Щоб українці вважали політика сильним лідером, він повинен мати досвід роботи на вищих державних посадах, продемонструвати реальні політичні та економічні досягнення, пов’язані з ростом добробуту простих людей; бути ідейною і принциповою людиною, що послідовно відстоює свої погляди

Таку думку висловила політичний консультант Юлія Комарова, коментуючи дані соціологів про зростання серед українців запиту на сильну особистість.

Експерт проаналізувала дослідження компанії «Рейтинг» у тій його частині, що свідчать про зростаючи запити на необхідність наведення порядку, «навіть якщо для цього доведеться піти на обмеження демократичних принципів і свобод».

«75% опитаних вважають, що справи в Україні йдуть у неправильному напрямку. 70% українців виступають за наведення порядку. Соціологи постійно підкреслюють, що в розумінні українців «сильна рука» завжди асоціювалася ні з настанням на демократичні права і свободи, а з умінням глави держави навести порядок і забезпечити зростання добробуту народу», – підкреслила Юлія Комарова.

Стосовно критеріїв, за якими суспільство оцінює політика як «сильну руку», то це в першу чергу конкретні досягнення в біографії такої людини.

«Сильний лідер повинен мати в своїй біографії конкретні досягнення – мирне врегулювання, економічний підйом і т.д. Щоб зарекомендувати себе, сильний лідер повинен мати досвід державного управління, а значить, – займати високі посади в своїй біографії», – уточнила експерт.

На її думку, якщо говорити про історичні особистості, то один з еталонів сильного лідера – це президент Франції Шарль де Голль. Французи пам’ятають, як генерал залізною рукою навів лад і жорстко припинив розгул злочинності в країні, нагадала Комарова.

«Напередодні президентських і парламентських виборів-2019 ряд українських політиків намагаються грати образ «сильної руки», але мало хто з них по-справжньому підходить під критерії сильного лідера. Скажімо, спроби Арсенія Яценюка грати в «сильну руку» зі старту приречені на провал – в очах українців він асоціюється з жорстокою економічною кризою 2014-2016 рр., коли мільйони українців перетворилися на жебраків», – звернула увагу політконсультант.

У той же час, зазначила Комарова, частина українців вірить, що зразок «сильної руки» – це Леонід Кучма.

«І хоча сам Кучма давно сказав, що йде на спочинок, в активній політиці як і раніше залишається Віктор Медведчук. Hа посту глави Адміністрації президента він фактично керував Україною з 2002 по 2005 рр. – в той період, з яким пов’язані найбільші міжнародні та економічні досягнення України. Якщо говорити про економіку, то в 2002-2004 роках ВВП України виріс на 29,4%: + 5,2% – в 2002; + 9,4% – в 2003-му; + 12,4% – в 2004 », – нагадала експерт.

Виктор Медведчук

За словами Юлії Комарової, прагматична зовнішньоекономічна політика забезпечила зростання ВВП, а держава проводила свідому політику підвищення рівня життя українців.

«Саме тому саме в 2004 році зростання РЕАЛЬНОЇ (а не номінальної!) зарплати досягло свого піку (+ 23,8%) – це абсолютний рекорд в історії незалежної України, якого не було ні до, ні після. Офіційна статистика демонструє, що саме в цей період почалося зростання споживання м’яса, риби і молочних продуктів – один з головних маркерів добробуту. Власне, інерція цього періоду економічного підйому тривала аж до економічної кризи 2008 року », – підбила підсумок Юлія Комарова.

Джерело