Із відходом покоління пострадянських диктаторів, країни Середньої Азії чекає третя хвиля ісламізації. Хвиля, під час якої колишні пострадянські республіки, такі як Узбекистан і Таджикистан, будуть переходити від пострадянських диктатур до того, що діється зараз, наприклад, в Ірані чи Афганістані.
Такою думкою після смерті узбецького президента Іслама Карімова поділилася російська журналістка Юлія Латиніна в ефірі «Ехо Москви». За її словами, розпад СРСР не сприяв розвитку середньоазіатських республік, «як би смішно» це не звучало.
Узбекистан у тумані: що буде після смерті Карімова«Смерть СРСР жодній із середньоазіатських республік не принесла ні свободи, ні процвітання, – каже Латиніна. – Вона принесла їм диктатури, не порівнянні за ступенем гидоти з тим, що діється в Росії». І навіть депутат Держдуми РФ, автор скандального пакету антитерористичних поправок Ярова, «на тлі найбільш ліберальних узбецьких чиновників здалася б, знаєте, Авраамом Лінкольном», вважає вона.
«Можна сказати, що, ось, винен у всьому Карімов, треба було все робити так, щоб привчити свій народ до свободи і щоб його країна процвітала, а її процвітання стало б надійною перепоною ісламізму. Але, на жаль, я повинна зізнатися, що єдиною надійною перепоною ісламізму в Азії і на Близькому Сході за останні кілька століть була колонізація західної цивілізацією. Навіть у такій її потворній формі як радянська», – зазначила журналіст.
Також вона не виключає, що наступник Карімова «з великою ймовірністю буде теж якось намагатися загравати з ісламістами».
«Думаю, що в країні існує велика небезпека початку громадянської війни за типом Сирії. Це не означає, що війна вибухне завтра, але це означає, що вона може вибухнути протягом 10-20 років», – спрогнозувала Латиніна.
Нагадаємо, як повідомляла Politeka, 2 вересня в Узбекистані на 79-му році життя помер президент республіки Іслам Карімов.
3 вересня тисячі жителів Самарканда зустрічали кортеж з тілом президента Карімова, доставленим в міський аеропорт з Ташкента. У той же час стало відомо, що старшій дочці Карімова навіть не дозволили попрощатися зі своїм батьком.
