Нещодавно український уряд оголосив про майбутню корпоратизацію державного підприємства “Укренерго”
Подібну процедуру вже пройшли “Укрзалізниця” та “Укрпошта”, хоча результати її викликають суперечливі думки серед експертів.
Аналогічний скепсис існує і стосовно перетворення головного енергетичного підприємства на приватне акціонерне товариство, адже немає жодних гарантій, що подібна реформа вплине на прозорість роботи “Укренерго” та зруйнує старі корупційні схеми.
“Загалом корпоратизація для того, щоб державні підприємства перетворити з прямого підпорядкування Міністерства енергетики, коли там політичні фігури в певних політичних цілях управляють підприємствами, для того, щоб ці підприємства виконували певні свої комерційні функції, свою господарську діяльність, і корпоратизація означає, шо це підприємство буде у вигляді або публічного, або приватного акціонерного товариства, буде менеджмент, керівники, які будуть управляти, здійснювати операційну діяльність, і буде наглядова рада, яка в значній мірі має бути аполітичною, яка має визначати стратегію, і яка є таким буфером між політичними фігурами, як міністрами і менеджментом”, – пояснює колишній член Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Андрій Герус.
На його думку, є всі підстави не очікувати від корпоратизації підприємства серйозних результатів, адже сам механізм, який запропоновано, майже не змінить внутрішній устрій нині державної структури.
“Специфіка Укренерго є в тому, що воно на відміну від Нафтогазу або Укрпошти, воно затверджується у вигляді приватного акціонерного товариства і тоді там дещо слабші вимоги до наглядових рад. Якщо наприклад в НАК Нафтогаз наглядова рада – там має бути 4 з 7 директорів мають бути незалежними. А тут же оскільки це буде приватне акціонерне товариство, то слабші вимоги і там по суті директори можуть бути залежними і таким чином, хоча формальний статус підприємства поміняється, але де-факто може не дуже помінятися, і далі Міністерство і уряд можуть в тому числі політично управляти цим підприємством”, – каже Герус.
Нічого не міняється, бо у керма ті самі люди
Як і в будь-якій державній структурі, корупційні схеми в “Укренерго” будувалися протягом довгого часу, а інформація про них багато разів потрапляла до ЗМІ.
Наприклад, ще в 2015 році Генеральна прокуратура України розслідувала гучну справу щодо розкрадання керівництвом “Укренерго” бюджетних коштів у великих розмірах. Мова йшла про державні закупівлі у підконтрольних компаній за завищеними цінами. Схема, яку було збудовано ще за часів колишнього Президента України Віктора Януковича, завдала державі збитків на 250 млн гривень. А під час обшуків лише вдома у керівників державного підприємства було вилучено $200 тыс., 50 тис. євро и 600 тис. грн.
Директор “Укренерго” Всеволод Ковальчук через власну сторінку у Фейсбук неодноразово стверджував, що всі ці обшуки та розслідування стосовно діяльності підприємства – лише політичне замовлення, а кероване ним “Укренерго” – найпрозоріша в Україні організація. Але факти говорять зовсім про інше: за часів, коли Ковальчук в тому ж самому “Укренерго” очолював комітет з конкурсних торгів, величезні гроші виводилися саме на фірми його родичів та найближчого оточення. І хоча Генеральна прокуратура ці схеми довела, а інформація про них була широко висвітлена в ЗМІ, Ковальчук пішов на підвищення і очолив енергетичне підприємство.
Регіональні підрозділи майбутнього приватного акціонерного товариства також нерідко були героями корупційних скандалів в ЗМІ. Наприклад, зовсім нещодавно Залізничний районний суд Львова визнав винними посадових осіб відокремленого підрозділу «Львівські магістральні електричні мережі» ДП «НЕК Укренерго» у вчиненні адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією. Представники найпрозорішого підприємства України, за версією Всеволода Ковальчука, придбали собі автівки, але повідомити про це забули. Відбулися штрафами, але про прозорість говорити вже не доводиться.
Сімейний підряд як основа альтернативної енергетики
А от на Вінниччині взагалі сталася цікава історія.
Місцевий підрозділ “Укренерго” – “Південно-Західні енергосистеми” очолює Євген Дідіченко, в якого, згідно офіційній декларації, майже все майно записане на дружину – Наталію Пірняк.
Наталія Михайлівна – жінка ділова та бізнесова. В неї велика частка у ТОВ “Подільский енергоконсалтинг” – 42%. Підприємство займається проектуванням та будівництвом сонячних електростанцій.
