Другий фронт у Другій Світовій: як союзники воювали за Європу

Доходило до дипломатичних скандалів. Розлючений такою поведінкою офіційної Москви, посол США в СРСР Вільям Стендлі в березні 1943 року заявив журналістам на прес-конференції в Москві: «Російська влада, мабуть, хоче приховати факт, що вони отримують допомогу ззовні. Вочевидь вони хочуть запевнити свій народ, що Червона Армія б’ється в цій війні одна. Через конфлікт посол був змушений подати у відставку.

Основний посил радянської пропаганди полягав у тому, що союзники занадто довго тягнули з висадкою у Франції, лише коли зрозуміли, що Червона армія власноруч може здолати противника, здійснили вторгнення в Нормандії. Про те, що вже був фронт в Італії, воліли не говорити, про його роль не згадувати. Як і до цього про розгром німецьких військ у Північній Африці. До речі, там союзники взяли в полон не менше німецьких солдатів і офіцерів, ніж у Сталінграді Червона Армія.

Цікаво, що в листуванні Сталіна з Черчиллем та Рузвельтом термін «другий фронт» не використовували. Він став часто вживаним газетним виразом, так і увійшов в історію.

Висадка в Нормандії і пов’язані з нею перипетії відображені в художніх творах, мемуарах. Назва фільму Стівена Спілберга «Врятувати рядового Райана» певною мірою стала загальною.

До речі, Сталін оцінював у червні 1944 року висадку союзників дуже високо, але згодом змінив своє ставлення.

Час і місце

Гітлер не вірив у англо-радянський союз, і виступ Черчілля по радіо ввечері 22 червня, а потім прес-конференція Рузвельта 24 червня виявилися для нього вкрай неприємним сюрпризом. Характерно, що повністю російською мовою в радянській пресі промову Черчілля ніколи не публікували, оскільки в ній він згадав про свої попередження Сталіну, а це суперечило тезі про раптовий і віроломний напад.

Британський прем’єр обіцяв СРСР усебічну допомогу у війні. Рузвельт на прес-конференції 24 червня сказав, що «Сполучені Штати мають намір надати всю допомогу, яку вони могли б надати Росії». При цьому слід пам’ятати, що США тоді ще не воювали.

Перший результат. Один повітряний флот Люфтваффе довелося зняти з радянсько-німецького фронту і повернути у Францію та Бельгію, деякі піхотні і танкові дивізії вермахту залишилися на заході континенту.

Уперше питання про активні військові дії англійської армії на європейському континенті поставлено 27 червня 1941 року в бесіді радянського посла у Лондоні Івана Майського з членом військового кабінету й одним із впливових політичних діячів Англії лордом Вільямом Бівербруком. Йшлося, зокрема, про спрямування в район Мурманська частини британського флоту для участі в морських операціях проти німецького Крігсмарін — військово-морського флоту. У серпні перший конвой під охороною британських військових кораблів прибув до Мурманська. Ще раніше, в липні, у Владивосток прийшли кораблі з військовою технікою, продовольством та обладнанням із США

У своєму посланні Черчиллю в серпні 1941 року Сталін запропонував здійснити висадку британської армії у Франції, щоб відволікти з радянсько-німецького фронту 30-40 дивізій. У своєму посланні у відповідь британський прем’єр зазначив, що зробити це наразі не можна. Причин було декілька. Вкажемо лише на суто військові.

По-перше, англійська армія на Британських островах була досить чисельною. На той момент там перебувало лише 6 дивізій. Значна частина армії була в Північній Африці, де вона вела бої з німецько-італійськими військами. Крім того, створити флот десантних кораблів без допомоги США англійська промисловість не могла через відсутність необхідних потужностей і ресурсів.

По-друге, після втрати значної кількості важкого озброєння у Франції боєздатність англійської армії дуже поступалася німецькій. Відчувався дефіцит навіть легкої стрілецької зброї. Треба було ще опанувати виробництво нових танків, літаків і кораблів.

По-третє, кампанії у Франції влітку 1940 року і на Балканах навесні 1941 року показали, що система взаємодії різних родів військ залишає бажати кращого. Через неузгодженість між армією і флотом, незважаючи на великі втрати, німцям вдалося захопити в травні 1941 року острів Крит, що істотно ускладнило становище у східній частині Середземного моря.

По-четверте, необхідно було завоювати перевагу в повітрі, а до цього було ще дуже далеко.

У березні, а потім у серпні 1942 року англійські війська здійснили диверсійні операції в Сент-Назері та Дьєпі. Незважаючи на героїзм англійських і канадських командос, перша закінчилася відносним успіхом, а друга провалом.

