Надія Савченко: секс по телефону, переговори з терористами і синдром в’язня

Зміст:
Біографія
Освіта
Родина
Кар’єра і суспільна діяльність
Декларація

Біографія

Надія Вікторівна Савченко – український політик і державний діяч, колишня військовослужбовець Збройних Сил України, капітан ЗСУ в запасі. Народилася 11 травня 1981 року в Києві. З дитинства захоплювалася бойовими літаками і мріяла сама стати пілотом.

Освіта

Навчалася в українській школі № 238, єдиній на весь район. Спілкувалася виключно українською мовою. Після закінчення школи Надія Савченко вчилася на модельєра-дизайнера і протягом року відвідувала лекції з журналістики. У 2009 закінчила Харківський університет повітряних сил.

Родина

Батько – Віктор Григорович Савченко (1 січня 1929 – 5 березня 2003), інженер по сільськогосподарській техніці. Мати – Марія Іванівна Савченко (нар. 29 березня 1938), працювала швачкою. Сестра – Віра Вікторівна Савченко (нар. 12 січня 1983), працює помічником народного депутата України Сергія Власенка від Блоку Юлії Тимошенко.

Кар’єра і суспільна діяльність

У 21-річному віці Надія Савченко працювала у службі сексу по телефону. Згодом вирішила будувати військову кар’єру й вступила за контрактом до Збройних сил України.

Починала Надія Савченко радисткою в залізничних військах. Потім перейшла на службу в 95-ту аеромобільну бригаду в Житомирі.

У 2004-2005 роках вона брала участь у місії в Іраку в складі українського миротворчого контингенту. Була стрільцем третьої роти 72-го окремого механізованого батальйону.

Після повернення з Іраку Надія Савченко вступила до Харківського університету повітряних сил. Закінчити його вдалося з третьої спроби. Її двічі відраховували з причини «непридатна до вильотів як льотчик».

Після закінчення університету вона проходила службу штурманом-оператором Мі-24 3-го окремого полку армійської авіації Повітряних сил ЗСУ в місті Броди.

АТО та ув’язнення

У квітні 2014 року Надія Савченко, офіційно залишаючись офіцером ЗСУ, стала добровольцем батальйону «Айдар» і брала участь у антитерористичній операції на сході України.

17 червня у бою біля селища Металіст під Луганськом вона потрапила до полону терористів. Спочатку вони хотіли обміняти її на чотирьох своїх соратників. 8 липня 2014 року стало відомо, що Надія Савченко перебуває у російському СІЗО. Її звинуватили в причетності до загибелі на сході України двох російських журналістів. До того ж Слідчий комітет РФ, стверджував, що вона самостійно без документів перетнула українсько-російський кордон під виглядом біженки і її затримали на території Росії. Надія Савченко запевняла, що її насильно вивезли з території України з мішком на голові та в наручниках.

Після тривалих судових процесів та чисельних голодувань Надії Савченко, 22 березня 2016 року Донецький міський суд Ростовської області визнав її винною та засудив до 22 років позбавлення волі.

Про необхідність звільнення Савченко говорили найвпливовіші світові політики та культурні діячі. На її підтримку ледь не щотижня влаштовували мітинги та акції. Президент Петро Порошенко надав їй звання Героя України, а партія «Батьківщина» включила Надію Савченко до своїх лав, віддавши їй перше місце у списку. 27 листопада за результатами позачергових виборів Надія Вікторівна стала народним депутатом Верховної Ради VIII скликання. Через місяць парламент включив її до складу постійної делегації України в ПАРЄ.

25 травня 2016 року Надія Савченко повернулася в Україну. Її обміняли на двох росіян. Через тиждень після повернення вона з’явилася у Верховній Раді та приступила до роботи.

За час поточної каденції з різного роду причин була відсутня на більш ніж 70% пленарних засідань Верховної Ради.

Депутатська діяльність

З перших днів дії та слова Надії Савченко неабияк дивували та обурювали українське суспільство. Спочатку вона заявила, що українська влада має розпочати діалог із представниками так званих “ДНР” та “ЛНР” і заради миру пробачити один одного.

У червні на сесії ПАРЄ Надія Савченко виступила із заявою, що слід поступово знімати економічні санкції з РФ, коли та виконуватиме ті чи інші умови Мінських угод. Також зазначила, що готова вести переговори про звільнення заручників із терористами Олександром Захарченком та Ігорем Плотницьким.

