Людмила Денісова: тіньові тендери та бізнес в окупованому Криму

Людмила Денісова: тіньові тендери та бізнес в окупованому Криму

Зміст
Біографія
Сім’я
Освіта
Кар’єра і бізнес
Компромат і чутки
Декларація

Біографія

Людмила Денісова народилася 6 липня 1960 року в російському місті Архангельськ.

Сім’я

Заміжня. Разом із чоловіком Олександром мають двох доньок: Олену та Олександру.

Освіта

У 1978 році Людмила Денісова закінчила Архангельське педагогічне училище за спеціальністю «Вихователь». У 1982 році вона вступила на юридичний факультет Ленінградського державного університету. У 1995 році Денісова також закінчила Таврійський інститут підприємництва та права. Навчалася там на економічному факультеті за спеціальністю «Облік і аудит».

Кар’єра і бізнес

У період із 1979 по 1989 рік Людмила Денісова встигла попрацювати вихователем у дитячих садках, секретарем судового засідання, завідувала канцелярією та була консультантом Архангельського обласного суду.

У 1989 році вона переїхала в Україну і стала юрисконсультом Кримського обкому ЛКСМ.

Через два роки Денісова перейшла працювати в Кримське республіканське управління Пенсійного фонду України. Спочатку була інспектором із кадрів, а згодом заступником начальника відділу надходження коштів і комерційної діяльності та виконувачем обов’язки начальника. У 1993 році Людмилу Денісову призначили начальником управління Пенсійного фонду України в АР Крим.

У травні 1998 року Людмила Леонтіївна очолила Міністерство економіки АР Крим. А через два роки стала депутатом Верховної Ради Криму. До 2002 року Денісова на півострові встигла попрацювати міністром фінансів і начальником управління місцевого Державного казначейства.

У 2003 році Людмила Денісова стала головою наглядової ради ТОВ «Корпорація «Гуматекс», яка спеціалізувалася на випуску текстилю для технологічних потреб. Згодом очолила цю корпорацію.

У 2005 році Денісова вступила до лав партії «Батьківщина». Через рік стала народним депутатом від цієї політсили. У Верховній Раді V скликання вона виконувала обов’язки заступника голови комітету з питань соціальної політики і праці. На позачергових парламентських виборах 2007 року Людмила Леонтіївна повторно отримала депутатський мандат.

Після формування парламентської коаліції в складі БЮТ і блоку «Наша Україна – Народна самооборона», Денісову призначили міністром праці та соціальної політики в уряді Юлії Тимошенко. Втратила свій портфель Людмила Леонтіївна 11 березня 2010 року в зв’язку з відставкою Кабміну Тимошенко після перемоги на президентських виборах Віктора Януковича.

У грудні 2012 року Людмила Денісова втретє стала народним депутатом від партії «Батьківщина». Цього разу у Верховній Раді вона очолювала підкомітет із питань державного соціального страхування, розвитку соціального діалогу та діяльності об’єднань громадян. А вже менш ніж через два роки Денісова знову очолила Міністерство соціальної політики, цього разу в уряді Арсенія Яценюка. Пізніше на позачергових парламентських виборах була обрана народним депутатом Верховної Ради VIIІ скликання за партійним списком від «Народного фронту».

15 березня 2018 року Людмилу Денісову призначили уповноваженим Верховної Ради України з прав людини.

Компромат і чутки

У травні 2000 року тодішнього міністра фінансів Криму Людмилу Денісову арештували. Її запідозрили у корупції. Денісовій інкримінували «незаконну передачу державного майна одній із комерційних структур». Міліція також наклала арешт на майно Людмили Леонтіївни на суму 92 тис. грн.

Денісову звинувачували у тому, що вона навмисне створила систему взаєморозрахунків, за якою Мінфін Криму випускав облігації, а генеральним платіжним агентом виступав «Чорноморський Банк Реконструкцій та Розвитку», контрольним пакетом акцій якого володів банк «Слов’янський». Останній же, за деякою інформацією, мав прямий стосунок до Юлії Тимошенко. Отже, ЧБРР купував прибуткові облігації у Мінфіну, а потім продавав їх двом офшорним структурам. Денісову арештували, коли вона відмовилася платити цим офшорам. Справа напевно мала б продовження, якби не тодішній президент Леонід Кучма. Він нібито дав вказівку зам’яти кримінальне переслідування Денісової.

