Чому кандидатам на президентських виборах не доведеться змагатися між собою, коли зникла грань між опозицією і правлячою владою, а також на який бруд, сенсації та політичну мобілізацію слід чекати напередодні виборів розповів гість Politeka Online Петро Олещук, політолог, кандидат політичних наук

Що зміниться у роботі ЦВК і чому збільшили кількість її членів

Із формального погляду, мабуть, це спроба зняти суперечності між фракціями та між президентом і парламентом, які наразі, згідно з офіційною позицією, заважали нарешті сформувати новий склад ЦВК. Були доволі серйозні проблеми, пов’язані з позицією деяких фракцій. Це спроба знайти шлях, який, з одного боку, задовольнив би Порошенка, а з другого – дозволив би сформувати ЦВК із претензією на легітимність.

“Батьківщина”, “Опозиційний блок” не підтримали це рішення. Це свідчить про те, що ці фракції починають проводити самостійну політичну лінію. Вони входять у доволі серйозну опозиційну суперечність із чинною владою та чинним президентом.

Оточення президента зацікавлене передовсім у тому, аби ЦВК була максимально лояльною до них. Інші фракції так само зацікавлені в тому, щоб їхні інтереси було представлено.

Цю суперечність вирішити не можна. Не може бути ЦВК водночас рівною з погляду представництва та лояльною до президента.

Коли очікувати новий склад ЦВК

Найближчим часом, коли всі формальності буде узгоджено. З цим питанням затягувати не будуть. А от із питанням нового закону про вибори все значно складніше, навряд чи будуть конкретні результати.

Ухвалення рішення про розширення складу ЦВК – індикатор того, що принципова згода та наявність більшості, щоб це рішення ухвалити, все ж таки є.

Ми бачимо доволі серйозний опір із боку депутатів-мажоритарників. Вони не зацікавлені в новому виборчому законодавстві, а зацікавлені в тому, як зберегти свої округи.

Парубий, Верховна Рада

Це навряд чи дозволить сформувати дієву більшість з ухвалення нового Виборчого кодексу. Будуть використовувати технологію максимальної кількості правок та максимального затягування розгляду, аби згодом увійти у виборчий процес та на підставі цього відкласти на невизначений термін нове виборче законодавство.

Які технології застосовуватимуть на цих виборах

Ноу-хау ми не побачимо. Будуть традиційні моделі, пов’язані як із легальними технологіями: з інформаційним впливом, мобілізацією виборців довкола зовнішньої загрози, створення цієї зовнішньої загрози, максимальною каталізацією суспільних настроїв, доведення суспільства ледь не до істеричного стану з метою мобілізації. Будуть використовувати і незаконні методи: від підкупу до тиску. Весь традиційний джентльменський набір будуть використовувати повною мірою.

Є необхідність мобілізувати виборців. Приблизно третина українців говорять, що не готові брати участь у виборах або ще не визначилися. За таких людей триватиме доволі серйозна боротьба.

У нас завжди висока явка на президентських виборах, але питання в тому, що не може бути високої явки в ситуації тотального розчарування в політиці та політиках. Зараз рейтинги все це демонструють.

Кандидати змагатимуться не так між собою, як із загальною апатією виборця.

Зберігається ситуація нерівномірності в електоральному сенсі. На тлі апатії тих виборців, які голосували за постпомаранчеві політичні сили, орієнтовані на Майдан, зростають спроби мобілізації інших електоральних сегментів.

У цьому контексті варто згадати повернення у велику політику Медведчука. Він має намір посилити свої позиції в парламенті. Враховуючи тенденції в суспільстві, медійний ресурс – не можна сказати, що ці наміри далекі від істини. Велику роль у виборах відіграватимуть медійні ресурси.

На тлі максимального роздроблення одного електорального сегменту, а також зростання зневіри може посилитися інший електоральний сегмент, який демонструє прагнення до згуртованості. Буде дивно, якщо це посилення не використають перед виборами.

Чи можуть бути сенсаційні результати виборів

Імовірність сенсаційності є доволі високою. У нас відсутня спадковість у політиці, як у країнах з налагодженим механізмом демократії.

У нашій ситуації говорити про владу та опозицію доволі складно. Опозиція – це найрізноманітніший конгломерат політиків, які між собою жодним чином взаємодіяти не можуть, це політичні сили прямо протилежних спрямувань.

Із владою теж не так просто. НФ нібито є одним із сегментів керівної коаліції, але його представників переслідує НАБУ. Цей конфлікт підтримується руками силових структур, які насправді мають виконувати дещо інші завдання.

Хто влада, а хто опозиція – не зовсім зрозуміло. У цій ситуації проголошувати результати виборів дуже складно.

Нагадаємо, сидіти на двох стільцях неможливо: експерт викрив Тимошенко, вказавши на її некомпетентність.

Як писала Politeka, Микола Томенко розповів про владу забудовників у столиці, пустий піар Порошенка та фіктивного Кличка.

Також Politeka писала, що викрито блюзнірський задум Тимошенко: Україна могла капітулювати перед Путіним ще в 2014 році.