Про страхи на війні та про те, що допомагає їх долати, у програмі Любові Завальнюк «Суть подій» розповідає Павло Царевський – священник, військовий та правоохоронний капелан, головуючий в цьому році у Раді у справах душпастирської опіки при Міністерстві Оборони України.
«Мій головний особистий страх – що не встиг усім розказати про Христа, про його спасіння і можливості, які ми маємо від самого народження. Бо ми їх втрачаємо, коли стаємо дорослими. Життя забирає в нас ці головні цінності, які з самого початку нам були дані», - каже священнослужитель.
Він підкреслює: «Відчуття страху – це певний стан, який нам допомагає вижити. Він нам, і нашим предкам допомагав вижити. Звичайно, я також відчуваю страх».
Капелан згадує, як відчув страх під час першого обстрілу на Донбасі.
«Це вже потім я проаналізував і зрозумів, що то був страх у чистому вигляді. Це був стан якоїсь напруги, тремтіння від звуку пострілів і «Градів», які пролітали в районі Трьохізбенки у Луганському секторі. Вони пронизували тебе до самої душі, ти весь тремтиш і не можеш себе контролювати», - зізнається співрозмовник.
Але, зауважує він, це нове відчуття допомогло вижити.
«Я отримав навички виживання: коли щось летить – треба падати й зариватися в землю», - каже Царевський.
Що допомагає пережити страх під час бою?
«Є певні вправи, поради, навіть дотик. Якщо ти просто обіймеш людину і скажеш добре слово, чи коротко помолишся, покладеш їй на голову руку чи торкнешся спини свого побратима – це звичайні, прості речі. Страх уходить. Щось таке рідне, добре, що приходить з дитинства. Бути поруч, щоб дати своєчасну допомогу, чи навіть дотик – це і є можливість виходити зі страху», - каже він.
Нагадаємо, "Згадаймо Героя в молитві": Україна втратила свого захисника, трагічні подробиці з фронту.
Також Politeka писала, що Україна втратила свого захисника, залишилися дружина і син.
