НАТО — це військовий альянс, що складається з 32 країн, що виник у 1950 році, з головною місією протидії загрозі Радянського Союзу.
Хоча цей альянс історично був досить єдиним, Анкара дотримується стратегії хеджування проти НАТО, тим самим наражаючи на небезпеку зусилля групи з пом'якшення проблем безпеки, пов'язаних з конкуренцією великих держав, зокрема, проти загроз, що походять від Росії та Китаю.
Чи то протидія спробам Росії захопити Україну чи визначення терміну «тероризм», схоже, немає нічого, в чому переважна більшість членів НАТО та Туреччина не можуть дійти згоди.
Розрив між інтересами Анкари та НАТО, здавалося, став ще ширшим, коли 28 липня Ердоган пригрозив вторгнутися до Ізраїлю через його конфлікт із Палестиною.
Такі коментарі не тільки підбурювальні та агресивні, а й відображають зростаючу ворожість Туреччини до Ізраїлю, який протягом десятиліть вважався великим союзником альянсу, який не є його членом.
Як колектив, НАТО постійно не може закликати Анкару до відповіді не тому, що не хоче, а тому що не знає як. Це має змінитися, і слід знайти стратегії, щоб змусити одного з найстаріших членів НАТО повернутися на правильний шлях.
Нездатність приборкати Туреччину продовжить наближати нас до непоправного розколу між альянсом та Анкарою.
Джерело: globalvoices .
Останні новини:
Літній наступ Росії провалився: експерти спрогнозували, як йтиме війна до кінця 2024 року.
Слабка політика Шольца стала проблемою для Європи: експерти назвали головні загрози.
Найімовірніше, спочатку літаки злітатимуть із Румунії, - військовий експерт про F-16.
