– Останнього місяця в Росії відбулося багато різних мітингів – політичних і неполітичних. Чи буде якийсь результат від них або ні?
Довіра до влади падає, і громадяни бачать, що проблеми вирішуються за їхній же кошт. А економічне становище дійсно важке – значна частина населення країни виживає, і в цих умовах будь-які дії уряду щодо підвищення податків сприймаються болісно.
Затримки у виплатах пенсій, зарплат бюджетникам. Регіони поставлені в таку ситуацію, коли їм потрібно вибирати між лояльністю до центру, до Кремля, і лояльністю до власних громадян.
Ще виникають проблеми всередині регіональних еліт. Модель та ж, що і всередині кремлівських партій. Підвищується конкуренція, зникають ресурси, починається конкуренція за менш цінні ресурси. Якщо раніше це були великі компанії, які треба було віджати, то тепер йдеться і про менш великі компанії.
Загальноекономічна ситуація, дуже скрутне становище бізнесу призводять до зростання безробіття, скорочення зарплат, зростання цін. Штучне стримування зростання долара дуже помітно і це призводить до інших негативних наслідків. Такий цугцванг, безвихідна ситуація, коли рішення економічних проблем стикається з політичними проблемами.
– Судячи із прогнозів економістів, ситуація ускладнюватиметься. У цьому разі протести посиляться?
– Звичайно. Сьогодні йдеться про виживання. Переважна частина населення просто виживає. Уже немає ресурсів ні на що, крім харчів.
Телетайп: анексія історіїПлюс загальна політична ситуація, коли помітна ізоляція Росії, і її виключення з міжнародної фінансової системи. Кредити, які раніше майже автоматично підтримували нові або наявні проекти, сьогодні просто в багатьох випадках недоступні. Це ситуація стагнації. ВВП зменшився удвічі. На економіку впливає суттєве падіння ВВП навіть на декілька відсотків, а тут на цілих 100%.
Тому, звичайно, протестна активність посилюватиметься. Вона може називатися як завгодно, наприклад, боротьба проти несправедливості при знесенні п’ятиповерхівок. Але по суті це політична боротьба.
Мітинги і протести на першому етапі мають суто економічний характер, але потім вони швидко політизується самою владою. Адже вона намагається вирішити все просто силовими способами, використовуючи Національну гвардію і залякуючи протестувальників, не вирішуючи при цьому політичні або економічні проблеми. Вони йдуть простим шляхом, фактично провокуючи протести і посилюючи їх.
– А для чого?
– У них немає інших інструментів. У разі з далекобійниками повинно йтися про якісь програми, проекти, підтримку лібералізації бізнесу, виключення корупційних податків. Влада ці проблеми вирішувати не вміє. Тому йде шляхом силового впливу, а він провокує ще велике нагнітання.
Слава Богу, ще не було серйозних жертв під час протестів, але як тільки вони будуть, а вони будуть обов’язково, то почнеться геометричний ріст протестів і взаємна підтримка.
– Така гнітюча ситуація якось вплине на майбутні вибори президента в Росії наступного року?
– Звичайно. Вибори вперше відбуваються в ситуації зростання протестної активності та в ситуації нестабільності. Усі попередні випадки, зокрема вибори Путіна і Медведєва, відбувалися в ситуації відносної стабільності. Зрозуміло було, що будуть протести, пов’язані з об’ємною фальсифікацією, але не була такою критичною економічна ситуація.
Судячи з мітингу проти знесення п’ятиповерхівок у Москві, це лише привід для багатьох висловити своє невдоволення владою. Серед них 30% жителів п’ятиповерхівок, а решта – це люди, які протестували проти політики Кремля.
– Російські політтехнологи кажуть, що Путін вже ніяк не може використовувати Медведєва, як свого наступника в 2018 році. Мовляв, його політична кар’єра після фільму Навального про корупцію прем’єра закінчена.
– Він – штучна фігура, і його розглядають як один із можливих варіантів, крім Матвієнка (Валентин Матвієнко, – голова Ради Федерації, – ред.), Володіна (В’ячеслав Володін, спікер Держдуми, – ред.), якихось ще кандидатів.
Путін стоїть на роздоріжжі. Якщо він зберігає себе як кандидата у президенти і бере участь у виборах, то потрібна серйозна корекція Конституції. Він уже вийшов за другі два терміни, і в нього вибір як у Лукашенка. Тобто скасування демократичних електоральних інститутів виборів або використання якогось тимчасового кандидата, що теж дуже небезпечно. У період нестабільності умовний Медведєв, як би він не називався, може становити небезпеку вже для самого Путіна. Оскільки мова піде про збереження влади цього умовного кандидата і його оточення.
