Василь Хмельницький, який носить прізвище славетного гетьмана, який пішов на зближення з Москвою, середньостатистичному обивателю відомий не дуже добре. Нехай він і нардеп-старожил, який тихо і непомітно подовжує терміни своєї каденції. Шістнадцять років у Верховній Раді – термін чималий. Влада змінюється – і тільки Хмельницький незмінний, завжди домовляється з новими переможцями виборів і примикає до них. Що ж послужило причиною – ділова хватка, уміння ділитися відсотками від мільярдних активів, російська протекція одного з найбільш закритих бізнесменів України?

Біографія

Василь Іванович Хмельницький з’явився на світ 10 вересня 1966 року в Павлодарській області Казахської РСР, в селі Баян-Аул. Коли йому виповнилося два роки, Василь з родиною повертається на батьківщину.

Освіта

У віці 18 років закінчив СПТУ у Ватутіному Черкаської області, отримав спеціальність слюсаря-зварювальника. Через майже 20 років, уже будучи двічі депутатом і гранично забезпеченим, Хмельницький обзавівся вищою освітою. Диплом юриста він отримав у київському Національному університеті імені Тараса Шевченка у 2003 році.

Сім’я

Батьки Василя Хмельницького працювали: батько – трактористом, матір – маляром. Василь Іванович двічі одружений. Перша дружина Оксана (1973 р. н.) – підприємець. Син Олександр (1993 р. н.).

Друга дружина – Зоя Литвин. Народила сина Івана, коли навчалася в Києво-Могилянській академії на магістратурі. У будівельній компанії Хмельницького UDP відповідала за ребрендинг та іміджеві проекти. Потім заснувала Новопечерську школу в рамках ЖК “Новопечерські Липки” від UDP і очолила ГО «Освіторія».

Василь Хмельницький із дружиною практикують щотижневі побачення в ресторанах – лише удвох – і сімейний день по неділях.

Початок кар’єри: правильні знайомства

Після навчання в СПТУ Хмельницький вирушив на строкову службу в радянську армію. Далі в 1987 році працевлаштувався за спеціальністю зварника на будівництво в Ленінграді. У цей самий період почав робити перші кроки в бізнесі.

Старт кар’єри Василя Івановича пов’язаний з ім’ям впливового пітерського бізнесмена Дмитра Варваріна.

Останній очолював концерн «Орімі», що брав участь у приватизації понад двох десятків підприємств, зокрема в Україні. Варварін також мав свої широкі інтереси і в політиці.

Працюючи на будівництві та проживаючи в гуртожитку, Хмельницький познайомився з братом Дмитра Варваріна Олександром. Вони жили в гуртожитку на одному поверсі. З Сашею Варваріним майбутній олігарх пройшов шлях від робітника до виконроба, а потім і його заступника – спершу в будівельному кооперативі «Онікс», потім у нафтовій компанії «Орімі-ойл».

У Дмитра Варваріна Хмельницький познайомився зі своїм майбутнім бізнес-партнером на чверть століття Андрієм Івановим. У всіх бізнесах у Хмельницького контрольний пакет, у Іванова – блокувальний.

Повернення Хмельницького на батьківщину відбулося в 1991 році, коли він очолив «Данапріс» – київську філію «Орімі-ойл». В Україну він повернувся разом з Івановим. Скуповування металу за рублі, продаж за долари, обмін валюти на рублі й придбання на них нафтопродуктів – усе це давало чималий прибуток в умовах гіперінфляції. Саме так звучить офіційна версія.

Із 1994 року Хмельницький, за його заявами, стає самостійним підприємцем, незалежним від Варваріна (ціна питання становила $500 тис.). Утім, вони продовжують вести спільні проекти. Тоді в Україні саме почався приватизаційний бум. Василь Хмельницький, який пройшов школу Варваріна, проявив себе як справжня акула бізнесу.

На свої і пітерського бізнесмена гроші скуповував усе підряд і продавав якомога дорожче – переважно. Прибутковість досягала 100%.

