Утім, значно важливіше інше. Банкова остаточно стала на шлях закручування гайок будь-якої опозиційної діяльності в країні. Це означає, що вибори цієї осені, найімовірніше, не відбудуться. В оточенні Порошенка перемогла група, що максимально відтягує навіть часткове перезавантаження влади. Але, після незграбного усунення Саакашвілі, на шляху Банкової, як і раніше, залишаються два непідконтрольних системі опоненти: НАБУ, як силова інституція, та Юлія Тимошенко – лідер електоральних симпатій України.
Фактор Саакашвілі
Відверто кажучи, Саакашвілі якоїсь серйозної загрози для Порошенка не становив.
Андрій Ніколаєнко про дипломатію Порошенка та квазідіалог із Путіним (відео)Незважаючи на досить велику впізнаваність політика в Україні (понад 35%), за минулий рік рейтинг його партії «Рух нових сил» не наблизився навіть до тривідсоткової електоральної підтримки. Саакашвілі так і не навчився генерувати голоси українських виборців під якийсь конструктив. По суті, вся його функція зводилася до персонального інформаційного тарану проти Порошенка, при цьому сам Саакашвілі часто переходив на відверто образливо-емоційні висловлювання.
Що характерно, ведучи в Україні досить істеричний рівень антипорошенківської кампанії, сам Саакашвілі користувався тотальною недоторканністю. Саме в цьому плані він повністю вибивався зі сформованих внутрішньоукраїнських норм політичного протистояння. Тимошенко, Садовий, Філатов, Бойко і навіть Коломойський, який перебуває за межами України, прямих образливих висловлювань на адресу президента собі дозволити не можуть. І не тому, що у них якийсь вищий рівень індивідуальної політичної культури, а тому, що в поточній ситуації образа Порошенка болісно відхаркуватиметься.
У цьому аспекті Саакашвілі ставив себе врівень із президентом, чим і дратував шалено Петра Олексійовича. Але точно не можна стверджувати, що Саакашвілі був особливо ефективним у руйнуванні іміджу Порошенка. Саакашвілі був найгучнішим, але точно не переконливішим від того ж Сергія Лещенка або Олександра Онищенка.
Але тепер, ухваливши абсолютно емоційне рішення, Порошенко позбавленням громадянства свого екс-друга та соратника підставив себе більше, ніж намагався сам Саакашвілі. Громадська думка однозначно схилилася на бік раніше зовсім не найпопулярнішого екс-громадянина Грузії, а тепер іще й екс-громадянина України. Саакашвілі став жертвою політичної розправи. Жертвою корупційної системи. Жертвою великої несправедливості. Саме в такому ракурсі побачили подію навіть ті люди, які спочатку йому не симпатизували.
І, навпаки, сам Петро Порошенко загнав себе в рамки досить поганої іміджевої ніші десь між Піночетом і Лукашенком.
Вектор руху влади
Очевидно, що говорити в такій ситуації про дострокові вибори, принаймні з ініціативи президента, тепер уже точно не доводиться. В АП узяли вектор на зачистку опонентів . Способи, щоправда, дуже кострубаті, але поки що дієві.
«Солідарність» Порошенка: політики ближнього кола та електоральне дноІмовірно, наступним ударом Банкової можуть стати люди Саакашвілі, які залишилися в Україні, передовсім заступник директора НАБУ Гізо Углава. АП перед виборами гранично важливо домогтися максимальної лояльності цього органу, який періодично змінює внутрішньополітичні центри впливу, як це сталося, наприклад, з арештом і подальшим зміщенням з посади глави ДФС Романа Насірова.
Углаву можуть знімати як «по бєспрєдєлу» (позбавлення громадянства), так і через банальне порушення кримінальної справи за допомогою підконтрольних структур ГПУ. Наступними будуть Давід Сакварелідзе і зовсім невеликий Гіоргі Грігалашвілі. Власне, після цього залишки слідів Саакашвілі в силових структурах закінчаться.
Щоправда, щодо НАБУ впертися можуть уже американці. Просто так віддавати ефективний силовий механізм впливу на Банкову у Вашингтоні точно не будуть. Особливо з огляду на роздратування, яке викликає Україна у загнаної в кут внутрішніми розбірками адміністрації Трампа. Хоча Саакашвілі у Трампа і злили. Принаймні, дуже важко припустити, що зняття громадянства абсолютно випадково збіглося з його поїздкою до Вашингтона, а американці про всі ці скандальні рухи Банкової нічого не знали.
Ба більше – представники Держдепу навіть не виступили хоч з якоюсь офіційною, напівофіційною або зовсім неофіційною заявою щодо Саакашвілі. Інакше кажучи, у Вашингтоні не здивовані, а отже -обізнані. З огляду на те, хто в парі Вашингтон-Київ веде, злив Саакашвілі однозначно узгодили з американськими кураторами.
Дональд Трамп та Михайло Саакашвілі
Тож уся ця історія свідчить лише про те, що НАБУ в Україні також не має статусу недоторканності. Ба більше – Антикорупційне бюро – 100% дітище адміністрації Обами, що також не додає йому імунітету від зазіхань Банкової.
Але найголовніша проблема Петра Олексійовича, як і раніше, живе в Україні. Йдеться про Юлію Володимирівну, яка поводиться дуже обережно, але генеральна битва між цими двома ключовими персонажами української політики все ближча.
Поки що Тимошенко «відпрацьовують» за двома вельми слизькими напрямками: декларації про доходи і старі добрі газові контракти. Обидва випадки заточено під судовий розгляд із подальшим засудженням Тимошенко (без ув’язнення). Але це не допустить її до президентських виборів 2019 року. Щоправда, ризики з відстороненням Тимошенко від виборів незрівнянно більші, ніж усунення Саакашвілі. Тимошенко не лише лідер електоральних симпатій, а ще й представник майданного електорату. А цей електорат буйний, ірраціональний і непередбачуваний.
В АП посилено розчищають дорогу для Ляшка, щоб саме його вивести у другий тур під Порошенка. Але непередбачена реакція симпатиків Тимошенко (радше антипатиків Порошенка, яких на кілька порядків більше) може сплутати ці плани, викликавши широкий соціальний протест.
Петро Порошенко поки що перемагає своїх опонентів тактично, але навіть у середньостроковій перспективі розклади для президента черстві. «Закривати» всіх опонентів стає дедалі складніше.
Андрій Петров
