Семен Семенченко: Влада не розглядає всерйоз загрозу війни з Росією

Заступник глави Комітету Верховної Ради і член «Самопомочі» називає себе «патріотичною опозицією» до депутатів із керівної коаліції. За два роки роботи в парламенті Семенченко став одним із основних критиків Петра Порошенка, позбувся звання майора, був регулярним об’єктом критики у провладних ЗМІ, але все одно не бере назад свої звинувачення на адресу армійського командування й особисто президента.

6 грудня 1991 року Верховна Рада ухвалила закон про створення Збройних сил України. До 25-річного ювілею українська армія підійшла з серйозним досвідом бойових дій із Росією. Колишній комбат батальйону «Донбас» Семен Семенченко розповів Politeka про те, як живе армія без грошей «сім’ї Януковича», хто з українських силовиків блокує боротьбу з корупцією на оборонному замовленні і де взяти гроші на реформування армії.

«Десятина» депутатів чи мільярди «сім’ї Януковича»

– Дорогою до Комітетів ВР проходиш повз цілого автопарку люксових автомобілів. У День української армії згадується ініціатива стягнення «десятини» з депутатів-мільйонерів на потреби армії. Пропонують так амністувати походження цих капіталів. Як думаєте, поділяться?

– Ініціатива, як я розумію, стосувалася виключно людей, які не можуть підтвердити законність походження своїх доходів. Наприклад, чиновники, які ніколи не займалися бізнесом.

Потрібно чітко розділити бізнесменів і заможних людей. Я категорично проти легалізації награбованого, нехай навіть за умови віддання «десятини». Необхідно порушувати справи за статтею «За незаконне збагачення» щодо всіх політиків, які не можуть пояснити походження своїх мільйонів. Тоді можна буде забрати не «десятину», а повністю конфіскувати ці капітали.

– Голова Комітету ВР з питань оборони Сергій Пашинський півроку бив на сполох, що якщо не ухвалять закон про конфіскацію коштів «сім’ї Януковича», то армія залишиться голою і голодною вже восени. Надворі – грудень, а таких апокаліптичних новин з армії ми не чуємо. Як вдалося вийти з ситуації?

– По-перше, у прокуратури є всі необхідні повноваження та законодавча база, щоб засудити Януковича і забрати його гроші з українських банків у бюджет. Як ми бачимо, замість цього допит Януковича перетворюють на шоу. Цей закон про спецконфіскацію – більше піар.

Коаліція налічує 226 депутатів, що їм заважає ухвалити цей закон? Вони можуть це зробити без будь-яких інших практик.

По-друге, грошей армії не вистачає, бо БПП і «Народний фронт», розставивши на ключові посади в «Укроборонпромі», РНБО, Мінекономрозвитку, СБУ своїх людей, пиляють гроші.

Не було жодної дірки в армійському бюджеті. Це все казки. На жаль, як депутат і заступник голови Комітету з оборони, я не можу здійснити парламентський контроль за використанням бюджетних коштів на потреби армії. Більш того, на одному з нещодавніх засідань спільно з Комітетом із питань протидії корупції ми з’ясували, що ця корупційна мафія в оборонці нас просто не підпускає до документів.

– Не дають звіти і контракти або ж просто не відповідають на депутатські запити?

– Протягом двох років моєї депутатської каденції жодну заяву чи звернення з приводу розкрадань в армії, житла для військовослужбовців, закупівлі за завищеними цінами палива, одягу або харчування прокуратура не довела до суду.

На запити з вимогою ознайомитися з оборонними контрактами Мінборони відповідає в два способи: «це держтаємниця і контракти ми покажемо лише за рішенням суду» і «приїжджайте, ми вам покажемо». Коли я приїжджаю, мені усно кажуть, що можуть показати контракти лише за рішенням суду.

Ми ставимо питання «Укроборонпрому» – не отримуємо відповідей, а депутати від коаліції намагаються нас перекричати словами про «підкуп» і «агентів Кремля».

