрафувати їх ніхто не буде, хоча б мали. Магазини знімають з себе відповідальність. Кажуть, що це вина постачальників. Останні надіялися, що санкції у серпні наш уряд скасує, тому співпрацю з російськими компаніями продовжують. Те, що ембарго продовжили, їх теж навряд чи налякає та змусить змінити канали постачання товарів на український ринок», – вважає Золотарьов.

Запевняє, що бізнес навчився обходити торгові обмеження. Контролюючі органи просто заробляють на цих схемах.

«Тому і маємо на полицях товар, ввезення якого під забороною. Ще й платимо за нього удвічі більше, ніж він мав би коштувати. Можна писати петиції президенту. Але як показує досвід, це як об стіну горохом. Можемо за день зібрати 10 тисяч підписів, та чи хтось із чиновників зверне на це увагу? Як наживалися, так і будуть наживатися. Робитимуть вигляд, що для них загадка, звідки взялися в Україні російські заборонені товари. Навіть якщо вдасться викурити частину товарів із супермаркетів, вони перекочують в інтернет-магазини», – каже Валерій.

Найбільше вантажів з Росії ідуть через Харківську і Дніпропетровську митниці.

«Думаєте, хтось звертався з цим в Міністерство економічного розвитку і торгівлі чи в Держспоживінспекцію? Та ні! Зараз у людей інші проблеми. Товари є, та грошей на них не вистачає. Тому походження їх теж уже мало цікавить.  З українським покупцем треба працювати. Пояснювати, чому російське купувати погано. Таку соціальну рекламу могли б фінансувати наші фермери, чиїх молока, сиру і м’яса зараз не пускають на російські прилавки», – зазначає Валерій.

Як раніше писала Politeka, на російському кордоні затримали 143 вантажних вагони.

Яна Романюк