Дитинство в СРСР: “веселі” картинки з життя (фото)

60 років тому, восени 1956 року вийшов перший номер найпопулярнішого радянського дитячого журналу «Веселі картинки». Його головними героями мали стати маленькі веселі чоловічки – Незнайка, Чіполліно, Буратіно. Але їх виявилося замало, і дитячий письменник Юрій Дружков у співавторстві з художником Іваном Семеновим вирішив вигадати ще й Олівця та Самодєлкіна.

Про це повідомляє Politeka з посиланням на LJ MEDIA.

Комікси, загадки, вірші та оповідання кращих дитячих письменників і поетів. І, звісно, яскраві, барвисті картинки з підписами. Саме цим журнал привертав увагу дітей.

Найбільше дітям сподобалися веселі чоловічки з їхнім “Засіданням клубу Веселих Чоловічків”.

Добрий, ерудований та інтелігентний чоловічок із олівцем замість носа. Цей образ створив народний художник СРСР Іван Семенов. Він наділив Карандаша незвичайною здатністю – все, що не намалював герой, оживало. Він найголовніший у компанії веселих чоловічків – Голова клубу.

Залізний чоловічок із батарейкою замість тіла і знаком «+» на місці серця. Самодєлкін здатен полагодити будь-яку, навіть найскладнішу, річ. Прогрес торкнувся і Самодєлкіна. Тож тепер він ще й фахівець із комп’ютерних вірусів. Все робить ґрунтовно, акуратно і неквапливо.

Головний герой казки Олексія Толстого «Золотий ключик». Один із основних членів “Клубу веселих чоловічків” із його заснування. Серед Веселих чоловічків Буратіно найцікавіший і найдопитливіший.

У 60-х роках на сторінках «Веселих картинок» з’явилася героїня казки Х. К. Андерсена Дюймовочка. Дівчата одразу полюбили ошатну героїню, яка любить. Автор образу олімпійського ведмедика Мішка Віктор Чижиков згадував: “Дюймовочку довго до Клубу брати не хотіли. Бо ніхто її веселим чоловічком не вважав: то на ній ледь Жаба не одружився, то Кріт. Але проблем із чоловічим колективом у клубі у неї начебто не було, а якщо і були, то це треба у Олівця питати”.

Пустотливий і непосидючий герой книг Миколи Носова вічно потрапляв в якісь неприємні ситуації.
Петрушка прийшов до «Веселі картинкок» з уявлень майданного театру, які в Росії влаштовували на святкові дні і ярмарки. Петрушка спритний і справедливий, великий любитель розіграшів і сюрпризів
Герой казки Джанні Родарі, італієць в «Веселих картинках», дуже сміхотливий і жартівлива, любить подорожувати і придумувати забавні історії, має багато друзів.

Гурвинек одного разу як турист приїхав до нас в гості з Чехословаччини. Та й залишився. Він дуже вихований, розумний. За різнобічні знання в компанії його ласкаво називають «чомучкою»
Історія появи цих персонажів на сторінках дитячого журналу така. Головними героями нового журналу повинні були стати маленькі веселі чоловічки – Незнайка, Чиполліно, Буратіно. Однак їх виявилося замало, і вирішено було придумати ще двох. Цими двоімі стали Олівець і Самоделкин придумані дитячим письменником Юрієм Дружкова і намальовані художником і засновником журналу Іваном Семеновим.

Ці персонажі стали настільки популярні, що перейшли з журнальних сторінок на екрани в мультиплікацію.

Ідея появи «Веселих картинок» належала Івану Семенову – популярному карикатуристу газети «Крокодил». Він став першим редактором журналу. Разом з художником Віталієм Стацінскім він залучив до роботи своїх колег – академіків Аминадава Канівського та Олексія Лаптєва.

Назва журналу вибирали виходячи з того, що маленькі діти, для яких він призначався, охоче розглядають кумедні й веселі картинки, супроводжувані короткими дотепними написами. Але дуже скоро з’ясувалося, що журнал разом з дітьми читають і дорослі. Так в «Веселих картинках» з’явилися вірші, оповідання, лічилки, загадки. Авторським складом «Веселих картинок» могло позаздрити будь-який вітчизняне видання. У ньому працювали кращі радянські письменники і художники: Корній Чуковський, Агнія Барто, Сергій Михалков, Євген Ведерников, Володимир Сутеев, Костянтин Ротов, Євген Мигунов, Віктор Чижиков і багато інших.