Плюс до цього є ще один фактор – нестабільність у суспільстві. Це породжує посилення конкуренції у Кремлі. Призначивши своїм наступником або тимчасовим президентом когось із кремлівських, Путін тим самим підсилює одну з конкурентних груп. А конкуренція зараз дуже жорстка.
Ми можемо судити з останніх подій, коли групи не цураються провокацій. Як було з Улюкаєвим (Олексій Улюкаєв, колишній міністр економіки Росії, зараз перебуває під слідством і домашнім арештом, – ред.). Це приклад дуже жорсткої конкуренції всередині кремлівських груп, конкуренції за ресурси, за місце біля Путіна і ця конкуренція набуває відверто бандитський, радикальний вигляд.
– Політолог Валерій Соловей каже, що кар’єра Медведєва вже закінчена.
Валерій Гончарук про пріоритети Трампа та кулуарні домовленості G20 (відео)– Так само, як і Анатолій Чубайс, Медведєв зараз розглядається Кремлем як можлива жертва. Якщо проводити аналогії з шаховими партіями, то пожертвувати Медведєвим, можливо, вигідніше, ніж наполягати на його невинуватості. Імовірність жертви значно більше, ніж ймовірність того, що його можуть використовувати.
Хоча такі політологи відбивають позицію не всіх груп Кремля, а лише частини, яка, до речі кажучи, налаштована радикально проти Медведєва.
Зрозуміло, що сам фільм (фільм-розслідування Олексія Навального про корупцію Дмитра Медведєва, – ред.) і сама акція, яка складно організована і дуже дорога, – це спроба вирішити проблеми, зокрема Путіна, за допомогою жертви.
Путін боїться жертвувати своїми фігурами, бо у Кремлі дійсно ситуація із захистом членів команди дуже схожа на мафіозну. Здавати будь-кого, навіть того, хто якось проштрафився, – це неправильно. Так решта будуть у курсі, що Путін може використовувати цей інструмент щодо них. Тобто може здати і їх.
Будь-яка жертва, зокрема і Медведєв, слабшає і знижує довіру до самого Путіна. Пожертвувати Медведєвим, з точки зору загальної мети, напевно, було б правильним кроком. А ось із точки зору корпоративної – це ослаблення всієї команди загалом.
– А чим Медведєв міг так не догодити кремлівським угрупуванням? А то з боку здається, що він просто став цапом-відбувайлом.
– А чим їм не догодив Улюкаєв? Тут те ж саме. Це відбиття досить жорсткої конкуренції всередині кремлівських груп. І це конкуренція не лише через позицію прем’єр-міністра або якогось міністра. Це конкуренція за ресурси, за позиції близько Путіна. Той, хто перемагає в цій конкуренції – перемагає в якійсь частині баталії та стає ціннішим ресурсом для Путіна. Той, зі свого боку, розуміє, що це представник сильної команди і сильна людина.
Паризький пролітІгор Сєчин (голова «Росснефти», – ред.), який отримав кілька перемог, завдяки їм стає ціннішим ресурсом для Путіна. У будь-якому разі він підвищує відчуття його безпеки. Хоча ця сама конкуренція і розбирання суттєво послаблюють команду і скорочують її. Тобто услід за Медведєвим може посипатися Силуанов (Антон Силуанов, міністр фінансів Росії, – ред.), голова Центрального банку. Вони ближче до команди з дуже умовною назвою лібералів-професіоналів.
Там, до речі, поділ на дві великі групи, хоча всередині кожної теж є конкуренція – це професіонали і силовики. Оскільки йдеться про управління країною, то можна виокремити групу професіоналів. Тих, хто добре знає, як треба керувати. І групу силовиків, до яких долучився Глазьєв (Сергій Глазьєв – радник президента РФ з питань регіональної економічної інтеграції, – ред.), який вважає себе професіоналом, але, власне, захищає позиції радикально непрофесійні.
– Як кандидата на посаду так званого наступника все частіше називають В’ячеслава Володіна, нинішнього спікера Держдуми. Наскільки це ймовірно?
– Ймовірно, і це видно за тим, що якісь суттєві ресурси вкладаються в його просування і рекламу. Це ймовірна кандидатура, і її просувають як би паралельно з дискредитацією Медведєва. Приблизно зрозуміло, хто за цим стоїть.
