Французькі політики в унісон з президентом Макроном на власний розсуд оцінюють врегулювання ситуації на Кавказі. Істеблішмент країни, як і мер Парижа Ідальго, є голосом вірменського лоббі в Європі, а отже, прагне санкцій проти Азербайджану. Той факт, що це лише загострює конфлікт на Південному Кавказі, деяких французьких посадовців хвилює мало.
Про це пише 5 канал.
Ще одна кривава війна в Європі може коштувати ЄС власної енергетичної незалежності від російського викопного палива. Така ситуація цілком влаштовує Кремль і геть суперечить генеральній лінії Брюсселя, який прагне допомоги Азербайджану у заміщенні поставок енергоресурсів з РФ. Постачання азербайджанського газу до ЄС у 2022 досягло 12 млрд м3, і Баку хоче подвоїти цю цифру до 2027.
Після закінчення Другої Карабахської війни у листопаді 2020 Баку та Єреван неодноразово сідали за стіл переговорів за участі глави Євроради Мішеля. Прем'єр Пашинян публічно визнав Карабах частиною Азербайджану. Як наслідок, офіційний Баку заявив, що укладання мирного договору планується до кінця 2023. Але, підтримані радикальними елементами в вірменській діаспорі та пов'язаними з ними французькими політиками, реваншисти в Єревані влаштували такий тиск на Пашиняна, що він відступив.
Влітку Вірменія та Франція розгорнули медіакампанію з демонізації Азербайджану. Але це призвело лише до зриву переговорів.
Загроза нової війни на Південному Кавказі – у стратегічно важливому для заміщення російських енергоресурсів регіоні неприйнятна для ЄС. У разі початку військових дій постачання з Азербайджану припиниться. Це призведе до енергетичного колапсу в ЄС.
Якщо французи продовжать підтримувати проросійських проксі у Карабаху, ескалація у регіоні стане неминучою. Війна може розпочатися ще до президентських виборів у США у 2024.
Азербайджан прагне миру і пропонує вірменам Карабаха обирати: погодитися на інтеграцію чи залишити анклав. За 4 резолюціями Радбезу ООН Карабах є невід'ємною частиною Азербайджану. Тож Баку може розпочати операцію з нейтралізації збройних формувань сепаратистів на своїй суверенній території. За підтримки таких партнерів як Ізраїль та Туреччина це може мати успіх.
