Ігор Шурма: людина, яка хоче знищити українську медицину

Шурма Ігор Михайлович –  народний депутат VIII скликання від “Опозиційного блоку”, колишній представник “Партії Регіонів”.

Біографія

Народився 26 вересня 1958 року у Львові. Кар’єру розпочав фрезерувальником Львівського заводу електровимірювальних приладів. У 1976 р. вступив до і в 1982 році закінчив Львівський державний медичний інститут. Політичну кар’єру почав з лав СДПУ у 1999 році, а народним обранцем став вже в 2003 році. У 2014 депутат від “Опозиційного блоку”.

За цей час окрім гучних регалій Шурма встиг допомогти Добкіну та Федаку в руйнуванні довіри до української медицини. В вільний від сумнівних справ час з радістю грає в футбол.

Сім’я

Шурма одружений та має двох синів. Один з синів Ігоря Михайловича, Ростислав Ігорович Шурма – генеральний директор ПАТ «Запоріжсталь» з 30 липня 2012 року, депутат Донецької обласної ради 6-го скликання. 17 квітня 2015 року обраний головою Запорізької регіональної організації Політичної партії «Опозиційний блок».

Кар’єра

Свою трудову діяльність Ігор Шурма почав в 1975 році. Першою роботою Шурми була посада фрезерувальника, на ній він пропрацював рік на заводі електровимірювальних приладів у Львові.

Починаючи з 1980, Шурма два роки пропрацював санітаром швидкої допомоги, а вже в 1982 закінчує медуніверситет та починає працювати лікарем. Обіймав посаду лікаря з гігієни харчування в санітарно-епідеміологічній службі. Одночасно працював старшим лаборантом на кафедрі фармхімії в своєму університеті.

З 1986 року Ігор Шурма посідає місце офіційного лікаря Львівського обласного комітету профспілок працівників охорони здоров’я. Відпрацював на цій посаді дев’ять років, поки не перейшов в підприємство «Медтехніка», очоливши обласну діяльність підприємства.

Два роки з 1996-го року Шурма Ігор Михайлович займає крісло директора ТОВ «Декада-Львів». З 1998 до 2001 року очолює відділ планування, обліку та підготовки кадрів обласного управління охорони здоров’я в Львівській області.

Перші політичні кроки Шурми почалися в 1999 році. В цьому році він вступає в СДПУ (о), наступного року стає членом політичної ради цієї партії.

В 2001 р. Ігор Шурма стає секретарем обласного комітету у Львові соціал-демократичної партії.

2003 рік став першим роком, коли Ігор Шурма стає народним обранцем у ВРУ. Народний депутат Шурма Ігор Михайлович пройшов у Верховну Раду IV скликання під 24-м номером у Соціал-демократичній партії України (об’єднаній).

В 2004 р. був сторонником Віктора Януковича. Коли Віктор Ющенко став Президентом країни, Ігор Шурма часто і гучно критикував політику нового Глави держави.

Проте через два роки Ігор Шурма кидає велику політику і, на подив всіх, не повертається у рідний Львів, а зупиняється в Харкові, де трудиться в міській адміністрації. Мером Харкова був однопартієць Шурми, Михайло Добкін. У вересні його вже піднімають до зама Добкина, і паралельно Ігор Шурма займається політичною діяльністю в області.

В 2007 році екс-нардеп Ігор Шурма керує виборчим штабом Партії регіонів. І в цьому ж році він стає замглавою СДПУ (о).

В 2010 р. Ігоря Шурму піднімають до заступника голови Харківської ОДА по соц. питанням. Через три роки його знімають з даної посади.

Позачергові парламентські вибори в 2014 р стали шансом для Ігоря Шурми повернутися у велику політику, і він ним скористався. У 2014 р Шурма Ігор Михайлович став нардепом України VIII скликання від «Опозиційного блоку» (№27 у списку).

Створюючи різноманітні корупційні схеми в області медицини, Шурма в той же час нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2003 рік), орденом “За заслуги” III ступеня (2004), Почесною грамотою Верховної Ради України (2006), Почесною грамотою Харківської міськради (2007).

Компромат і чутки

У 2009 р екс-народний депутат Ігор Шурма, так само як і його начальник, Михайло Добкін, визнані лауреатами антипремії з прав людини. Так як порушили права людини в галузі охорони здоров’я. За оцінками експертів, обидва громадських діяча ліквідували туберкульозний стаціонар в місті. Більш того, своєю діяльністю, вони призупинили роботу єдиного в місті хірургічного відділення для туберкульозників. Через такі дії в місті-мільйоннику може відбутися сплеск туберкульозу.

Шурма і Федак

Перед тим, як безпосердньо перейти до зв’язків Федака та Шурми, ознайомимось з багатообіцяючим минулим “талановитого” лікаря.

Здавалося б біографії Богдана Степановича Федака міг би позаздрити чи не кожен середньостатистичний український лікар.