Великі контракти на будівництво “ПЕК” почав отримувати зовсім нещодавно – близько року тому. До цього компанія, яка навіть не має вивіски на офісі, що розташований на околиці Вінниці та виглядає напівзруйнованим, серйозної діяльності не вела. Дрібне будівництво житлових будинків та проектування об’єктів.
Але в 2016 році компанія заявляє про свою співпрацю з іноземними інвесторами – з групою компаній Clean Energy, яка погодилася вкласти понад 8 мільйонів євро в будівництво сонячної електростанції в селі Войнашівка Вінницької області. Відтоді раніше нікому не відомий “Подільский енергоконсалтинг” набуває статуса одного з найбільших підприємств регіону.
Не виключено, що такі успіхи пов’язані з родинним зв’язком Наталії Пірняк і Євгена Дідіченка. Адже головне, з чим стикається новозбудована станція – це підключення до мереж.
Ймовірність такої схеми підтверджує і Андрій Герус: “Якщо ця компанія проектує і якось залучена до виробництва сонячних станцій, які мають потужність більше 10 мВт, то тоді такі станції мають підключатися до “Укренерго” і тоді якщо керівник цієї проектної організації і керівник системи місцевої “Укренерго” – вони є родичі, то очевидно, що в них є певний конфлікт інтересів. І є певні зв”язки, які можуть давати, можливо, якісь певні несправедливі конкурентні переваги. Тому що якщо хтось проектує, він може клієнту сказати – візьми мене як проектувальника, ти зможеш легше підключитися до мереж, тому що там працюють серед керівників якісь мої родичі. Можна подивитися по тому, як об’єкти приєднуються. Якщо зазвичай там об’єкти приєднуються Х місяців, а в даному випадку вони встигають все зробити за 1-2 тижні, то очевидно, що відбувається певне прискорення процесів”.
Втім, це ще не все. Незадовго до свого стрімкого зльоту та знайомства з іноземним інвестором, “ПЕК” завдав збитків державі більш як на 7 млн гривень, бо просто перестав сплачувати податки.
“Слідчим управлінням ДФС у Вінницькій області здійснювалось в 14 та 15 роках досудове розслідування щодо службових осіб зазначенного підприємства, які шляхом незаконного формування податкового кредиту від підприємств з ознаками фіктивності загалом ухилились від сплати податків на суму понад 7 млн гривень. У зв”язку з внесенням змін до Податкового кодексу України, відносно суб”єктів підприємницької діяльності було впроваждено новий термін застосування податкового компромісу. Особи, які сплатили 5% на той момент від суми ухилення сплати податків звільнялися від будь-якої відповідальності, в тому числі і адміністративної відповідальності”, – розказує начальник відділу прокуратури Вінницької області Олександр Павельський. За його словами, скориставшись змінами до законодавства, власники “ПЕК” домоглися просто списання боргу.
Звичайно, на момент зустрічі з інвесторами, “Подільский енергоконсалтинг” вже мав майже бездоганну репутацію, незважаючи на чисельні кримінальні провадження стосовно підприємства в минулому.
Але невідомо ще, чим скінчиться спільний проект. Один з партнерів Наталії Пірняк по “Подільскому енергоконсалтингу”, на ім’я Іван Векірчик, рік тому зареєстрував за тією ж адресою, що й “ПЕК” (Вінниця, вул. Гонти, 39А) більше 10 підприємств з однаковими назвами “Санвін”: “Санвін 1”, “Санвін 2”, “Санвін 4” і так далі. Зареєстровані вони як об’єкти, що виробляють електроенергію, як зрозуміло з назви – сонячну та вітрову. Але чомусь в трьох з тринадцяти “Санвінів” засновниками зазначено кіпрську офшорну фірму – “RS REPOWER SOLUTIONS LIMITED”. Про такі підприємства правоохоронці зазвичай кажуть: “Підприємства з ознаками фіктивності”.
Одного разу ПЕК вже “кинув” державу на 7 млн гривень саме через такі самі “ознаки фіктивності”. То що заважає зараз присвоїти собі іноземні 8,5 млн євро?
Тож підґрунтя для реалізації корупційних схем та створення, в тому числі, на родинних зв’язках, як це в стилі самого керівника “Укренерго” Всеволода Ковальчука, цілих холдингів, які готові обманювати і державу, і інвесторів, існує, і немале. І немає сенсу змінювати форму власності підприємства, яке все одно працюватиме за старими правилами.