Так, до 1999 року Хмельницький стає ключовим власником «Запоріжсталі». Причому в нього опиняється і держпакет акцій. За словами бізнесмена, йому його просто «віддали», коли він пообіцяв підняти виробництво. Журналісти підозрюють у цьому протекцію Людмили Кучми, дружини тоді всесильного президента-самодержця.

Кар’єра та політика: завжди «свій» депутат

Перший похід за мандатом слуги народу почався для Василя Івановича в далекому 1998 році. Тоді він опинився у Верховній Раді як член Партії зелених України. І навіть узяв участь у роботі комітету з боротьби з корупцією та організованою злочинністю.

Як стверджують, виборчу кампанію «зелених» фінансував і Дмитро Варварін. Через два роки Варваріна вбили пострілом із пістолета в голову неподалік від його будинку. Холдинг «Орімі» після смерті власника розпався, і про його капіталовкладення у політичні проекти ніхто не згадував.

Зв’язок Хмельницького і Варваріна підтверджують російські джерела, які вказують на приватизацію Хмельницьким «Запоріжсталі» на гроші пітерського бізнесмена ще за життя Варваріна.

Вдруге до Верховної Ради Василь Хмельницький зайшов у грудні 2002 року. За допомогою перемоги на повторних виборах у Мелітополі Запорізької області на 82-му одномандатному окрузі. За інформацією деяких джерел, підрахунок голосів на перших виборах там було зірвано – спеціально під подальшу участь і перемогу Хмельницького.

Після обрання належав до парламентської більшості, підконтрольної тодішньому президентові Леоніду Кучмі. Послідовно змінив кілька депутатських груп, таких як Народовладдя, Народний вибір і Союз.

У 2003 році покинув лави Партії зелених і влився в партію «Союз». Виправдовуючи назву, вона виступала за міждержавний союз із Росією та Білоруссю, рівноправність російської та української мов і федералізацію України.

Як пояснював сам Хмельницький свої подорожі партіями: «ми завжди зважаємо на владу».

Через чотири роки, у 2006, у Верховній Раді V скликання опинився вже за списками Блоку Юлії Тимошенко. До цієї фракції в парламенті Хмельницький примкнув у червні 2005 року, після перемоги Помаранчевої революції і перестановки у вищих ешелонах влади. Колишній нардеп-БЮТівець і публіцист Дмитро Чобот так характеризував список партії на виборах-2006: «бандити, банкіри, олігархи і рафіновані кучмісти». До яких відносив і Хмельницького.

Уже навесні 2007 року, в умовах політичної неспроможності Віктора Ющенка, Хмельницький виявив себе в новій керівній коаліції. Туди, окрім Партії регіонів, соціалістів і комуністів, записалися і «небайдужі» депутати від інших партій. Зацікавлені в дружніх стосунках із тими, у кого в руках була реальна влада. Особистої поваги до Ющенка, за власними словами, Хмельницький не мав. Водночас у грудні 2006 року в БЮТ повідомляли, що виключили Василя Хмельницького з фракції за позитивне голосування про відставку Юрія Луценка, тодішнього голови МВС.

Прогнозовано, що в 2007 році на позачергових парламентських виборах прізвище Хмельницького прикрашало собою список Партії регіонів. Василь Іванович уп’яте став парламентарієм. Входив у знайомий із першої каденції комітет із боротьбі з корупцією та організованою злочинністю. Сам же він спонсорував партію Володимира Литвина.

Саме у 2007 році, після 8 років управління «Запоріжсталлю», Хмельницький і його партнер Іванов продають свою частину акцій.

Купили її за $70 млн. Продали – більш ніж за $400 млн. Цифри наводить сам Хмельницький.

Можливо, відмовитися від «Запоріжсталі» довелося в обмін на новий партквиток від ПР.

За оцінками журналістів, на 2008 рік статок Хмельницького оцінювався майже в мільярд доларів – а саме в $920 млн.

ЗАТ «Київська інвестиційна група» (КІГ), що належить йому, володіла приблизно 2 тис. га землі. Василя Івановича запросто вписували в двадцятку найбагатших людей України. У ТОП-100 найвпливовіших українців йому відводили 74 позицію.

Назад у бізнес

Що ж до VII скликання, то в ньому Хмельницький був членом уже нового – з питань бюджету – комітету ВРУ. Так, до парламенту в 2012 році він знову потрапив за списками ПР, де значився під номером 37.

