Леонід Байсаров – судимий бізнесмен і політик з “донецького клану”. Своїх підлеглих шахтарів змушує працювати понаднормово і без доплати. У 2014 році Леонід Байсаров голосував за диктаторські закони, а через півроку ходив на референдум по створенню “ДНР”.
Біографія
Леонід Байсаров народився 19 липня 1947 року в селі Микитівка (зараз село входить до складу міста Горлівки) Сталінської (нині Донецької області).
Освіта
Освіту Леонід Байсаров здобув у Донецьку. Після школи він пішов вчитися на гірничого інженера в місцевий гірничий інститут.
Уже наприкінці 1990-х років заочно Байсаров став фінансистом, закінчивши Донецький державний університет.
Має звання кандидата технічних наук.
Сім’я
Леонід Байсаров одружений. Має двох синів.
Кар’єра
Отримавши диплом гірничого інженера в 1972 році, Леонід Байсаров пішов працювати за фахом. Перші три роки працював у шахтоуправлінні 39 комбінату “Шахтарськантрацит” у місті Шахтарськ.
Потім протягом п’ятнадцяти років він пробув на шахті ім. О. Г. Стаханова (зараз “Капітальна”) ПО “Красноармійськвугілля” в місті Димитров (зараз Мирноград). Леонід Байсаров пройшов шлях від гірничого інженера до заступника директора.
Із 1990 року кар’єра Леоніда Байсарова пов’язана з шахтою “Красноармійська-Західна №1”, що в місті Покровськ (колишній Красноармійськ).
Посади його були винятково керівними. Шість років він був її директором. Потім до 2010 року Байсаров обіймав посади голови правління, генерального директора.
Останні вісім років Леонід Байсаров є президентом Публічного акціонерного товариства “Шахтоуправління “Покровське”.
Наразі підприємство складається з трьох шахт і одного гірничо-збагачувального комбінату та виробляє п’яту частину всього коксу в Україні.
У 1996 році Леонід Байсаров разом із шахтою “Красноармійська-Західна №1” долучився до концерну “Енерго” (пізніше “Донецьксталь”), який за чотири роки до цього був створений Віктором Нусенкісом та Володимиром Логвиненком.
Це була перша велика приватизація концерну. Незабаром “Енерго” стане одним із найголовніших гравців на ринку продажу вугілля в пострадянських країнах.
Протягом трьох років (2006-2009) Байсаров був генеральним директором “Донецьксталі”.
У 2002 році Леонід Байсаров пройшов до парламенту від партії “За єдину Україну”. У Верховній Раді четвертого скликання він займався питаннями ПЕК, ядерної політики та безпеки.
Через два роки на президентських виборах Байсаров став довіреною особою кандидата Віктора Януковича. Тоді само став членом Партії регіонів.
Щоправда, на два наступних скликання в парламент він не обирався. З 2010 по 2012 рік бізнесмен був депутатом обласної ради в Донецьку.
Наступного разу народним депутатом він став через десять років після першого депутатства. На парламентських виборах 2012 року в рідній Донецькій області Леонід Байсаров беззаперечно переміг. За нього проголосували три чверті всіх виборців.
Пробував Байсаров потрапити до парламенту і після Євромайдану, але ці вибори вперше у своїй кар’єрі він програв.
На тому-таки виборчому округі в Донецькій області, де два роки тому політик-бізнесмен набрав понад сімдесят відсотків голосів, у 2014 році за нього проголосували лише тридцять три відсотки виборців. З невеликим відривом у шість відсотків його обійшов ще один екс-регіонал Євген Геллер.
Війна на Донбасі дуже вдарила по “Донецьксталі”. В активі у холдингу залишалося тільки підприємство, на якому генеральним директором був Леонід Байсаров. Але в 2018 році “Донецьксталь” практично повністю втратила і його.
У червні “Метінвест” Ріната Ахметова викупила 40% “Шахтоуправління “Покровське” за майже вісім мільярдів гривень. Крім того, “Метінвест” може збільшити кількість акцій у себе до 74 відсотків. Щоправда, Ахметов поки що залишає Байсарова керувати шахтоуправлінням.
Байсаров має величезну кількість медалей і нагород за заслуги в розвитку вугільної промисловості. Це і знаки “Шахтарської слави”, “Шахтарської доблесті” всіх ступенів, і звання Заслуженого шахтаря.