Колишній голова Верховної Ради АР Крим Леонід Грач тоді заявляв: «Людмила Денісова одна з найкращих винахідників найвитонченіших схем в Україні. Бюджет Криму досі пам’ятає, що це таке й у що йому це обходилося. Тоді Денісовій усе зійшло з рук тільки завдяки Кучмі, який в той момент, коли органи правопорядку вже розмотували цей клубочок, вольовим рішенням зупинив розслідування».

У 2008 році в.о. голови Служби безпеки України Валентин Наливайченко заявив, що СБУ виявила в Міністерстві соціальної політики, яким тоді керувала Людмила Денісова, факт розкрадання коштів посадовими особами при закупівлі інвалідних візків. Відомство без вивчення ринкових пропозицій уклало угоди з комерційною структурою про закупівлю візків за ціною, що значно перевищувала реальну. У зв’язку з цим Слідчим управлінням СБУ було порушено кримінальну справу за фактом розкрадання бюджетних коштів.

Тоді Наливайченко окремо наголошував на ролі Денісової у цій схемі. За його словами, при закупівлі 18,5 тис. візків на суму 60 млн грн з відома міністра на кожному «наварювали» по дві тисячі гривень. Однак Генеральна прокуратура відмовилася порушувати кримінальну справу за цим фактом.

Іще один скандал відбувся у 2009 році. Тоді Міністерство соціальної політики звинуватили в тому, що відомство проводить непрозорі тендери. Зокрема, з трьох українських здравниць, які спеціалізувалися на лікуванні важких ушкоджень хребта, всі бюджетні путівки на оздоровлення людей з інвалідністю віддали військовому клінічному санаторію імені Пирогова, який абсолютно не був пристосований для реабілітації інвалідів-спинальників. Після розголосу цієї інформації та протестів Кабмін ухвалив рішення про держзакупівлю путівок для інвалідів-спинальників у Сакський санаторій ім. Бурденка без проведення тендерів. А от перевіркою калькуляції вартості путівок у санаторій з метою визначення обґрунтованості цін зайнялася Держінспекція з контролю за цінами в АР Крим на чолі з старшою донькою Людмили Денисової – Оленою.

Після призначення Людмили Денісової омбудсменом у ЗМІ з’явилася інформація про те, що вона є однією з контролерів компанії, яка після анексії Росією Криму була перереєстрована на російську податкову.

Так, до анексії півострова Денісова володіла чвертю будівельної компанії «Кримзалізобетон». 12 січня 2015 року її перереєстрували в окупованому Сімферополі відповідно до російського законодавства. Засновником компанії в Єдиному державному реєстрі юросіб Російської Федерації значиться українська ТОВ «Тріора», 25% статутного капіталу якої внесла Людмила Леонтіївна.

Окрім того, після окупації, в листопаді 2014 року, на російську податкову була перереєстрована ще одна пов’язана з Денісовою компанія – «Севастопольмарінсервіс».

Декларація

Людмила Денісова в 2016 році задекларувала понад 12,1 млн грн доходів. Із них 161 тис. грн – заробітна плата, а 12 млн грн – позика у громадянки України Ніни Анкудінової. Готівкою Денісова зберігає понад $57 ​​тис. та 7,7 млн ​​грн, а на рахунках в Державному експортно-імпортному банку в неї числиться понад 110 тис. грн.

Із нерухомості Людмила Денісова має дві квартири – у Києві площею 203 кв. м та в Севастополі – 119 кв. м. Також у її декларації вказано 2,3 тис. кв. м нежитлової нерухомості в Криму, переважно в Севастополі та Ялті.

У її декларації є дев’ять компаній, які спеціалізуються на ткацькому виробництві, будівництві, виготовленні виробів із бетону, оренді нерухомості та виробництві інших машин і устаткування.

Також у власності Денісова має автомобіль Audi A6 2003 року випуску.

матеріали рубрики
Костянтин Бондарєв: кандидат у губернатори Київщини з кримінальним минулим Досьє
Костянтин Бондарєв: кандидат у губернатори Київщини з кримінальним минулим
Ярослав Москаленко: хазяїн Київської області з Партії регіонів Досьє
Ярослав Москаленко: хазяїн Київської області з Партії регіонів
Максим Саврасов: секретар Блоку Петра Порошенка і злісний неплатник податків Досьє
Максим Саврасов: секретар Блоку Петра Порошенка і злісний неплатник податків
Похожие статьи