В українській медіаспільноті назріває новий скандал
Про це пише Politeka.
Почалося все з критики Наталії Лігачової, медіаексперта, засновниці видань для медіа “Телекритика” і “Детектор медіа”, фільму-розслідування “Вбивство Павла”, підготовленого журналістами із проекту Слідство.Інфо разом із колегами з міжнародної мережі OCCRP (Центр дослідження корупції і організованої злочинності).
Критика Лігачової полягала в тому, що журналісти зібрали докази, але не повідомили про них до правоохоронних органів. “Тобто ось ви, колеги вбитого і улюбленого всіма Павла Шеремета. Ви знайшли важливі факти, які можуть ДОПОМОГТИ в розкритті злочину. І хоча насправді, судячи з фільму, ви не знаєте, до чого вже докопалося слідство, тим не менш, припускаєте, що ці факти не в увазі поліцейських. І мовчите?”, – написала медіаексперт.
На це відреагував один з авторів фільму Дмитро Гнап. Він заявив, що в авторів були підозри про причетність правоохоронців до вбивства колеги. Також не на руку силовикам грав досвід минулих років, зокрема вбивство засновника інтернет-видання “Українська правда” Георгія Гонгадзе українськими міліціонерами.
Також Гнап зазначив, що він із колегами намагався йти на контакт із правоохоронцями в 2014-2015 роках, коли передавали до Генпрокуратури і МВС матеріали своїх розслідувань щодо Іванющенка, Злочевського, Ставицького, Татькова, Ємельянова й іншим діячам режиму Януковича. Понад 21 000 документів були передані в ГПУ лише з Межигір’я в рамках “ЯнуковічЛікс”. Там – залізобетонні докази і щодо Януковичу і щодо його “завгоспа” Андрія Кравця. Як результат: Кравець сьогодні на свободі, його дружина захоплює в Києві нові земельні ділянки, кримінальні провадження проти Іванющенка і Злочевського закриті, самого Януковича знімають із розшуку Інтерполу. “Ні, хоча, є і позитивні зміни: приватний автопарк слідчих і прокурорів оновлюється відповідно до новинок Женевського автосалону”, – зазначає Гнап.
“А взагалі, було б добре, якби медіаексперти стільки ж сил, скільки вони витрачають на вилов бліх у роботі журналістів, ще стільки ж витрачали і на те, щоб ставити неприємні запитання влади. Про те, що цензура знову повертається у ЗМІ. Про те, що журналістом в Україні працювати все небезпечніше. Щоб медіакритики були дійсно “вочдогом українських ЗМІ”. А не ручною болонкою короля”, – підсумовує голова “Слідство.Інфо”.
Пізніше у сварку “не зі своєї волі” втягнувся нардеп і екс-журналіст Сергій Лещенко. “Трапилася одна цікава історія, в яку я опинився випадково втягнутий. Вельмишановна Наталя Лігачова виступила із принижуючою критикою розслідування Дмитра Гнапа, який боляче наступає на мозолі Порошенка. Це не вперше, коли пані Лігачова, на мій превеликий подив, захищає владу – хоча раніше за таке вона б інших порвала на шматки. Можливо, моя історія це пояснить. Є такий смотрящий Кононенка за телебаченням Дмитро Носиков. У цього Носикова “Лещенко” і “Лігачова” перебувають поруч у телефонній книжці. Тому я інколи помилково отримую дивні повідомлення, які адресовані моїй сусідці по телефону Носикова. З поваги до авторитетного медіакритика я не буду їх публікувати. Але все ж попрошу – або перейменуйте мене в телефоні Носикова, або просто будьте уважні при надісланні смс. Щоб я не думав всяке…”, – написав народний депутат Лещенко.
Нагадаємо, журналісти опублікували документальний фільм про вбивство Павла Шеремета. «Результатом цієї роботи став документальний фільм, в якому автори ретельно проаналізували події ночі перед вбивством. Деякі знахідки змусили команду інакше подивитися на офіційні заяви правоохоронців», – сказано в анотації до картини.