У 23 роки хлопчина закінчив Львівський медичний інститут за спеціальністю хірургія. Згодом працював викладачем тієї ж самої хірургії в Львівському медичному училищі. Кар’єра пішла вгору і вчорашній студент став завідуючим операційним блоком швидкої медичної допомоги при міській лікарні. Пізніше також керував поліклінічним відділенням Рудківської районної лікарні і головним лікарем Кам’янко-Бузької районної лікарні.

Після закінчення інституту пройшло 10 років і Федак вже отримав посаду головного лікаря Львівської обласної клінічної лікарні. На той момент йому було 35 років і саме в цьому віці, ‘’хранитель’’ клятви Гіпократа починає займатися продажем дітей за кордон.

Одного разу злочин Федака був викритий, а сам він отримав 2 роки позбавлення волі. При тому, що за часи своєї протиправної діяльності він встиг незаконно вивезти за кордон більше 130 дітей. За легендою, вигаданою Федаком, в деяких матерей пологи закінчувались невдало і матерів сповіщали про смерть щойно народженого малюка, згодом оформлюючи фальшиву відмову від дитини. Схема працювала настільки ідеально, що слідству не вдалося достовірно дізнатись, з якою метою продавалися діти. Відтак за кордоном дітей могли не лише віддавати на усиновлення, а що куди гірше – продавати на органи.

Не дивлячись на тяжкість злочину, Федак відбув всього лише близько третини від свого початкового терміну і в якусь мить несподівано підпав під амністію.

Не маючи більше права перебувати на медичних посадах, вчорашній лікар-зек за цікавим збігом подій стає директором центру комп’ютерної косметології та пластики ПП «Відеограф», а потім директором ТОВ «Медичний центр».

На цьому вдача Федака не закінчилась і вже в 2004 році про нього згадує відомий у медичних колах, і що не менш важливо, його земляк – Ігор Шурма. Отже, по знайомству Федак знову стає головним лікарем, по-суті змінюється лише місто. Тепер не Львів, а Харків. Якщо ж спочатку харківські бюрократи не мали згадки, як не місцевому вдалося так швидко побудувати кар’єру, то з часом для всіх все стало доволі зрозумілим.

Коли в 2010-му році Добкін став губернатором Харківської області, він також не забув взяти до себе в ОДА свого вірного заступника Ігоря Шурму. Вже на наступних місцевих виборах Шурма потрапляє до Харківської обл. ради за списками славнозвісної «Партії регіонів».

За кожним професійним підйомом Шурми, також дуже гарно прослідковується кар’єрний розвиток його протеже Федака. Маючи на цій посаді цілком достатньо повноважень, Шурма призначив його головним лікарем обласної клінічної лікарні – центру екстреної медицинської допомоги і медицини катастроф.

У лютому 2014 року Шурму несподівано потягнуло на батьківщину і він почав клопотати за перехід на роботу у Львівську облдержадміністрацію. Але склалося так, що буквально через кілька днів від режима Януковича залишився тільки слід і відповідно, що регіонали більше не являли собою ніякої влади. Однак у жовтні 2014 року Шурма знову стає нардепом, тільки цього разу вже від «Опозиційного блоку». Федак іти за своїм патроном не захотів.

Але виявляється, що Богдан Федак непогано себе почуває і в головній обласній лікарні. За президенства Януковича, будучи на стороні влади, він вибудував блискучу корупційну схему, яку навряд чи здатні подолати будь-які зміни, що наразі відбуваються в нашій державі. Скоріше за все Федак не наступає на одні і ті самі граблі, і навряд чи знову займається продажем дітей.

Проте можна бути впевненим, що він продовжує вимагати гроші з пацієнтів, користуючись своїм службовим становищем.

Більшість корупційних умінь Федак здобув ще зі свого «дотюремного» досвіду роботи головним лікарем у Львові. Але саме у Харкові Богдан Степанович, знаючи, що в разі чого за нього заступляться в обласній владі, показав все, на що здатен справжній знавець своєї справи – тобто професійного хабарництва у медицині.

За весь час своєї кар’єри Федаку вдавалось вести непублічне життя. Але у 2012,  інтернет-видання почали тиражувати його ім’я після критики на адресу німецького лікаря Хармса, який у 2012 році хотів оглянути стан ув’язненої на той час Юлії Тимошенко.

Скориставшись нагодою, тоді адвокат Тимошенко Сергій Власенко розповів про злочини і ув’язнення Федака. Після цього горе-хірург вирішив не “світитися” і нової інформації про нього практично немає.

Але достатньо поглянути на стан справ у Харківській обласній клінічній лікарні, де вже 5 років заправляє Федак, аби все стало зрозумілим. Пацієнти цієї лікарні розповідають вкрай жахливі  історії. Поки не принесеш визначену суму грошей, пацієнту навіть ніхто не намагається допомогти. Так, минулого року в Харківській міській лікарні, яку Федак очолював з 2006 по 2010 рік трапився скандал – відомого нейрохірурга Олександра Духовського відразу три родини обвинувачувало у вимаганні хабарів за операцію.

