Його звинувачують у розкраданні в 2012 році у змові з іншими особами коштів Державного бюджету України на суму близько 7,5 млн грн.

Екстрадиція відбулася в ніч на 1 листопада. Повернення на рідні простори одного із діячів часів президента-втікача Януковича одразу викликало активну дискусію в суспільстві. Адже за три роки існування низки антикорупційних відомств, невтомної реформації Прокуратури та інших силових інституцій, ключові корупціонери країни спокійно відсиджувались за її межами.

Підозрюваного доставили до Головного слідчого управління ГПУ. Фотографію повернення у себе на Facebook виклав її очільник Юрій Луценко.

 

Того ж дня Печерський районний суд Києва вирішив арештувати Каськіва на два місяці з можливістю внесення застави. Точну суму не озвучили. Проте, за неофіційною інформацією, йдеться про 160 тис. грн.

Доторканність близько: чи готові народні обранці?

Прес-секретар ГПУ Лариса Сарган пояснила, що корупціонера відпустили в залі суду. Тепер у нього є п’ять днів для внесення застави: у разі невиконання зобов’язання його буде повторно затримано та арештовано.

Нагадаємо, колишнього держслужбовця затримали у вересні минулого року в Панамі. У ГПУ заявили, що він перебував у базі розшуку Інтерполу і його зупинили на кордоні з Коста-Рікою після того, як йому було відмовлено у в’їзді до цієї країни.

Як з’ясувалось, Каськів ще раніше подав клопотання про політичний притулок у Панамі. Проте тамтешня влада вирішила йому відмовити.

Отож на сьогодні він – перший екстрадований український чиновник, якого звинувачують в економічних злочинах. Проте точно не єдиний претендент на екстрадицію із списку відомих «бігунів».

Серед резонансних осіб, які після Майдану осіли у далеких краях, варто назвати того ж Януковича. Легітимний знайшов справжній дім у Росії. Там само про долю держави та нову владу роздумують Азаров, Олійник, Клименко, Курченко, Арбузов, Маркова тощо.

А от Клюєв і Фірташ, навпаки, знайшли затишок на європейських берегах. Чи затримаються вони там надовго – питання, яке цікавить багатьох.

Адже однією з вимог Майдану було якраз покарання винних у злочинах проти свого народу. І не лише тих, які відповідають за людські жертви, а й тих, хто роками грабував Україну, виводячи мільярди на свої закордонні рахунки.

Чи стане справа Каськіва початком великого повернення топ-корупціонерів, чи все ж таки перетвориться на черговий резонансний пшик, Politeka з’ясувала в експертів.

Николай Голомша

Микола Голомша, колишній перший заступник Генерального прокура України:

– Сенсації в екстрадиції Каськіва немає. Це простий робочий момент. Великий плюс, що Генпрокуратура могла зібрати необхідні аргументи, які дали підставу до запровадження такої процедури. Відповідні матеріали для цього були давно, ще у 2014 році.

Проте передумов того, що буде відповідний судовий вирок, немає. Багато чого залежатиме від того, яку позицію обере сам Каськів. Зокрема, чи співпрацюватиме зі слідством.

Варто зауважити, що після зміни Генпрокурора в 2014 році було втрачено рік часу на розслідування подібних резонансних справ. Не було жодної активності. Адже відбувалась проста перетасовка кадрів. Відповідно – втратили контроль над усіма справами. Потім криза ще більше поглибилась – із черговою зміною Генпрокурора.


Зараз наздоганяти дуже тяжко. Тому добре, якщо питання з Каськівим доведуть до кінця. Бо відступати й очікувати немає куди. Але першими мали бути справи з розслідування створення Януковичем злочинної організації. Йдеться про фінансування тероризму, сепаратизму. Одразу можна було блокувати цілі корпорації, зупиняти їхню діяльність. Але все це чомусь було упущено.


До суду треба було направити всі справи. Зокрема ті, які стосуються Єфремова. Там же взагалі клондайк. Такі схеми розкрадання грошей – лежать на поверхні. Ніхто їх не розкручував. Уся ця злочинна організація мала бути вже в суді, ми мали чути гучні процеси. Каськів – це навіть не рука, а половина руки від тої організації, яка мала б відповідати за законом.

