Про ситуацію в столиці України та нахабство місцевих забудовників, небезпеку для київських матерів та звернення Верховної Ради до жителів Місяця розповів гість Politeka Online Микола Томенко, лідер партії “Громадський рух “Рідна країна”
Томенко міг би посісти друге місце на виборах мера Києва
Це пов’язано не лише зі мною, а і з київською ситуацією. У Києві непросте життя з погляду організації влади, ухвалення рішень. За часів Черновецького була земельна влада, для якої найбільшою цінністю була земля. Близькі до влади люди намагалися стати багатими завдяки земельному ресурсу.
Зараз у нас нова влада. Її парадоксальність полягає в тому, що вони критикували команду Черновецького як суперзлочинну, а теперішня влада – влада забудовників.
Кияни зрозуміли, що небезпека часів Черновецького не минула, а стала ще більшою. Віталій Кличко не міський голова, всі це прекрасно знають. Він не керує, половину свого часу проводить за кордоном, у бізнесі. Він звик фотографуватися, давати автографи, а не брати на себе відповідальність, мати команду та мати власну позицію. Якщо не можна це будувати в центрі Києва – то не можна, якщо не можна закривати бібліотеку – то не можна.
Це проблема не лише недовіри до Кличка. “Самопоміч”, яка прийшла – частину з них вигнали їхнє ж керівництво, сказавши, що вони корупціонери та хабарники, створила іншу фракцію. Вийшло так, що “Самопоміч”, за яку голосували в Києві, сьогодні не має жодного депутата. Якщо ми критикували за часів Черновецького “Батьківщину”, що у неї майже половина депутатів перейшли до Черновецького, то зараз усі перейшли.
Зараз у Києві є певний розпач із приводу того, що мають бути патріотичні люди, які вболівають за столицю, професійні й підготовлені. 19,6% із тих, хто визначився, готові голосувати за мене. У Кличка доволі велика підтримка – 48%. Але ще рік тому всі думали, що він навіки прийшов на посаду міського голови.
Ми розуміємо, що парламентські вибори ще далеко. Ми братимемо участь у виборах у тій чи іншій формі. Кияни на нашу команду та на мене дивляться як на команду, яка може радикально змінити ситуацію в столиці. Це мені приємно, бо ми робимо багато освітніх проектів, із захисту дорожнього руху. Ми маємо безліч точкових речей, на які хочемо звернути увагу.
Щодо дискусії про дитсадок: ми розписали всі райони років п’ять тому, можна це реалізувати. Чиновники, починаючи від поліції, прокуратури, судів, сидять у дитячих садках.
У нас сьогодні купа офісних та інших приміщень, які неефективно використовують. Лише переселення чиновників дасть можливість звільнити велику кількість дошкільних закладів. Молоді сім’ї, теоретично думаючи про дитину, вже записують її до дитсадка. Зараз у Києві влада одного дня, а що завтра робити – вони не знають.
Щодо проблеми забудовників, які не будують дитсадки, школи, дитячі майданчики – лише будинки
Вони роблять іще цинічніше. Вони кажуть: “Дайте нам місце, ми будемо будувати дитсадки та школи”, – а потім будують приватні заклади.
Наприклад, на “Теремках” побудували приватну школу, де на місяць потрібно платити 20 тис. грн. Там живуть викладачі. Де вони візьмуть на дітей чи онуків 20 тис. на місяць? Якщо ви забудовник, соціальна інфраструктура – це ваш внесок. Або ви даєте гроші, або будуєте комунальне, тобто безоплатне.
Зараз я ще активно допомагаю в розвитку фізичної культури та спорту. У нас протягом року елементарно можна хоча б реконструювати спортивні майданчики шкіл та вишів, де діти зможуть займатися. Вони у нас залишилися з 1960-1970 рр., туди страшно підійти. Ті дитячі майданчики, які будують перед виборами, через місяць-два розвалюються після закінчення виборів.
Проблема не лише в цьому. Київ – благополучно місто, люди приїздять сюди зі всієї України.
Менше, ніж 3%, кажуть, що Київ рухається у правильному напрямку, а майже 50% кажуть, що в неправильному.
Це теж важливий момент. Окрім політичних речей, мене зацікавили настрої киян, які не відповідають стратегії ключових гравців на президентських виборах. Зараз активно обговорюють проблему, що робити з Конституцією. Команда “Громадського руху “Рідна країна” разом з експертами розробила проект “Як змінити країну, не змінюючи Конституцію”, або “Як за 100 днів створити парламентсько-президентську республіку”. Біда Конституції полягає в тому, що ніхто її не знає, не шанує, не виконує.
ЦВК – це просто катастрофа. Безвідповідальні депутати не можуть домовитися, збільшують чисельність ЦВК. Тоді давайте буде по два мери, два президенти. Як може бути 17 осіб? Потрібно платити зарплати, наймати помічників, винаймати залу, яка розрахована на 15 осіб.
