Як показують дії силовиків, не тільки вуличні протести ведуть до політичних «посадок» по не політичним статтями КК.
Відомий опозиціонер Олексій Навальний потрапив під прес. Олексій Навальний неодноразово заявляв, що найбільш прийнятним, на його думку, на виборах в Держдуму 2011 року є голосування «за будь-яку партію, проти Єдиної Росії». Хоча сам Навальний відмовляється від авторства, дана позиція отримала поширену назву «варіант Навального». Про опозиційну діяльність Навального сказано багато, він один з організаторів виступів на Болотній площі і публічна особа опозиції.
Кримінальну справу стосовно Олексія Навального за ч. 4 ст. 159 ( «Шахрайство в особливо великому розмірі»), було порушено 13 грудня 2012 року, за день до неузгодженої акції опозиції на Луб’янській площі. 20 грудня обвинуваченими у цій справі стали сам Олексій і його брат Олег Анатолійович Навальний 1983 р.нар. Слідство заявило, що Олег Навальний, будучи співробітником «Пошти Росії», з’ясував, що компанія «Ів Роше Схід» має потреби в послугах з перевезення вантажів з Москви в регіони, після чого Олексій Навальний через підконтрольне йому ВАТ «Головне передплатне агентство» уклав договір на надання транспортних послуг з французькою компанією. Згідно з ним «Головне поштове агентство» отримало за 4,5 року надання послуг 55 184 767 рублів, з яких заплатило 31 598 750 рублів ВАТ «АвтоСАГА» за безпосередньо надані «Ів Роше» транспортні послуги, решту грошей, нібито, «викравши». За версією слідства, посередницька діяльність та встановлення «завищеної ціни» і були шахрайством в особливо великому розмірі. Навальному загрожує термін до 10 років в’язниці.
Не тільки публічні опозиціонери потрапляють під прес силовиків за опозиційну діяльність. Невелике опозиційне об’єднання Громадянська Мужність вело активну «підпільну» опозиційну роботу. Учасники розкидали по поштових скриньках листівки із закликами до громадян вийти на вулицю. Один з учасників ГМ, Соламатін (блогер і художник sava), для збору людей на Болотну, як редактор організував випуск регулярної однополосної газети «За чесні вибори», в якій зібрав безліч фактів порушень на виборах, інструктував спостерігачів і закликав не визнавати владу, що фальсифікує вибори. Його батько, будучи спостерігачем на виборах, виявив понад 250 порушень, що дуже багато навіть за мірками цілої партії.
Від друзів і рідних блогера ми дізналися що приблизно через місяць після випуску першого тиражу з ним «проводили бесіду» співробітники ФСБ, настійно рекомендуючи не просто припинити роботу, а й змістити опозиційну тематику «в правильне русло», на що блогер відповів мовчанням, а незабаром, недооцінивши можливі дії силовиків, спробував випустити і поширити наступний тираж.
Події розвивалися блискавично. Силовиками було встановлено, що блогер, крім опозиційної діяльності, з інституту числиться засновником будівельної фірми, в яку він вклав гроші більше 10 років тому разом з однокурсниками. Він же був автором декількох книг по будівництву і архітектором проектів, за якими фірма більше 10 років вела досить успішну точкову забудову, мала дипломи та нагороди. Завдяки частці в цій фірмі блогер фінансував тираж газети, яка зібрала тисячі людей на Болотну.
Рахунки компанії були арештовані. На обшуках вилучили комп’ютери та сервери. Будівництво встало. Далі за півроку слідства з’явилися сотні заяв від громадян, будівництво будинків яких було зупинено. Слідство використовувало ці заяви щоб відкрити відносно будівельної фірми статтею 159 КК РФ, а підозрюваним зробили не директора або бухгалтера, а одного з учасників фірми – а саме опозиціонера і блогера Саву. На обшуках у цій справі, з квартири матері блогера вилучили тираж газети.
Редактор-опозиціонер не врахував, що ведення активної політичної боротьби в РФ не сумісно з пайовою участю в будь-якому бізнесі. Незважаючи на те що блогер більше 3х років ніяк не брав участі в діяльності фірми тепер йому загрожує термін до 10 років в’язниці, а його рідних регулярно відвідують «співробітники» попереджаючи про неприпустимість «розхитування влади в країні» і обіцяючи «вирішити проблему за допомогою умовного терміну», якщо блогер одумається. З огляду на політичну мотивацію слідства, здоровим з в’язниці йому навряд чи вдасться вийти якщо взагалі вдасться. Ні той факт що блогер не є керівником фірми і за законом не може бути притягнутий до відповідальності за її діяльність, ні десятирічний позитивний досвід роботи компанії «до болотної» не збентежили силовиків, адже факт фінансування фірмою акцій ГМ, підтвердили вже самі учасники організації.
11 квітня 2013 року було порушено кримінальну справу за ч.3 ст.159 КК РФ «Шахрайство в особливо великому розмірі» щодо Михайла Савви. Йому поставили розкрадання бюджетних коштів, виділених адміністрацією Краснодарського краю на гранти. За версією слідчого ФСБ, при реалізації програми «Побудова світу», на яку отримано федеральний грант, Михайло Савва не провів соціологічного дослідження, яке було зазначено в бюджеті. Савва є активним правозахисником і опозиціонерів і його переслідування для більшості так само, так само як і в попередніх випадках, є очевидним політичним замовленням. Директор Інституту етнології і антропології РАН В. А. Тишков після арешту Савви заявив: «… Хлопці в СК і ФСБ, мабуть, мають установку тиснути всіх, хто намагається чогось заперечувати обшукам і вилученням».
За словами Савви, підстави для протестних настроїв в Краснодарському краї є, і вони дуже серйозні. Перше – це глибоке почуття ущемлення, дефіцит справедливості у населення. Савва неодноразово заявляв, що за нульові роки в Росії сформувався новий правлячий клас. Це бюрократія – чиновники в погонах і без погон – будь-які. Їх можливості неймовірно, їх права значно вище, ніж права решти людей, і це стало, в прив’язці до інформації про фальсифікації на останніх думських виборах, спусковим гачком для масових протестних дій.
Путінська Росія все більше схожа на Сталінську. Влада активно використовує будь-які, в тому числі не політичні статті КК, для пресингу активістів і опозиціонерів незгодних з існуючим порядком. У разі політичного замовлення, тим більше в період виборів і активних протестів російські силовики продовжують діяти за принципом «була б людина, а справа знайдеться» і застосування 159 статті КК не єдина практика застосування «не політичних» статей для пресингу опозиціонерів.