Далі були її заяви, що Майдан та Антимайдан стояли за одні й ті самі цінності, а вона під час тих подій більше розуміла дії «Беркуту», оскільки вони виконували наказ. Після у мережі з’явилися фото, на яких жінка, схожа на Надію Савченко, стоїть за спинами «беркутівців» на вулиці Грушевського.

Через такі неоднозначні заяви народної депутатки у Петра Порошенка навіть вимагали позбавити її звання Героя України. Відповідну петицію було зареєстровано на сайті президента.

У грудні 2016 року стало відомо, що Надія Савченко таємно відвідувала Мінськ, де мала зустріч із ватажками «ДНР» і «ЛНР» Захарченком та Плотницьким. Згодом бойовики також підтвердили цю інформацію. Надія Вікторівна пояснювала, що співпраця з ними необхідна для звільнення заручників. Також стверджувала, що співпрацює з СБУ. Однак у Службі безпеки її слова не підтвердили. Заявили, що їм про цю зустріч нічого не відомо.

Не знали про переговори Надії Савченко і в «Батьківщині». Після розголосу її офіційно виключили і з партії, і з фракції.

У лютому 2017 року розгорівся черговий скандал навколо Надії Савченко. Стало відомо, що вона разом із керівником Центру звільнення полонених «Офіцерський корпус» Володимиром Рубаном їздила на окуповані території, щоб відвідати українських військовополонених. Депутат від «Блоку Петра Порошенка» Тетяна Ричкова повідомила, що Савченко під час цієї поїздки також зустрічалася з українськими військовими 80-ої та 79-ої окремих десантно-штурмових бригад та підбурювала їх залишити свої позиції, повернутися до Києва і «скинути злочинну владу». Речниця Надії Савченко запевняла, що інформація недостовірна.

14 квітня 2017 року – обрана головою політичної партії «Громадянська платформа Надії Савченко».

«Закон Савченко» і подальше затримання

Іще під час перебування в ув’язненні у РФ Надія Савченко ініціювала ухвалення закону, який зараховував засудженим кожен день, проведений у СІЗО, за два дні відбування покарання.

Верховна Рада закон підтримала, і 22 грудня 2015 року його підписав президент.

Юристи відповідний закон розкритикували, адже він дозволяв отримати свободу небезпечним злочинцям. Станом на лютий 2017 року на волю за «законом Савченко» вийшли майже 8 тис. злочинців, із них – тисяча вбивць.

У Генеральній прокуратурі неодноразово наголошували, що значна частина звільнених на підставі цього закону скоювали рецидиви.

18 травня 2017 року Верховна Рада скасувала «закон Савченко».

15 березня 2018 року в прямому ефірі нардеп Антон Геращенко від «Народного фронту» заявив про підозри щодо Надії Савченко в можливій ​​організації держперевороту. Одночасно генпрокурор Юрій Луценко на пленарному засіданні у Верховній Раді повідомив, що Савченко підозрюють в підготовці теракту в будівлі Ради.

У той же день Верховна Рада виключила Савченко з комітету з національної безпеки. Савченко звинуватила чинну владу в злочинах проти народу України. Пізніше Надія Савченко була викликана на допит в СБУ по так званій «справі Рубана».

22 березня 2018 року Надія Савченко була заарештована співробітниками Служби Безпеки України за підозрою в організації державного перевороту та терактів. Арешт відбувся в будівлі Верховної Ради після позбавлення фігурантки депутатської недоторканності.

На наступний день Шевченківський районний суд Києва обрав для Надії Савченко запобіжний захід у вигляді утримання під вартою на строк до 20 травня. У відповідь колишня льотчиця оголосила голодування.

Надія Савченко спілкується мовою жестів з Володимиром Гройсманом

Декларація

У спільній власності Надії Савченко, її матері та сестри знаходиться квартира в Києві загальною площею 72 кв. м. Нерухомість придбана у вересні 2006 року за 12,9 тис. гривень. Вірі Савченко належить легковий автомобіль Skoda Fabia 2007 року випуску, придбаний в 2015 році. На Віру Савченко задекларовано ТОВ S.T.Group Ltd. Надія Савченко володіє авторськими правами на книгу «Сильне ім’я Надія». Готівкові активи матері складають 270 тис. гривень, сестри – 81 тис. гривень.