Максим Поляков двічі був притягнутий до кримінальної відповідальності. Його підозрювали в шахрайстві, завдяки якому він заволодів акціями “Уманьхлібу”, а також став одним із головних фігурантів “бурштинової справи”.
Біографія
Максим Анатолійович Поляков народився 23 квітня 1982 року в місті Умань Черкаської області.
Освіта
Максим Поляков за освітою фінансист. У 1999 році він вступив до педагогічного інституту в Умані, який через п’ять років закінчив із червоним дипломом. Залишився в аспірантурі та захистив дисертацію, ставши кандидатом економічних наук.
Сім’я
Дружину політика звати Маргарита (дівоче прізвище Лещенко). У Полякових є одна дитина – син Матвій.
Кар’єра
Трудова діяльність
Максим Поляков почав працювати паралельно з навчанням в аспірантурі. Першим місцем роботи у вересні 2006 року стало ТОВ “Імпекс Агро”. На посаді начальника відділу експорту компанії Поляков пробув п’ять місяців. Наступні майже півтора року Поляков не працював.
У квітні 2008 року він очолив компанію “Квадро Авто Груп”. Однак і тут Максим не затримався надовго. Вже в грудні того самого року він залишив посаду директора.
Закінчивши аспірантуру, Максим Поляков зосередився на викладацькій роботі. Викладав економіку в уманських вищих навчальних закладах.
У березні 2014 року він увійшов до складу Національної комісії з регулювання ринків фінансових послуг. У квітні виконував обов’язки голови Нацкомісії.
Політична діяльність
У жовтні 2011 року Максима Полякова призначили заступником мера. На цій посаді пробув півтора року, після чого став експертом громадської організації “Фронт змін”.
У 2012 році успішно балотувався від ВО “Батьківщина” до міської ради Умані. Через два роки змінив крісло депутата міської ради на крісло народного депутата.
Змінив Поляков і політичну партію. В український парламент він пройшов за списками “Народного фронту” (номер тридцять дев’ять).
Максим Поляков є членом Комітету з питань фінансової політики та банківської діяльності. Політик входить до складу груп із міжпарламентських зв’язків із Бахрейном, Алжиром, Норвегією, Ефіопією, Ізраїлем, Китаєм та Японією.
Максим Поляков входить у міжфракційні об’єднання: “Депутатська група дружби Україна-держава Ізраїль” ,” За духовність, моральність і здоров’я України”, “Залучення і захист інвестицій”.
Компромат
Наприкінці січня 2014 року керівник “Уманьхлібу” Олександра Бевз на засіданні міської ради звинуватила Максима Полякова у спробі рейдерського захоплення підприємства.
Вона повідомила, що депутат, зловживаючи довірою, виманив акції на суму в сто п’ятдесят тисяч гривень.
Поляков у своє виправдання повідомив, що діяв виключно в інтересах колективу, а акції підприємства він подарував другу.
Проти депутата було порушено кримінальну справу. Суд визначив запобіжний захід – утримання під вартою на два місяці. Однак Поляков втік і був оголошений в розшук.
Поки він переховувався від правосуддя, в Україні пройшли парламентські вибори. За списками “Народного фронту” Максим Поляков став народним депутатом і отримав депутатську недоторканність.
Генеральна прокуратура спробувала реанімувати справу, але зняти з нього недоторканність правоохоронцям не вдалося.
Влітку 2017 року ім’я парламентарія знову опинилося в епіцентрі скандалу. Цього разу Максим Поляков став фігурантом “бурштинової справи”. Співробітники Антикорупційного бюро затримали охоронця іншого народного депутата – Борислава Розенблата.
При ньому було двісті тисяч доларів. Вони були призначені Полякову і Розенблату від компанії, яка займається виробленням бурштину.
Припускалося, що за хабар народні депутати повинні були пролобіювати необхідні компанії законопроекти.
Підозрювані депутати заявили, що проти них проведено провокацію з метою дискредитації.
Пізніше був оприлюднений аудіозапис розмови помічниці Полякова з представником іноземної компанії, зацікавленої в змінах в українському законодавстві, що стосується видобутку бурштину. За сприяння цим змінам політику пропонувався хабар у п’ять тисяч доларів.
За поданням Генеральної прокуратури, народні обранці проголосували за те, щоб з їхніх колег, замішаних у “бурштиновій справі”, зняли депутатську недоторканність. Але затримання й арешт були заборонені.
Суд у цій справі зобов’язав народного депутата носити на нозі електронний браслет і внести заставу. Жити йому дозволялося тільки в Києві та Умані.
Від першого зобов’язання Максим Поляков навідріз відмовився, але решту виконав повною мірою. Антикорупційне бюро змогло одягнути браслет на підозрюваного депутата тільки через два місяці та з п’ятої спроби.
Після позбавлення недоторканності народний депутат став одним із головних прогульників у парламенті. Із 520 пленарних засідань Максим Поляков пропустив 325.
За даними громадського руху “Чесно“, Максим Поляков, маючи квартиру в Києві, отримує з бюджету 240 000 гривень на рік компенсації за оренду нерухомості в столиці. Народний депутат оформив квартиру на свою сестру, але користується апартаментами сам.
Декларація
Народний депутат, згідно з електронною декларацією, яку він подав у березні 2018 року, володіє земельною ділянкою на дев’ять тисяч квадратних метрів у селі Чорна Кам’янка Черкаської області.
Дружині Максима Полякова належить квартира в Києві, а матері – в Умані. Задекларував нерухомість, власником якої є сестра політика – Олена Анатоліївна Ісаєва.
Максим Поляков – власник двох пар чоловічих швейцарських годинників і жіночих дорогоцінних прикрас. Вартість аксесуарів народний депутат не вказав.
У 2016 році парламентарій купив за чотириста тисяч гривень автомобіль BMW X5 2013 року випуску.
За 2017 рік заробітна плата Максима Полякова у Верховній Раді становила 252 000 гривень. Таку ж суму народний обранець отримав як відшкодування витрат, пов’язаних із виконанням депутатських повноважень.
Ще 103 000 гривень він отримав як компенсацію оплати оренди номеру в готелі “Київ”. 223 000 Полякову дало відчуження рухомого майна.
Дружина політика отримала 10 000 гривень як допомогу по догляду за дитиною і 111 гривень – відсотки.
Банківських рахунків у парламентарія і його дружини немає. Готівкові кошти Полякови вважають за краще тримати в американських доларах. У Максима задекларовано 250 000, у Маргарити – 21 000.