Потрібно витратити на це від кількох мільйонів до кількох десятків мільйонів.
Це неповага до закону, немає правової й політичної культури. Юлія Тимошенко веде кампанію, яка зводиться до нової Конституції, ухваленої через референдум, яка може нас «врятувати». Олег Ляшко говорить про президентську модель, НФ – про парламентську.
Але 70% українського народу висловлюються за дотримання Конституції, за нову Конституцію – 20%.
Усі розуміють, що наша проблема не у відсутності законів, не у поганих законах, а у тому, що їх тотально порушують та не виконують. Я нещодавно говорив із нашими мамами на Оболоні. Вони не знають, що це насправді мій закон, яким я заборонив розпивання спиртних напоїв у громадських місцях: парках, дитячих майданчиках тощо. Я критично ставився до ідеї муніципальної варти. Але якщо під муніципальною вартою ми розуміємо, що це не забудовників будуть захищати за гроші громади, не мера, а виконання законодавства на функціональному рівні, життя киянина. Щоб у парку Шевченка мами могли спокійно відпочивати з дітьми і не відбиватися від алкоголіків, у спальних районах тощо.
За радянських часів була дружина – я з пов’язкою ходив – яка захищала громадський порядок. Муніципальна варта може забезпечувати громадський порядок сьогодні.
За задумом це ледь не поліція в інтересах міської влади, а я це розумію як захист середньостатистичного киянина в спальному районі, де поліції немає. Екіпірована поліція в класному одязі захищає прем’єра, президента, а в областях дільничних немає. Треба, щоб захищали киянина там, де він живе, дитину біля дитячого садка тощо. Таку концепцію я підтримую, тільки потрібно її чітко прописати. Захист безпеки життя, згідно з соціологією, стає сьогодні серйозним питанням.
Щодо змін до Конституції, запропонованих президентом
Це елемент передвиборчої кампанії президента.
Президент додав із кінця серпня в рейтингу: парад, патріотизація суспільства через підтримку армії, боротьба за помісну православну церкву, НАТОвський вибір. Це дало результат у більш проєвропейській, проукраїнській частині.
З погляду консолідації електорату Порошенка – це позитивно, з погляду вступу до ЄС та НАТО – не допомагає в жодний спосіб, бо там люди раціональні та прагматичні. Термін “європейська трансатлантична інтеграція” у інших держав лише в частині, яка стосується земельного господарства та продажу землі. Щоб суспільство Литви підтримало продаж землі в 1996 році, вони підтримали європейський стандарт.
Ніде в Конституції ніхто це не записує. Є Програма співпраці Україна – НАТО на 2017 рік, а пізніше ми отримаємо план дій. Після цього нам потрібно буде діяти згідно з програмою. Для вступу в ЄС референдум є обов’язковим, бо ми частково передаємо суверенітет. Якщо колись ми будемо членами НАТО і захочемо відкрити військову базу, точно треба буде провести референдум.
Коли ухвалювали Конституцію 1996 року, Кучма пообіцяв, що тимчасово на умовах оренди Україна може розміщувати бази тощо. Росія денонсувала Харківські угоди, Україна – ні. Угоди точно треба денонсувати, а якщо ми станемо членами НАТО – тоді тільки з народом треба ухвалювати рішення.
Не треба нічого в Конституції записувати, вони й так це все зобов’язані виконувати.
Передвиборча, мобілізаційна штука не наближає нас до НАТО та не віддаляє. Але, на жаль, вона показує неправильний підхід у політиці, який сьогодні домінує. Неправильні заяви йдуть не лише від Порошенка, ВР звертається до жителів НАТО, ЄС, Місяця. У нас є угода про асоціацію з ЄС, НАТО? Виконуйте їх. Наша ж влада хоче ухвалити якесь піар-політичне рішення.
ВР вирішила Сенцова висунути на Нобелівську премію. Дай Боже, щоб це допомогло, але мені здається, що це точно не функції ВР висувати на Нобелівську премію.
Краще б це зробили моральні й інтелектуальні авторитети світового рівня, а не наші продажні депутати.
У нас 2,5 роки не було керівника місії України при НАТО. Треба було працювати останні чотири роки й виконувати свої функції як керівника, який веде зовнішню політику. Чим ближче до президентських виборів, тим більше ми чуємо правильних заяв, які чомусь ніхто не виконував протягом останніх п’яти років.
Нагадаємо, пропагандисти Кремля активно піарять Тимошенко, в соцмережах заговорили про зраду.
Як писала Politeka, відмінний вибір: відома журналістка стала прес-секретарем Гриценко.
Також Politeka писала, що лякає реваншем, але покриває олігархів: журналіст розповів про таємну “змову” президента.
