У вітчизняній політиці укорінився тренд: провідні політичні гравці обирають для себе певну тему і обговорюють її у публічній площині вздовж і впоперек. Простіше кажучи – монополізують окремий тематичний напрям. За прикладами далеко ходити не потрібно. Візьмемо «Батьківщину».
Операція дискредитація: як блокада Донбасу виявила безпорадність владиТривалий час Юлія Тимошенко та її соратники в своїх публічних виступах окрім тарифної проблематики не говорили фактично ні про що. Іноді, якщо послухати представників цієї політсили, складалося стійке враження, що, крім високих цін на послуги ЖКП, в країні більше немає інших болючих питань, які потребують негайного вирішення.
Зараз же, відсунувши апробовану тему на задній план, «тимошенківці» взяли на озброєння іншу – відставку уряду Володимира Гройсмана, який своїми діями, якщо цитувати опозиціонерів, «довів народ до зубожіння».
Очевидно, що акцент на цьому питанні тут і зараз зроблено командою ЮВТ невипадково. У квітні Кабмін втрачає річний імунітет, що захищає його від відставки, а приводів для такої є більш ніж достатньо.
Незважаючи на те, що прем’єр-міністр при кожному зручному випадку, немов мантру, повторює тезу, мовляв, економіку вдалося підняти з колін, реалії демонструють не таку барвисту картину. Ситуація в різних секторах економіки ахова, і це відчуває на собі, на рівні свого добробуту кожен українець. Скільки Гройсман не говорив би «халва», солодше народу від цього аж ніяк не стало. У всякому разі, поки що.
Якщо скрупульозно проаналізувати кожну сферу, починаючи від охорони здоров’я, закінчуючи злощасною комуналкою, виявиться, що насправді світло в кінці кризового тунелю – лише плід прем’єрської уяви.
Відставка прем’єра підставить коаліцію
Незважаючи на те, що є багато причин для відставки Гройсмана, з яким автоматично відійде в історію і весь склад нинішнього Кабміну, насправді не так уже й просто «піти» КМУ. І питання навіть не в тому, що тему відставки уряду першою підняла Юлія Тимошенко. Через це, до речі, навіть ті депутати, які готові голосувати за відставку, відмовляються коментувати цю тему під запис.
Проблема в тому, що у фракціях БПП і НФ чудово розуміють: відповідальність прем’єр-міністра й уряду апріорі поділяє коаліція, яка формувала персональний склад КМУ. А далі що? Ефект доміно. Синхронно з відходом у небуття нинішнього КМУ автоматично постане питання формування нового уряду. А чи зможе це зробити провладна більшість, яка ні де-факто, ні де-юре не нараховує необхідних 226-ти депутатів?
Партійне золото: на що політики витратили мільйони платників податківНавіть якщо гіпотетично припустити, що в цьому питанні БПП і НФ на допомогу прийдуть ситуативні союзники з груп «Воля народу» та «Відродження», відносини між парламентськими союзниками президента Порошенка та екс-прем’єра Яценюка зараз, м’яко кажучи, не найкращі. Тому легше повірити в те, що на Марсі давно і щасливо живуть люди, ніж у те, що нинішнім коаліціантам вдасться спокійно, без шуму і пилу поділити міністерські портфелі, а тим паче визначитися з компромісною постаттю прем’єр-міністра.
Із другого боку, нардепи від БПП і «Народного Фронту – лише виконавці волі своїх реальних керівників, якими є Петро Олексійович і Арсеній Петрович. Тому, якщо між Порошенком і Яценюком у питанні відставки уряду буде компроміс, рядові коаліціанти за допомогою «потрібних» голосувань його неодмінно реалізують.
Луценко не мітить у прем’єри
Але навіщо Порошенку «зливати» Гройсмана і тим самим давати старт коаліційній, а потім і загальнопарламентській кризі, яка може стати причиною дострокових виборів?
В експертних колах це пояснюють тим, що останнім часом, відчувши смак влади, чинний прем’єр «відбився від рук» і почав індивідуальну гру, що, м’яко кажучи, не сподобалося президенту. Політологи навіть називають прізвища тих, хто може зайняти прем’єрське крісло після відставки Гройсмана. Нібито ці кандидатури обговорюють зараз на Банковій.