Поразка біля Дьєпав значною мірою визначилася тим, що німецька авіація не дозволила флоту забезпечити необхідну артилерійську підтримку десанту. Без захоплення великого порту операція була приречена в принципі. Це прекрасно розуміло німецьке командування, і серйозно зміцнювало узбережжя інженерними спорудами. Ця система отримала назву «Атлантичний вал». Стало зрозуміло, що висадка в портах північно-західної Франції і Бельгії дуже складна через сильну німецьку оборону.

Рішення знайшов член британського кабінету лорд Маунтбеттен. Він запропонував створити штучний порт на віддаленому узбережжі Нормандії.

Місце і дата висадки, а також сили та засоби, задіяні в першій фазі операції Overlord (Володар), кодова назва висадки, визначалися не в останню чергу успіхом у дезінформації противника про плани союзного командування. Ввести в оману супротивника доручили англійській розвідці. З цим вона впоралася блискуче.

Зосередження значної кількості британських і американських військ в Південній Англії приховати було неможливо. Скільки Гітлер не переконував би своїх військових, що відкриття другого фронту – не більше ніж блеф Черчілля, німецькі генерали розуміли, що висадка – справа часу.

Британська розвідка підкинула деякі матеріали союзників німцям через Іспанію. У першому варіанті викладено план висадки в Норвегії там само, де англійці висаджувалися в 1940 році. Другий варіант розглядав висадку на півдні Франції з подальшим наступом в Італію на з’єднання з розташованими там англо-американськими військами. Німецький Генеральний штаб вважав обидва варіанти цілком можливими, але припускав, що висадка відбудеться поблизу французького порту Булонь. Проте війська в Норвегії посилили.

Із другої половини квітня 1944 року союзна авіація здійснила багато великомасштабних нальотів на об’єкти поблизу портів на французькому узбережжі. Особливо дісталося Булоню. Однак минув травень, а висадка не відбулася. Здавалося і цього разу збулося пророцтво Гітлера. Стан підвищеної бойової готовності скасували. Командувач німецькими військами в Нормандії Ервін Роммель пішов у відпустку для покращення здоров’я.

Траплялися і проколи, які могли загрожувати успіху висадки.

Детальний план операції Overlord послали для ознайомлення та керівництва командувачу союзними військами в Італії англійської генералу Александеру. Підводний човен, на якому плив офіцер із цим планом, перехопили німці біля берегів Іспанії. Під час бою він затонув. Портфель із документами потрапив до німців. Через свою агентуру про це дізналася англійська розвідка, але Ейзенхауер зважився на ризик, не став змінювати план операції.

У трофейних документах усе було настільки повно і чітко описано, що це викликало підозру в німецьких штабах. Особливо те, що в такому докладному плані не були зазначені найважливіші деталі: місце і дата висадки. Хоча про перше можна було здогадатися при детальнішому аналізі документів. Дався взнаки брак у німців досвіду обробки американських штабних документів. Документи з підводного човна визнали хитрою дезінформацією і відправили в архів.

Коли висадка відбулася за наявним у німців планом, вони ще довго не хотіли в це вірити. Інерція мислення зіграла з ними злий жарт.

За добу до дня вторгнення почалася посадка на кораблі. Це зафіксувала німецька агентура, але, куди прямує армада, не знали навіть капітани кораблів. Курс і місце прибуття їм вказали лише в море. Більше ніж 6 тисяч кораблів почали рух у цілковитому радіомовчанні.

При цьому здійснена ще одна грандіозна дезінформаційна операція. Як відомо, без карт воювати не можна. Напередодні виходу в море офіцерам усіх рангів вручили карти місцевості, на яку мали висадитися. На них було зображено морське узбережжя, але зрозуміти, де воно, не можна було. Це були ділянки території СРСР із російськими назвами. Німецька агентура роздобула деякі карти і зробила про це декілька повідомлень.

Уже в морі, за кілька годин до висадки, у всіх офіцерів забрали фальшиві карти і роздали справжні, з поставленим бойовим завданням. Їх отримали не тільки офіцери, але й сержанти В американській армії вони виконують функції командира взводу. Але крім армії і флоту кілька тисяч карток із польотними завданнями в короткий термін роздали також льотчикам. Ця map operation — операція з картами — увійшла в підручники з військового мистецтва і планування бойових операцій.

Гітлер 6 травня вирішив перекинути п’ять танкових дивізій із району Кале, Дюнкерка і Булоню в Нормандію, але наступного дня його переконали, і дивізії залишилися на місці. Ба більше – протягом двох тижнів з узбережжя Нормандії відкликали дві танкові дивізії і кілька піхотних полків — для зміцнення групи військ у північно-західній Франції. Можлива висадка в районі Кале і Булоні так і залишилася найбільшою містифікацією Другої світової війни. Ці французькі порти захопили в ході наступу вздовж узбережжя з Нормандії і Бретані.

