Уродженець Сибіру закінчив юридичний факультет, створив свою партію, був народним депутатом кількох каденцій, балотувався в мери Києва. На майбутніх президентських виборах Микола Катеринчук увійшов в команду Анатолія Гриценка.
Зміст
Біографія
Микола Дмитрович Катеринчук народився 19 листопада 1967 року в Сибіру в с. Лугове Алтайського краю.
Сім’я
Батьки
Батько – уродженець Вінниці, був призваний в армію на Алтай. Відслуживши, вступив до технікуму, де і познайомився з Тамарою Моор. Сім’ю поволзьких німців, з якої була дівчина, Сталін у 1941 році депортував до Сибіру.
Після народження сина Катеринчуки переїхали спочатку в Сухумі, а потім в Черкаську область.
Дружина
Свою майбутню дружину Анастасію Микола Катеринчук зустрів в студентському дискоклубі. Правда, хлопець прийшов туди не розважатися, а підробляти охоронцем. Дівчина молодому чоловікові сподобалася, і він запропонував їй зайнятися армрестлінгом.
Охоронець Анастасію тоді не вразив. По-перше, в силовому єдиноборстві він програв, а по-друге їй подобалися більш романтичні хлопці. Миколі довелося докласти чимало зусиль, щоб залучити прихильність студентки. У підсумку, Анастасія вийшла за нього заміж.
Набагато пізніше, в 2007 році, його включили в ТОП-10 чоловічих секс-символів України.
Діти
Зараз у Катеринчуків двоє дітей: син Данило і дочка Софія-Ніколь. Хрещеним батьком дівчинки є третій президент України Віктор Ющенко.
Освіта
У дитинстві Микола мріяв про романтичні професії льотчика або моряка. Але ближче до випуску зі школи він твердо вирішив стати адвокатом. Закінчивши Черкаську середню школу № 15, Катеринчук вирушає вступати на юридичний факультет Київського університету. Однак пройти за конкурсом до ВНЗ не вдалося. Через рік хлопець робить другу спробу, але теж невдало.
Вступити на обрану спеціальність йому вдалося тільки з третього разу, повернувшись з армії.
У 1993 році Микола Катеринчук нарешті отримує диплом юриста. У 2001 році він захищає дисертацію і стає кандидатом юридичних наук.
Кар’єра
Своє трудове життя майбутній політик починає в 1984 році на Черкаському заводі «Імпульс». Тут він працює учнем слюсаря-збірника радіоапаратури. На підприємство Микола влаштовується після невдалого вступу до університету.
Через рік молодого робітника призвали до армії. Службу Микола Катеринчук проходив в Туркменії на кордоні з Афганістаном. Три з половиною місяці йому довелося провести на території суміжної держави, де СРСР тоді вів війну.
У 1992 році, ще навчаючись в університеті, студент вступає на роботу в українсько-американську фірму «Саміт-Юкрейн». З 1993 року юрист-початківець трудиться консультантом з правових питань в банку «Інко».
Два роки юридичної практики переконали Миколу в необхідності організації власного бізнесу.
У 1995 році зі своїм однокашником Олегом Бойко він відкриває адвокатську фірму «Моор і Кросондович».
Свою назву компанія отримала від дівочих прізвищ засновників: матерів Катеринчука і Бойко.
Микола зайняв посаду генерального директора цього підприємства. Тоді ходили чутки, що адвокати фірми допомагали представникам молодого українського бізнесу уникати оподаткування. Сам гендиректор подібні твердження відкидав.
Пропрацювавши в «Моор і Кросондович» до 2002 року, адвокат відправляється в політику.
Політична діяльність
2002 рік. Вибори в парламент IV скликання. Юрист балотується по одномандатному округу № 13 у Вінницькій області і перемагає. У Раді Микола Катеринчук приєднується до фракції «Наша Україна». Він засідає в комітеті з правових питань.
У 2004 році нардеп стає довіреною особою кандидата в Президенти Віктора Ющенка.
У розпал «помаранчевої революції» адвокат виступає в Верховному Суді на розгляді справи про визнання незаконним 2-го туру виборів.
Зайнявши найвищу посаду в країні, Віктор Андрійович на знак подяки призначає Катеринчука заступником начальника Державної податкової адміністрації України. Пропрацювавши на цій посаді півроку, юрист подає заяву про відставку.
Свою відставку політик пояснив суперечностями з главою ДПАУ Кірєєвим. З чуток, Катеринчук сам розраховував стати головним податківцем, але у президента були інші пріоритети.