Підходи колишнього шефа настільки сподобались підлеглим, що й без нього вони ввели їх в буденну практику.

Також під покровительством Федака у лікарні займаються платними аналізами крові, які ж самі роблять безкоштовно у своїй лабораторії. Вся плата за оренду приміщень для аптек на території лікарні відбувається готівкою і йде в кишеню головному лікарю. А самі ж медикаменти, які купуються через тендери за бюджетні кошти, продаються саме через мережу аптек у закладі Федака.

Дуже показово, що більшість коштів, які вимагають лікарі Харківської обласної клінічної лікарні, вони самі не отримують. Основна частина прибутку з грошей пацієнтів іде самому Федаку.

На території лікарні також діє благодійний фонд, який є конвертаційним центром для відбілювання коштів “амбіційного львів’янина”. І суми за місяць там виходять справді астрономічні.

Звісно, зараз Богдан Степанович ризикує куди більше, аніж раніше. Шурми в Харківській ОДА більше немає і навряд чи він зможе гарантувати захист у випадку викриття свого колишнього підлеглого.

Наразі Федак почуває себе доволі комфортно, незважаючи на те, що вибудова його кар’єри невід’ємно пов’язана зі справжнісіньким руйнуванням такої життєво важливої галузі, як медицина.

Голосування – найкращий компромат

Не дивлячись на те, що Ігор Шурма присутній на 90% нарад та засідань та голосує проти своєї ж рідної фракції, тобто “Опоблоку”, він не забуває голосувати за прийняття паплюжних законів і неприйняття цілком прийнятних.

Для прикладу, нардеп Ігор Шурма голосував за обмеження свободи в інтернеті, продовження мораторію на продаж землі, а також за законопроекти, які за інформацією Руху Чесно є потрібними для українського бізнесмена Ріната Ахметова.

Шурма категорично два роки поспіль не голосує за ухвалення бюджету, а саме в 2016-17 роках.

Окрім бюджету, нардеп від Опоблоку також саботував голосування за заборону георгіївської стрічки, а також за законопроект стосовно мирного врегулювання в окремих районах Донецької та Луганської області та звільнення Криму. Зрозуміло, що Шурма не займав антиросійської позиції, закликаючи до воєнних дій, він взагалі не хотів мати жодного відношення до речей, настільки важливих в цей час для нашої держави.

З голосувань Шурми можна зрозуміти, що він виступає за придушення активного громадського суспільства та такої справи, як неупереджена журналістика.

Для людей складу Ігоря Шурми суспільство було в найкращому стані за часів правління Януковича, коли людям й не прийшло б такої думки, як об’єднуватись заради досягнення спільних громадських цілей.

Декомунізація для Шурми – як справжнє осквернення святого, а зняття депутатської недоторканності, судячи з його голосувань, для нього означає щось подібне до посягання на його безкінечні права. Ігор Шурма не підтримував ні притягнення до кримінальної відповідальності окремих депутатів, ні нову судову реформу. Шурма печеться за своє тепле місце і тому він проти, аби посягали на його однодумців, а то підійде час – зазіхнуть і на нього.

Розграбування природних багатств України окремими кримінальними елементами для Ігора Шурми теж не є чимось таким, за що потрібно притягувати до відповідальності. Адже навіть якщо сьогодні ти депутат, тим більше депутат від Опоблоку – ніколи не знаєш, на яку бурштинову копальню тебе занесе завтра.

З інтерв’ю Шурми з приводу окупованих територій слідує, що Україна повинна іти на поступки Росії, адже в кінці-кінців хтось все-таки повинен поступатися.

Також не менш показовою є позиція Шурми в минулорічному питанні щодо Університету Богомольця. Всю вину Шурма скидував на профільне міністерство, вигороджуючи тодішнього ректора Амосову, яка на той час встигла побудувати сталу корупційну систему. В цьому немає нічого дивного, адже немає сумнівів, що все життя Шурма заробляв на хліб аналогічним способом.

Декларація

Відомості про доходи Ігоря Шурми за 2017 рік на сайті Верховної Ради відсутні.

Протягом 2017 року Ігор Шурма заробив 1 млн. 137 тис. грн. при тому, що заробітна платня народних обранців в кращому випадку сягає 35 тис. грн.

В 2015, за відомостями декларації Ігора Шурми, він отримав від свого сина Ростислава подарунків на суму 140 тис. грн.

Станом на 2017 рік мав депозит в гривнях, сумою в 167 тис., та 171 тис. доларів, а також 191 тис. євро.  

Родиною Шурми задекларовано лише один автомобіль, а саме Toyota Highlander 2011, який був придбаний в 2013 році.