Напередодні 6 червня 1944 року в німецьких штабах у Берліні та Парижі на заході нічого особливого не очікували.

І настав «День D»

У ніч на 6 червня 1944 року союзники під прикриттям масованих ударів авіації висадили північніше Карантана 2 американські та на північний схід від Кана одну англійську повітряно-десантні дивізії. Усьогоі з повітря   висадили близько 15 тисяч осіб і 50 одиниць важкої техніки. Такої грандіозної повітряно-десантної операції ще не було.

Англійці одразу захопили стратегічно важливі мости через річки Сену, Вир та Орн і, вступивши в бій, дали змогу американцям зібратися і відновити керованість військами. В глибині півострова Котантен зав’язалася запекла битва. Майже весь повітряний десант загинув, але відбити мости і переправи противник не зміг. Ба більше – десантників сприйняли як основні частини союзників, і у напрямку узбережжя німці не рушили.

На узбережжі Нормандії загальною протяжністю майже 100 км для висадки десанту обрали п’ять ділянок. Першими мали висаджуватися американці на дільницях «Юта» й «Омаха». За ними англійці на дільницях «Голд», «Джуно» і «Суорд».

Американську піхотну дивізію на «Юті» супроводжував успіх — німці тут чинили хоча і шалений, але безладний опір. Так само успішно діяли на своїх ділянках і англійці.

Складно довелося на «Омаха». Союзники не знали про те, що сюди з Сен-Ло перекинута 352-а німецька піхотна дивізія, загартована в боях на Східному фронті, що подвоїло чисельність охоронців. До того ж низька хмарність ускладнила авіаційну та артилерійську підтримку з кораблів.

За перші години висадки лише убитими американці втратили 3 тис. осіб із 30 тис., які висадилися. Перелом настав до 11 години ранку. Виглянуло сонце і есмінці та лінійні кораблі відкрили ураганний вогонь по німецьких позиціях. Обстріл із кораблів буквально зрешетив німецьку оборону. Справу довершила штурмова авіація союзників. Німці опинилися перед перспективою оточення з боку англійських і канадських частин, що підходили. Десантники перевалили через дюни і стали переслідувати противника, який відступав. До завершення 6 червня союзники на захоплені плацдарми висадили з моря 5 піхотних дивізій, 1 бронетанкову бригаду. До 12 червня, на шостий день операції, вони об’єднали ділянки між річками Орн і Вір в один суцільний плацдарм.

У повітрі повністю панувала союзна авіація. Вдень вона припиняла спроби перекинути підкріплення вермахту в напрямку плацдарму. Німцям довелося робити це тільки вночі й роздробленими силами.

Німецьке командування змушене було перекинути зі Східного фронту значну кількість авіації. Крім того, після висадки в Нормандії танковий корпус СС із Польщі перекинули на захід. За ним слідували кілька піхотних дивізій, що допомогло успіху проведення радянської наступальної операції «Багратіон» у Білорусі в липні 1944 року.

Із висадкою союзників стало остаточно зрозуміло, що Німеччина війну програла. Після захоплення американцями 29 червня півострова Котантен фельдмаршалу Герду фон Рундштедту, командувачу військами Західного фронту, зателефонував начальник штабу Верховного головнокомандування Вільгельм Кейтель із питанням: «Що робити?». У відповідь Рундштедт прокричав: «Укладати мир, збіговисько ідіотів!» Це нормативний переклад. Насправді фельдмаршал послуговувався міцнішими виразами. Берлін вирішив його зняти…

Висадку союзних військ у Нормандії відносять до найуспішніших, вона є зразком проведення таких масштабних бойових операцій. Її детально і ретельно спланували, у неї була хороша розвідувальна і штабна підготовка, дії військ добре скоординовані. Союзникам вдалося домогтися скритності підготовки і раптовості проведення десанту. Незважаючи на окремі провали і складнощі з відносно великими втратами типу кривавої «Омахи» і загибеллю повітряного десанту біля голландського міста Арнім, союзники воювали грамотно і доволі успішно.

Сталін відразу після висадки в Нормандії в телеграмі Черчиллю писав: «Я і мої колеги не можемо не визнати, що історія воєн не знає іншого подібного заходу за масштабами, широтою задуму і майстерністю виконання… Історія відзначить цю справу як досягнення найвищого порядку».

Як завжди, Черчіллю та Рузвельту говорили одне, а радянському народові вселяли зовсім інше.

Юрій Райхель