У 2006 році колишній податківець знову обирається до парламенту. Тепер він проходить за списком пропрезидентського блоку «Наша Україна». Але незабаром нардеп виходить з партії. Цей демарш він пояснив тим, що політсила повинна реформуватися в інтересах народу. Але на ділі змін не відбувається.
Микола Катеринчук створює власний політичний проект під назвою «Європейська платформа для України», який пізніше трансформувався в «Європейську партію України» (ЄПУ).
Основна мета партії – забезпечити входження країни до Європейського Союзу і НАТО. Депутатський мандат наступної Верховної Ради в 2007 році колишній адвокат отримав, пройшовши за списком НУНС.
У 2008 році народний обранець балотується в мери Києва. Однак градоначальником столиці не став, набравши в підсумку 4,25% голосів.
На вибори в Раду в 2012 році Микола Дмитрович пішов по ставшому для нього щасливим 10 років тому Вінницькому одномандатному округу № 13. Тепер юрист представляв партію «Батьківщина». Він набирає 64% голосів і знову займає крісло в будівлі під куполом.
У наступну каденцію парламенту в 2014 році Катеринчук уже не потрапив. Юрист йшов як представник Блоку Петра Порошенка. На тому ж Вінницькому мажоритарному окрузі він перемогти не зміг. Зараз адвокат бере участь в різних політичних телепрограмах, де виступає з критикою нинішньої влади.
17 грудня 2018 року лідер ЄПУ заявив про союз з партією «Громадянська платформа» Анатолія Гриценка і рухом «Рідна країна» Миколи Томенка.
Союзники впевнені, що їх кандидат займе вищий державний пост і зможе вивести країну з кризи.
Суспільна діяльність
Громадянським активістом Катеринчук став ще в студентські роки. Він ініціював створення громадського руху «Зелена допомога». Після аварії на ЧАЕС учасники організації провели триденний піший похід до станції з вимогою припинити її експлуатацію.
Під час Революції Гідності Європейська партія України (ЄПУ) однією з перших вийшла на Майдан і вивела своїх прихильників на протести. Лідер партії став революційним комендантом Києва.
Він розгорнув блокпости на всіх дорогах, що ведуть до столиці, організував патрулювання вулиць.
Після початку анексії Криму Микола Дмитрович їздив на півострів, зустрічався з людьми і військовослужбовцями ЗСУ з метою оцінки поточної ситуації.
З початком військових дій на Донбасі колишній воїн-афганець надавав волонтерську допомогу батальйону «Айдар» в якому воювали його побратими по службі в Афганістані. Микола Катеринчук передав на фронт 18 тон продовольства і відремонтований БТР.
ЄПУ була розроблена і впроваджена програма реабілітації воїнів АТО в Литві. Спеціально для лікування бійців був відремонтований військовий госпіталь «Лісова поляна».
Під час свого депутатства Микола Катеринчук здійснював програму «Народний адвокат». Відповідно до неї правознавці безкоштовно надавали юридичну допомогу жителям 8 регіонів України. Адвокати допомагали складати скарги в суди, звернення до органів влади, давали усні та письмові консультації з правових питань.
Ця програма діяла з 2002 по 2012 рік і охопила 57 000 українців.
Лідер ЄПУ написав книгу «Адвокати помаранчевої революції» і зняв документальний фільм «Чому в Європі жити краще?»
Скандали і чутки
Скандал пов’язаний з ім’ям Катеринчука стався під час позачергових виборів мера Києва в 2008 році. Адвокат висунувся на посаду міського голови і повів до Київради свій блок, не дочекавшись рішення демократичної опозиції з цих питань.
Тодішній міністр внутрішніх справ Юрій Луценко публічно заявив, що Микола Катеринчук просто технічний кандидат. Юрист оскаржив це твердження в суді і виграв процес.
Мером столиці адвокат тоді не став, але його партія провела в Київраду п’ять чоловік.
Декларація
У декларації за 2013 рік, поданої главою ЄПУ ще будучи народним депутатом, зазначено наступне: квартира площею 81,4 кв. м, земельна ділянка в 1200 кв. м. і гараж. З транспортних засобів у юриста зафіксований автомобіль Lexus LX 470 і катер «Амур». Загальний дохід сім’ї Катеринчуків становив 498 277 грн.
Актуальніших даних у відкритих джерелах немає.
