В неділю, 2 жовтня, у Зборові на Тернопільщині сталася страшна аварія. На вулиці Гоголя, неподалік колишньої санепідстанції, зіткнулися автобус «Богдан» та мотоцикл «Хонда». Від сильного удару двох хлопців, які їхали мотоциклом, повикидало на дорогу. Водій автобуса не постраждав, пасажирів на момент аварії не було, повідомляє 0352.ua
Керував мотоциклом 23-річний мешканець села Заруддя Зборівського району Василь Матвіїв, їхав з ним його двоюрідний брат 20-річний Микола Матвіїв із села Августівка Козівського району. Від отриманих травм Микола загинув на місці трагедії.
4 жовтня, загиблого поховали в його рідному селі. Провести юнака в останню путь прийшли сотні людей. Василь нині в реанімації в обласній лікарні, є надія, що буде жити, адже травми не надто складні.
Про те, хто ж спричинив аварію, правоохоронці поки що не повідомляють, оскільки ще тривають необхідні експертизи. Часто у схожих ДТП шукають причину саме в мотоциклістах, до того ж якщо за кермом юний водій. Але у випадку Василя ті, хто його знає, стверджують протилежне, – пише видання. У Зарудді переповідають, що хлопець дуже відповідальний, давно освоїв їзду, був обережний на дорозі. Спершу їздив на автівці, а потім продав її і купив омріяний мотоцикл. Часто вирушав у далекі мандрівки з друзями-байкерами.
Беззахисні і бідні: навіщо поліцейським презумпція правотиСтрашна трагедія приголомшила рідних Миколи. Розповідають, що того фатального вечора Василь приїхав по брата в Августівку. «Тату, я ненадовго. Скоро приїду!» — гукнув Микола із порога й побіг. Його матері на той час не було вдома, вона саме поверталася зі Львова. Жінка уже під’їжджала до Зборова, коли їй повідомили жахливу звістку…
«Батьки Миколи досі в шоці. Не вірять. Щоб отак нині поховати молодого хлопця і ніхто не поніс відповідальності. Ми так не залишимо це. Хочемо, щоб було проведено справедливе розслідування. Болить душа й через те, що водій автобуса не приїхав, не висловив співчуття» — розповідає хресна загиблого Ольга Богданівна.
Микола навчався на четвертому курсі Бережанського агротехнічного інституту. Останнім часом проходив практику, через півроку мав отримати диплом. За ним нині глибоко сумують друзі, однокурсники, викладачі.