Зараз Кремль перейшов від грубих, насильницьких дій до складніших інформаційно-маніпулятивних атак на українську державність. Питанням України у Кремлі займаються професійні піарники. Сурков (Владислав Сурков, радник Путіна, – ред.), Олексій Чеснаков, його права рука, який відомий записами переговорів з Олександром Бородаєм (російський диверсант і терорист, – ред.).

На низовому рівні теж світяться піарники. У піарників яка психологія? Вони вважають, що за допомогою маніпуляцій можна досягти будь-яких цілей. Обрати будь-якого кандидата, зруйнувати бізнес конкурента, змінити ситуацію в регіоні. Ось вони так і роблять.

Нещодавна хресна хода – це типовий піар-проект. У Кремля яке завдання? Остаточно підірвати крихкий громадянський мир і спровокувати в Україні внутрішні зіткнення. Ось це для них головне.

Хресний хід УПЦ МП лише допоможе українській автокефалії

Мрія Путіна – щоб в Україні знову почалися внутрішні зіткнення. Неважливо, між ким і ким – прихильниками української влади і націоналістами чи з проросійськими силами. Головне, аби в країні виникло гостре громадянське протистояння. Тоді Путін зможе реалізувати свої завдання, не вступаючи у відкритий конфлікт із Заходом. Він просто прийде на руїни української держави і тихесенько встановить над ним свій протекторат.

– Кремль зробив ставку на нещодавну хресну ходу в Україні, розраховуючи, що українці піддадуться на провокації. Але нічого з цього не вийшло, акція в Києві пройшла доволі миролюбно. Для Росії це стало несподіванкою?

– Вони думали приблизно так: «Якщо українці піддадуться на провокацію, то ми це все роздуємо. Якщо не піддадуться – проведемо якусь чергову інформаційну акцію на підтримку проросійських сил, включаючи РПЦ в Україні». Програму «максимум» не вдалось реалізувати – зіткнень не було, але спромоглись виконати хоча би програму мінімум.

РПЦ – найважливіший інструмент влади. Тому Кремль використовує її в підривній діяльності, спрямованій на знищення української незалежності.

У рамках загальної антиукраїнської PR-кампанії російські фахівці в погонах і в рясах вирішили провести псевдорелігіозну масову акцію, цю “хресну ходу”. Якби українська влада або націоналісти почали застосовувати якісь силові заходи проти цього дійства, то логічно, що російська влада влаштувала би мегаскандал. Мовляв, як же ви, нелюди, наважилися образити віруючих?

Проте українська влада не стала перешкоджати цій «хресній ході”, тому з’явився чудовий майданчик для промосковської агітації за її допомогою.

Інформаційна провокація Кремля: навіщо Путіну в Україні посол-феесбешник

– Минулого тижня Путін провів кадрові перестановки. Крім призначень колишніх охоронців на посади губернаторів, звільнили посла в Україні Михайла Зурабова. Про що це свідчить?

– Ні про що. Зурабов завжди був слабкою фігурою. І я дивуюся, що його раніше не звільнили. У Росії він прославився як один із найбільш корумпованих урядовців. І коли його відправили працювати до України, це сприймалося, як якесь посилання за те, що занадто багато брав. Що він робив в Україні – взагалі незрозуміло. Але жодної ролі його відставка не гратиме.

– Також третій рік поспіль Росія підвищує військові витрати, при тому, що знижується соціалка. Путін може наважитися на військове вторгнення до України?

– Так, військові витрати зростають, а доходи населення тим часом скорочуються. Ведеться політика «гармати замість масла». Усі квазі-фашистські режими цим страждають. Проте я не думаю, що Путін так готується до військового вторгнення до України. Росія чекає перемоги Трампа на американських виборах. Тоді все зміниться.

До виборів в Америці Путін серйозно не воюватиме, а просто чекатиме. Навіщо йому зараз уводити війська і нариватися на жорстку протидію Обами, якщо він може сподіватися, що через певний час домовиться із Трампом і той йому Україну взагалі віддасть. Трамп – непередбачуваний політик і від нього можна очікувати чого завгодно.

Дональд Трамп – остання надія Путіна. Його прихід до влади неминуче зруйнує антипутінську коаліцію західних країн і взагалі внесе до табору демократичних країн розбрід і розкол. Звісно, Путін не може не намагатися скористатися цією ситуацією.

Російський президент, як відомо, професійний шпигун, який має у своєму розпорядженні потужні спецслужби. Саме у сфері шпигунства Путін може найефективніше допомогти своєму американському симпатиків. Тому я впевнений у правдивості повідомлень американських ЗМІ, що саме російські агенти стоять за розкриттям і зливом пошти демократів.

Коли язик мій – ворог мій: як демократи використовують зброю Трампа проти нього самого

За послуги треба платити. Ось Трамп і платить Путіну своїми заявами про Крим, санкції тощо. Але Путін, звісно, хоче не лише допомагати, а й впливати на Трампа. Робить це він, вочевидь, через керівника штабу Трампа Пола Манафорта.

Працюючи в нульові у сфері політконсалтингу в Москві, я бачив інтерес, який виявляли пов’язані з російською владою структури до американських політконсультантів, таких як зараз покійний патріарх галузі Наполітано, піарник, а потім ворог подружжя Клінтон, Дік Морріс та ін.

Їх запрошували до Москви, всіляко задобрювали, підгодовували. Загалом наводили мости. Думаю, кремлівці до Манафорта знайшли підхід ще тоді. Він працював на філіппінського диктатора Маркоса, на Януковича. Чому би йому таємно і на Путіна не попрацювати.

Манафорта до Януковича привів Ринат Ахметов, а донецькому олігархові його напевно рекомендували люди з АП російського президента, які активно втручалися в перебіг українських виборів. А тепер Манафорт проліз до Трампа, але зв’язок із російськими кураторами вочевидь не втратив.

Галина Остаповець