У результаті скрізь на всі посади розставили «потрібних людей», які один одного «контролюють»: військова прокуратура, Мінекономрозвитку, РНБО, «Укроборонпром», Міноборони. Скрізь «свої» люди, все засекречено, а навіть якщо депутатам дозволяють ознайомитися з якимось контрактом, про це не можна поширювати інформацію. Тобто якщо навіть я знаю про факт крадіжки – це державна таємниця!

І звернутися нема до кого, бо всі мають частку. Навіть якщо вони порушують якісь справи, то виключно для «внутрішнього використання»: або для того, щоб тримати людину «на гачку», або для того, щоб змусити «ділитися».

Зараз ми домовилися створити депутатську групу з представників Комітету з оборони та Комітету з протидії корупції. Ми їх доб’ємо, не сумнівайтеся, і ці сумнівні контракти стануть надбанням громадськості.

– Який вигляд цей механізм контролю має в тих самих країнах НАТО?

– Найголовніше – там дуже мало засекреченої інформації. Є спеціальний сайт, де ви можете подивитися всі контракти щодо закупівлі зброї. Якщо навіть є окремі засекречені статті для спецслужб – це не секрет для всіх. Ці статті перевіряють члени профільного комітету Сенату (США – ред.). Харчування, одяг, фінансове забезпечення й закупівля зброї для армії – це левова частка витрат, і це відкрита інформація.

На Заході у членів парламенту є реальні повноваження з контролю за військовими. Парламентські комітети кожної країни мають право проводити розслідування і викликати до себе посадових осіб для надання показань. Ми ж військових можемо лише «запросити», а проводити розслідування взагалі не маємо права. Це притому, що законопроект про тимчасові слідчі парламентські комісії припадає пилом чорт знає скільки.

Тому вихід для України з нинішньої ситуації передбачає декілька кроків: зміна закону про держтаємницю, надання депутатам додаткових повноважень із проведення розслідувань і тотальна чистка правоохоронних органів від людей, які перетворили їх на «годівниці». Поки хоча б один із цих пунктів не реалізують, в армії триватимуть брехня і злодійство під розповіді по телевізору про «руку Кремля».

Солдати і «заробітчани»

– Наскільки взагалі українська армія зараз забезпечена всім необхідним: військова техніка, харчування, одяг, матеріальне забезпечення?

– Боєприпасами армія забезпечена погано. За два з гаком роки «Укроборонпром» так і не почав будівництво заводу з виробництва патронів, ми купуємо їх за кордоном. Наприклад, патрони калібру 7,62 для снайперських гвинтівок ми купуємо в Болгарії. Вони важчі за розрахункову норму і швидше псують гвинтівку. Багато боєприпасів знищено під час вибуху складу в Сватовому і проблему зараз вирішують лімітуванням кількості боєприпасів, які можна використовувати.

У 2014-2015 роках ми сварилися з керівництвом армії через тимчасові споруди на передовій. Таке враження, що вони не вірять у реальність масованого наступу росіян, через що допускають у деяких частинах великий недобір військовослужбовців. Це не дивно, якщо згадати про їхні тісні зв’язки з Путіним.

Згадайте Першу світову війну, коли фронти стабілізувалися і вздовж сотень кілометрів траншей побудували цілі міста під землею. У нас же багато споруд занедбані та нагадують проект «Стіна». За два роки можна було так заритися в бетон і землю, щоб про втрати під час обстрілу взагалі забути.

У плані забезпечення бійців харчуванням є позитивні зміни, але більша частина компаній-постачальників продуктів ті ж самі, що були за часів Януковича.

Я можу розповідати про кожен з напрямів годинами, але доти, доки це не підкріплять кримінальними справами і термінами, всі заклинання про «патріотизм» перебиватимуться конкретною сумою в кишені.

– Як можна охарактеризувати моральний дух військовослужбовців, особливо на передовій?

– У ЗСУ та добровольців абсолютно різна мотивація. Солдати-строковики просять «не здіймати шум», подекуди у них є особисті домовленості з тією стороною про «тишу». Зараз же в армії з’явилася значна кількість «заробітчан», які пішли в ЗСУ як на роботу. Я не кажу, що вони погані або боягузливі, але того бойового настрою, який був у армії в 2014 році, звісно, немає.

– Як можна вивести солдатів з цього стану?