З професійної точки зору, Володін – не дуже сильний кандидат, але він дуже лояльний щодо однієї з контролюючих груп. До силовиків. Наскільки я чув, там ніхто не заперечує проти професіоналів, але не на ключових посадах. Професіонали, як технічні виконавці на технічних посадах – це заступники міністрів, прем’єра, голови Центробанку.
Наскільки я розумію, вони не заперечують, що їм вказали на їхнє місце на других ролях. Оскільки йдеться про дуже серйозну силу, про силовиків, які використовують в їхньому разі досить серйозний репресивний апарат. Людей ув’язнюють, влаштовують провокації з хабарами, із протекціонізмом. Цей інструмент працює на повну міць. Таким ось силовим методом зняті кілька губернаторів. Зрозуміло, що кожен із них використовує протекціонізм і корупцію для зміцнення власної влади.
З точки зору Кремля, це допустима і дозволена програма. А з іншого боку – це привід застосувати репресії до кожного з них.
– Якщо повернутися до ситуації так званого цугцвангу, про яку ви теж згадуєте, то слід зазначити, що і в зовнішній політиці справи в Росії не найкращі. Ніяк не виходить домовитися із Заходом і новою адміністрацією у США. Обидві сторони можуть дійти спільного меседжу ще до майбутньої зустрічі Путіна і Трампа на саміті G20?
– Зрозуміло, чого хоче Росія і Кремль – це зміна клімату щодо них. Це найголовніше. Усі давно зрозуміли, що ефект впливу від санкцій дуже поверхневий, але він створює дуже негативний клімат щодо Росії і її проектів. Але головна причина цього негативного клімату або одна із причин – це стан економіки, корупція, фактична нереалізованість великих проектів.
Тому зміна клімату можлива, але лише зсередини Росії. Тут Захід ні при чому. Хоча чинники, пов’язані з війною в Україні, з Сирією, – дуже вагомі і створюють значну частку цього негативного іміджу. Цю проблему треба вирішувати, а Кремль, наскільки це видно за непрямими ознаками, готовий вирішувати, але в результаті обміну і торгу.
Предметом торгу для якихось адекватних політиків Заходу, США, ЄС є просто дотримання міжнародних домовленостей. Або ви дотримуєтеся міжнародних домовленостей і тоді є про що говорити, або ви відмовляєтеся від їхнього дотримання і стаєте вигнанцями. Так що ситуація із Кримом і Сходом України – це фактор, на який перш за все зацікавлена вплинути сама Росія. Але поки серйозних ознак таких дій немає.
Путін хоче великих міжнародних перемовин щодо його адекватної поведінки. Але це перемовини з психоаналітиком, а не зі світовими лідерами.
– На які поступки реально може піти Росія?
– Ви зачепили питання зустрічі Путіна і Трампа. Це ще не перемовини, а просто зустріч. Максимально, на що може розраховувати Путін – демонстрація готовності Трампа до спілкування. Усе.
Час грає проти Кремля. Ситуація настільки швидко погіршується і темпи погіршення збільшуються через те, що буквально на очах тануть ресурси, які дозволяли підтримувати хоча б видимість стабільності.
Кремль дуже зацікавлений, щоб ці перемовини відбулися якнайшвидше. А ось США не зацікавлені в якихось швидких перемовинах хоча б тому, що там розуміють: для Росії це дуже важкі проблеми, які вирішувати складно.
Оптимальна стратегія, і, схоже, Білий дім її вибрав, – не метушитися. Підтримувати нормальні відносини, дотримуватися пристойності. Ну, ось зустрівся Трамп із міністром закордонних справ, потім зустрінеться з Путіним і надасть Кремлю можливість усвідомити катастрофічність ситуації.
Річ у тім, що коли в Росії почнеться перехідний процес, а він може початися в будь-який момент, жодні перемовини ситуацію врятувати не зможуть. Тим паче, що питання зміни клімату та зміни ставлення до Росії – це не питання перемовин. Це початок цього процесу.
Навіть якщо уявити ідеальну для Путіна ситуацію. У вересні – перемовини, підписуються якісь угоди, починаються прямі перемовини з Україною щодо Криму. Це неможлива ситуація, але навіть якщо її собі уявити, то в цій ситуації зміна клімату, пов’язаного з Росією, триватиме роки.
Можливо, почнеться якась позитивна тенденція, але обвального інвестування в економіку Росії чекати не доводиться. І перш за все через внутрішні проблеми.
Значно ймовірніша ситуація санкцій. Це така морквина, яка висить постійно і яка вже сформульована. Всеосяжні санкції фактично можуть заборонити інвестиції в економіку Росії. Ось цього Путін боїться і це намагається зупинити.
Галина Остаповець