Захиталося крісло під прем’єром. І руку до цього докладає не лише лідер «Батьківщини». Невипадкові останнім часом й інформаційні вкидання, що чи то Кубів, чи то Луценко мітить у прем’єри, – зазначає політолог Вадим Карасьов.
А відомий політтехнолог Сергій Гайдай переповідає чутки про прийдешні рокіровки. Ширяться чутки, що посада прем’єра може дістатися нинішньому генпрокурору Юрію Луценку, а крісло спікера ВР – лідеру Радикальної партії Олегу Ляшку. За словами політтехнолога, Опоблок теж буде в долі. А поки без НФ у коаліції не можуть обійтися, то команді Яценюка теж дістануться якісь портфелі.
У найближчому оточенні Юрія Луценка розмови про його ймовірне прем’єрство нам прокоментували більш ніж лаконічно: «Чутки». На уточнювальне питання про те, чому ж ці чутки інформаційно підживлюють авторитетні політологи, наш співрозмовник відповів так: «Хто замовив, оплатив добре, ось вони і коментують».
У Кабміні все спокійно?
Незважаючи на те, що сьогодні в політико-експертних колах, а пошепки навіть в самому уряді говорять про можливу відставку Кабінету Гройсмана, на сьогодні реальною ініціативою в цьому напрямку є спроба реєстрації фракцією «Батьківщина» відповідного проекту постанови. Щоправда, заради об’єктивності зазначимо, що ініціатива ця досить сумнівна з юридичного погляду.
Річ у тому, що постанову про відставку прем’єра Володимира Гройсмана підписали 13 парламентарів за необхідного мінімуму 150. Саме цим і пояснили відмову в реєстрації документа в апараті Верховної Ради. Однак Юлію Тимошенко обурило таке рішення: «Все це обман! 150 підписів треба збирати лише в тому разі, якщо треба відправити у відставку весь уряд. А йдеться тільки про прем’єр-міністра!».
Усе б нічого, однак у 115-ій статті Конституції чорним по білому написано, що відставка глави Кабміну автоматично тягне за собою відставку всього складу уряду.
Ризиковані партії: кому та навіщо потрібні перевибори в РадуОчевидно, що ініціатива депутатів від «Батьківщини» за відставку Володимира Гройсмана була свідомо провальною, але інформаційну хвилю Юлії Тимошенко вдалося підняти ще ту. Це, м’яко кажучи, не сподобалося прем’єр-міністрові, який у відставку точно не збирається, оскільки неодразово говорив про плани звітувати в 2018-му про виконану поточного року роботу.
Про те, що чинний прем’єр людина вкрай емоційна, відомо всім, хто хоч трохи стежить за атмосферою, що панує на політичній кухні країни. Чого варта лише історія, коли Володимир Гройсман при десятках камер пригрозив вивести на…, у всім відомому напрямку, віце-прем’єра Геннадія Зубка. Не залишив глава КМУ без уваги й активність «Батьківщини» в питанні педалювання його відставки.
«Батьком-засновником новітньої української держави ми вважаємо Михайла Грушевського. Батьками корупції, популізму, постійних політичних криз є теж люди. І я вважаю, що мамою українського економічної слабкості, знищення незалежності, корупції, популізму та неефективності є Юля Тимошенко», – гнівно заявив днями глава Кабміну.
Юлія Тимошенко назвала репліку прем’єр-міністра нічим іншим як проявом страху перед нею та її командою.
Постріл у молоко. Так називають постріл невмілого стрілка в біле бічне поле мішені. Назвати Юлію Тимошенко невмілим політичним гравцем було би просто смішно. Тому, ініціюючи завідомо провальну епопею з відставкою Гройсмана і його Кабміну, лідер «Батьківщини», найімовірніше, керувалася неписаним правилом: піару багато не буває.
Словом, Володимир Гройсман може спати спокійно. У всякому разі, до квітня точно. Хоча… Незважаючи на регулярні «вкидання» про те, що президент украй незадоволений прем’єром і готовий підтримати його відставку, за інформацією джерел Politeka на Банковій, в найближчому майбутньому прізвище глави Кабміну залишиться незмінним. З однієї простої причини: у глави держави надто коротка лава запасних, яким би він міг довіряти.
Наталія Ромашова