Зараз є необхідність покарати всіх винних, але чи є можливість після того, як в органах позабирали усіх фахівців? Розслідувати справи нікому. Для того, аби виростити нормального слідчого середньої ланки, треба мінімум років п’ять, а слідчого вищого класу – від семи до десяти. 


Щодо повернення інших корупціонерів, то тут відстежується певна вибірковість. Одним дають можливість втекти, заховатись. Інших же переслідують. Ті, хто мають гроші, поза межами доступу слідчих органів.


Нам треба нині говорити не про персоналії, а про інституції – Прокуратуру, СБУ, інші, які мають відстоювати державні інтереси, а не окремих осіб. На жаль, призначення політиків на посади у правоохоронні органи, окрім корупції та здирництва, нічого доброго країні не дало.

Петр Олещук

Петро Олещук, політичний експерт:

 Якби Каськів справді розраховував на те, що на нього чекає якесь рішення суду, то, мабуть, сильніше б опирався зустрічі із українськими правоохоронними органами.

Не виправдовуючи його жодним чином, об’єктивно треба розуміти, що він усе ж таки був гвинтиком системи, підставною особою, яка відповідала за певні схеми вимивання грошей із бюджету. Ті схеми, за які, зокрема, відповідала родина Клюєвих. Тобто у мене є певні сумніви, що його без тих же братів Клюєвих можна притягнути до конкретної кримінальної відповідальності.

Вочевидь, процес буде тривалим. Навряд чи дуже продуктивним. Це не та фігура, яка ухвалювала рішення, він був виконавцем.


Процес затягуватимуть максимально. Якщо колишні партнери пана Каськіва допоможуть йому підтримкою, то може відкараскатись легким переляком.


Щодо інших кандидатів на екстрадицію – щодо того ж Фірташа відпрацьовує американське правосуддя. Там вирішують, чи притягнуть його до якоїсь відповідальності. Щодо України, то навряд чи тут буде прогрес. Сам характер олігархічного політикуму, суспільства виключає такі можливості. Бо все замкнуто на цих людях. Об’єктивно не вірю, що без фундаментальної зміни політичної системи та суспільного ладу на нас чекає щось інше. Під змінами йдеться про ще одну революцію, бо для еволюційних змін у найближчій перспективі передумов немає.


Випадок Каськіва – взагалі унікальний. Продемонстрував нову політтехнологію в дії. Вона полягає в тому, що влада чекає, поки підозрюваний сам екстрадується. З Каськівим це спрацювало. Якби він сам не захотів, то жодної екстрадиції не було б. Вочевидь, порахував, що в Україні вирішувати це питання йому дешевше, аніж у Панамі.


Павел Лисянский
Павло Лисянський, правозахисник:

– Загалом, якщо Каськіва екстрадували до України, то це – плюс Генпрокуратурі. Будь-яка екстрадиція чиновника такого рангу, який фігурує в економічних злочинах – позитивний сигнал роботи правоохоронних органів.

Екстрадиція – це насамперед переговори з іншими державами. І це завжди напружений процес. Хоч курирував його Луценко, але займались перемовинами інші люди. І вони показали свою спроможність.

Усі говорять, що швидкого рішення суду не буде. І це правда. А що ви хотіли? Така демократія. Є робота адвокатів, обвинувачення. Буде змагальний процес. Побачимо, чим усе це завершиться. Однозначно, не варто чекати швидкого рішення. Та й політична команда, яка мала стосунок до Каськіва, буде застосувати певні кроки, надаючи цій справі політичне забарвлення. Будуть залучати всі сили.


Спілкуючись із суддями, я чую, що вони бояться брати участь у подібних справах. Адже зазвичай політичні важкоатлети, отримуючи покарання, потім приходили до влади. Відбувалась своєрідна ротація. У результаті “ображені” віддають борги суддям. Наприклад, суддя, який судив Юлію Тимошенко, вже не працює. Всі про це говорять. Це був індикатор для багатьох. Будуть тепер скрупульозно оцінювати справу Каськіва.


Щодо інших політичних фігурантів-злочинців, які перебувають під слідством, але немає рішень щодо них, то тут не лише суди треба звинувачувати. Часто доказова база настільки слабка, непрофесійно підготовлена з боку правоохоронців, що справа розвалюється в суді. Та й постійна ротація в ГПУ ситуацію точно не покращує.

Романія Горбач