Під час подій на Майдані 16 січня 2014 року голосував за сумнозвісні диктаторські закони.

Останньою політсилою Хмельницького стала депгрупа «Суверенна європейська Україна». Колегами по ній – Віктор Пилипишин, постраждалий від сміттєвої люстрації, співучий ректор Михайло Поплавський, відомий Олександр Онищенко та аксакал Володимир Литвин. Групу було створено 27 лютого 2014 року для можливості створення уряду Арсенія Яценюка.

Хмельницький із дружиною з задоволенням відвідував масштабні паті, які влаштовувалися «плівковиком» Онищенком.

Після 16 років (1998-2014) у Раді Василь Іванович раптово ухвалив рішення відмовитися від насидженого місця. На шостий термін Хмельницький не пішов, відмовившись від участі в дострокових виборах 2014 року. Можливо, не вийшло пробитися в чергову партію влади, де занадто критично поставилися до перспектив такого кандидата у їхніх списках. Можливо, вирішив дати дорогу молодим, сконцентрувавши увагу на бізнесі.

У нашому випадку – Хмельницький став віце-президентом, потім першим віце-президентом Українського союзу промисловців і підприємців (УСПП). Ідея фікс нині бізнесмена Хмельницького – створення в Білій Церкві індустріального парку. Учасники: УСПП, інвестиційний фонд K. Fund Хмельницького та мерія міста. Проект уже прописано в генплані розвитку Білої Церкви до 2025 року.

За останніми повідомленнями, Хмельницький зацікавився Казахстаном. Йому належить група UFuture, яка буде будувати в Астані інноваційний парк, аналогічний до київського UNIT.City на Дорогожичах. Столичний проект на цьому етапі залучив $50 млн інвестицій. Хмельницький хоче $700-800 млн. Проект розрахований до 2025 року – першу частину буде завершено лише навесні 2019 року.

Окрім «Запоріжсталі», від підприємницької діяльності Хмельницького постраждали й інші знакові підприємства. ПРАТ “Київський завод безалкогольних напоїв “Росинка” Хмельницький двічі прибирав до рук і двічі продавав із солідною маржею. Результат – один із найбільших і найстаріших виробників безалкогольної продукції країни став банкрутом, щодо нього почали процес ліквідації. Ліквідований комунальний банк «Хрещатик», що належав Хмельницькому і Іванову, і залишив після себе 7 мільярдів гривень боргів, заслуговує на окрему п’єсу.

У різний час Хмельницький встиг «поволодіти» також підприємствами «Київхліб», «Київмлин», «Київенерго», «Київгаз», «Київводоканал», «Київенергохолдинг» з різними ступенями тяжкості.

З більш дрібних активів, що залишилися у власності Хмельницького – РТМ, найбільший національний оператор зовнішньої реклами, кінокомпанія Star Media, фармацевтична компанія «Біофарма», аеропорт «Київ» імені Ігоря Сікорського, або «Жуляни».

На даний час Василь Іванович сконцентрував свою увагу на ринку нерухомості. Зараз девелоперська компанія-забудовник Хмельницького UDP займається розвитком одного з найбільших ЖК бізнес-класу «Новопечерські Липки» в Східній Європі. Житловий комплекс будують на орендованій у Міноборони землі. ТРЦ Ocean Plaza, «Бульвар фонтанів», RiverStone, «Паркове місто» – також проекти UDP.

Свого часу UDP залучив кредит в розмірі $135 млн від Ощадбанку Росії.

Хмельницький з 2003 року особисто знайомий з Германом Грефом, який з кінця 2007 очолив Сбербанк. І відразу виділив кредит Хмельницькому.

UDP відрізняється від інших столичних забудовників тим, що свої об’єкти зводить в найбільш інвестиційно привабливих районах міста – «ласих шматочках» Києва. Особисті апартаменти Хмельницького, як випливає з відео, повністю відповідають достатку господаря. Паркан навколо будинку Хмельницького, що незаконно перекривав одеситам доступ до пляжу, свого часу довелося зносити Михайлу Саакашвілі.