Вбивство Анни Політковської залишилося нерозкритим, оскільки організатори і замовники його так і залишилися невідомі, не знайдені і не покарані.

Вбивство Бориса Нємцова залишилося нерозкритим, оскільки організатори і замовники його так і залишилися невідомі, не знайдені і не покарані.

Вбивство Павла Шеремета залишилося нерозкритим, оскільки організатори і замовники його так і залишилися невідомі, не знайдені і не покарані.

Втім, тут навіть і виконавців ніхто не знайшов, та в загальному і не сильно шукав.

До тих пір, поки це буде залишатися так, можна не розраховувати на розкриття і покарання вбивць Аркадія Бабченко.

І до тих пір скоти, на кшталт Маргарити Симонян або Олега Лур’є, будуть змагатися в сарказмі з приводу «чергової сакральної жертви».

Аркадія Бабченко дуже шкода.

Він був молодим чоловіком, повним сил і пристрасті. Його смерть – страшна несправедливість і демонстрація звірячої безглуздої жорстокості, зневаги до людини і ненависті до свободи, хто б не були ті звірі, які це задумали, і ті інші, які це зробили.

«Справа Вишинського»: на вістрі гібридної війни

Треба кожному з нас продовжувати робити свою справу, щоб звірі не святкували свою перемогу над нами і не переконувалися, що їхня звіряча жорстокість виявляється ефективною. І адже ось що важливо: кожному з нас є що робити в цей час дикості і озлоблення, в цьому страшному світі, в цій нещасній країні, в кожному з цих нелюдських міст.

Треба намагатися дожити до того моменту, коли збожеволілі в своїй злобі звірі і скоти, що прислужують їм,  будуть зібрані разом і покарані. І важливо бути готовим до цього моменту, не пропустити його, коли він прийде.

Сергій Пархоменко, російський видавець, політичний оглядач і журналіст