Але найдорожчою нагородою для нього є звання Героя України, яке він отримав із рук президента Леоніда Кучми в 2004 році.
Леонід Байсаров, як і його партнер по бізнесу Віктор Нусенкіс, дуже релігійна людина.
Компромат
У всіх своїх анкетах Леонід Байсаров вказував, що жодного разу не притягувався до кримінальної відповідальності та судимості не мав. Але більше ніж сорок років бізнесмен обманював усіх.
У 2014 році в Інтернеті сплив уривок з міліцейського протоколу. На ньому вказана інформація про те, що Леонід Байсаров із 1972 року провів за ґратами два роки.
Цю сторінку було вирвано з протоколу, найімовірніше, вже в часи всесилля Байсарова. Однак хтось сфотографував її та залишив знімок для нащадків.
Коли був депутатом Донецької обласної ради, Леонід Байсаров запам’ятався тим, що більше за всіх прогулював засідання. На тих небагатьох засіданнях, на яких Байсаров все ж таки був присутній, він просто спав.
“Відзначився” він і в українському парламенті. У січні 2013 року журналісти помітили, що народний депутат займається “кнопкодавством”, а рівно через рік він став одним із тих, хто голосував за закони, які обмежували демократичні права і свободи українських громадян.
Леонід Байсаров не завжди добрий християнин, яким хоче здаватися.
У 2011 році в Мережу потрапило відео, на якому керівник шахтоуправління вичитує підлеглих, через слово криючи їх добірним матом.
Ставлення до шахтарів на підприємстві Байсарова теж далеке від християнського.
Щоб піти на лікарняний, шахтар мав оформити відпустку своїм коштом. Гірників змушують працювати зверх норми і без доплати. Затримки зарплати і звільнення без причини стали нормою життя в шахтоуправлінні. Якщо ж шахтар виходить на пенсію, то в порядку речей затримати йому пенсійні виплати на три місяці.
Атеїстів і прихильників інших конфесій, крім православ’я, адміністрація шахтоуправління не дуже шанує і “бореться” з ними позбавленням премій. Права на свободу совісті на підприємстві не дотримуються.
Леонід Байсаров балотувався на виборах від округу, центром якого є Покровськ (Красноармійськ). Тому всіх його підлеглих під страхом звільнення змушували голосувати за свого генерального директора.
Враховуючи, що піти на інше місце роботи у 65-тисячному містечку неможливо, всі голосували за Байсарова. Саме тому в 2010 році він беззаперечно переміг на виборах.
Дивно, але через чотири роки така схема не спрацювала, і генеральний директор шахтоуправління програв вибори.
Байсаров бився за місце в парламенті до останнього. Він звинуватив свого конкурента Геллера в махінаціях і фальсифікаціях на виборах. Зрештою, Центральна виборча комісія вирішила перерахувати бюлетені на дільниці в Покровську. Але навіть перерахунок показав, що народ висловився проти Байсарова.
Забезпечення шахт потрібними знаряддями праці практично не відбувається, а правил безпеки майже не дотримуються. Це призводить до аварій. Причому бувало так, що траплялися вони мало не щотижня. Те, що в них шахтарі гинули або отримували травми, мало цікавило керівника шахтоуправління.
Але навіть якщо вони і не гинули під завалами, то їм загрожувала повільна смерть від радіації, яка є в шахтах.
Враховуючи, що четверта частина жителів Покровська (Красноармійськ) пройшла через це підприємство, масштаби можливої катастрофи вражають.
Причому Леонід Байсаров знає, що шахтарі ризикують отримати смертельне випромінювання, але цю інформацію намагається зберігати в секреті. Якщо ж хтось із співробітників шахти спускався з лічильником Гейгера, то його звільняли негайно.
У травні 2014 року тоді ще кандидат у народні депутати України Леонід Байсаров був помічений на “референдумі” із приводу створення так званої “Донецької народної республіки”.
Статок
Якщо в 2011 році у тоді ще кандидата в народні депутати “готівкою” було задекларовано понад п’ять із половиною мільйонів гривень, то через два роки парламентарій Байсаров мав у своїх кишенях вже майже вісім мільйонів гривень.
Цікаво і те, що зарплата парламентаря становила 236 тисяч гривень.
В останньому для себе “парламентському” році Леонід Байсаров мав статок 745 мільйонів доларів. Він був дванадцятим у списку найбагатших українців.