– Перше і головне – особистим прикладом. Чому ми визволили Лисичанськ, Попасну, виконали бойове завдання в Іловайську, де нас зрадило армійське керівництво? Бо ми йшли попереду, надихали людей на звільнення Батьківщини, набирали в найближчі помічники не тихеньких «аватарів», а справжніх бійців.

Держава повинна навчитися більше нагороджувати військовослужбовців. Зараз же в українській армії побутує практика нагородження непричетних і покарання невинних. Дуже багато людей отримують ордени й медалі за «взяття» міст, із яких сепаратисти йшли самі!

І найважливіше – держава повинна захищати військовослужбовців, а не порушувати проти них кримінальні справи.

Яка мотивація у людей після історії з батальйоном «Торнадо», проти якого ведуть закрите судове засідання після того, як публічно вилили на них цебри бруду? Що після таких історій думатиме потенційний або чинний військовослужбовець: «Де ця тисяча гривень на день і мільйон за знищений танк? Навіщо йти служити, якщо за накази керівництва судитимуть тебе, а ці добровольці – взагалі моральні виродки, он почитайте, що пишуть про Айдар і Семенченка?»

Сто тисяч добровольців

– Ви згадали страшну оцінку недокомплекту військових частин на передовій. Як же розповіді армійського керівництва про «три лінії глибокої оборони» і «росіяни не пройдуть»?

– Це брехня. Там, де раніше в Широкіному на ділянці стояла рота, тепер стоїть взвод. Це наслідки того, що нинішня влада не розглядає всерйоз загрозу війни з Росією.

Нещодавня піар-акція з ракетними стрільбами поблизу Криму, «всупереч істериці росіян», відбувалася тоді ж, коли солдатам за декілька кілометрів від цих стрільб забороняють навіть відповідати на ворожий вогонь. То кричимо: «У нас Мінські угоди, не розхитуйте ситуацію, а то Путін нападе», то міряємося ракетами. Маячня.

– Оборонити нинішню лінію фронту в разі нападу зможемо?

– Я не маю права відповісти якось інакше, ніж: «Звісно, я вірю, що зможемо». Героїзм наших бійців та екстрені дії командування зможуть зупинити будь-який наступ, країна може спати спокійно.

Війна зараз вигідна обом сторонам. Наші військові поразки не були передбачуваними, вони стали наслідком зради командування. Захоплення російськими силами влади на Донбасі відбувалося не лише з потураннями, а й за безпосередньої допомоги багатьох із тих, хто зараз при владі та в спецслужбах.

Сили країни не обчислюються лише військовими бюджетами та кількістю населення. Згадайте історію Ізраїлю; подивіться на Афганістан, який, хоча й досить відстала країна, не дав себе захопити ні росіянам, ні американцям. Подивіться на той самий В’єтнам! Про всі ці приклади прекрасно знають і росіяни.

Якщо ми вичистимо армію і силові структури від корупціонерів і зрадників, а я вважаю, що за допомогою США у нас така можливість є, ми піднімемося економічно і станемо прикладом для всього світу. Створенням однієї резервної армії можна назавжди відбити у кого завгодно бажання нападати на Україну!

– Можете детальніше розповісти, який вигляд це може мати? Навчання раз на рік і рушниця вдома, як в Швейцарії, або ізраїльська модель із регулярними навчаннями і належністю до конкретної військової частини?

– Найпростіший приклад – Польща, де таку армію щойно створили. Всі охочі громадяни України за визначеним графіком у суботу-неділю зможуть проходити навчання, отримувати за це невелику оплату і мати вдома зброю. У разі необхідності вони стають територіальними підрозділами оборони, які або «тримають» свою область, або їх можуть використовувати як війська другої-третьої лінії, аж до передової.

Ми пропонуємо дати людям, які пройшли навчання, можливість викупити зброю і тримати її вдома. Це зроблять із задоволенням. Уся українська армія – це 260 тисяч осіб, з яких 30 тис. у зоні АТО. За приблизними підрахунками, в добровольчу армію можуть прийти до 100 тисяч охочих.

І не треба плакатися на відсутність грошей на таку армію. Припинення крадіжок на одній митниці дасть ще один бюджет країни.

Ілля Лукаш