Головні герої гучних корупційних скандалів минулого зовсім не переховуються у темних підвалах — вони спокійно п'ють каву на сонячному узбережжі Середземномор'я, відвідують європейських нотаріусів та керують закордонними активами. Тим часом в Україні розгортається гаряча фаза боротьби за стратегічні підприємства, де на кону стоять мільярди гривень та велика приватизація.
Про це пише детективне агентство Absolution.
Валенсійські пригоди Дмитра Сенниченка
Колишній очільник Фонду державного майна України Дмитро Сенниченко залишив країну ще навесні 2022 року. Дивно, але його досі немає в публічних списках Інтерполу чи під санкціями Ради національної безпеки і оборони. Тим часом Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура завершили досудове розслідування, де чітко вказано: організована ним злочинна група заволоділа від 500 до 700 мільйонів гривень на Одеському припортовому заводі та Об'єднаній гірничо-химичній компанії, а легалізоване майно оцінюється в сотні мільйонів, а по окремих епізодах — навіть у мільярди. Хоча заочний арешт діє з весни 2024 року, це не заважає фігуранту жити у своє задоволення.
Наприклад, у грудні 2024 року — вже через півтора року після оголошення в міжнародний розшук — у іспанській компанії в місті Валенсія відбулося офіційне нотаріальне дійство, де Сенниченка призначили єдиним адміністратором фірми. Завдяки офіційним європейським бюлетеням стало очевидно, що розшукуваний український ексчиновник без жодних проблем відвідує нотаріусів та веде справи за кордоном.
Хорватські сліди
Масштаби виведених активів вражають уяву. Журналістські та правоохоронні розслідування виявили цілу павутину закордонних компаній, зареєстрованих на спільників та родичів. У Хорватії місцева преса вже відкрито пише про «щупальця спрута» у вигляді цілої низки фірм, створених поблизу паромних терміналів та туристичних бухт, якими управляють довірені особи.
Ще яскравіша картина вимальовується на Близькому Сході та в Європі. У Дубаї та на Лазурному березі у Франції найближче орієнтовне коло фігурантів скупило елітні квартири, розкішні вілли та земельні ділянки на мільйони євро. Частина цих активів оформлена на родичів та пов'язаних брокерів, а деяких учасників схем силовики періодично затримують під час спроб перетнути кордон чи оформити нові угоди. Сума лише зафіксованих закордонних об'єктів обчислюється десятками мільйонів євро.
Битва за приватизацію ОПЗ у розпал тилу
Тим часом в Україні розгортається новий виток протистояння навколо стратегічної приватизації. Улітку 2026 року під ударом опинився чинний голова Фонду держмайна Дмитро Наталуха — правоохоронці влаштували обшуки у співробітників відомства через нібито завищення чи заниження вартості окремих об'єктів. Хоча згодом ситуація розрядилася і підозр ніхто не оголосив, інформаційна хвиля чітко збіглася в часі з підготовкою до продажу головного скандального активу — Одеського припортового заводу.
Кабінет міністрів затвердив умови приватизації ОПЗ зі стартовою ціною у 4,3 мільярда гривень без ПДВ, а сам аукціон призначили на осінь. Коло можливих покупців та інтересантів залишилося практично незмінним із попередніх років. Здається, що навіть після втечі ключових облич за кордон старі механізми впливу на державну власність продовжують працювати, а мільярдні збитки минулого стають лише декораціями для чергового перерозподілу ринку.
