Як еволюціонував Майдан: від мітингу до Холодної війни

Під час подій Євромайдану на кону стояв не лише політичний курс країни, а й фундаментальне право кожного українця на людську гідність

Про це пише у своїй статті британський журналіст Пітер Дікінсон.

“Заведено вважати, що революція стартувала 21 листопада 2013 року, коли журналіст Мустафа Найєм опублікував пост у Facebook із закликом вийти на Майдан Незалежності і висловити незгоду з рішенням колишнього президента Віктора Януковича відмовитися від підписання довгоочікуваного Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом. Але чи з цього насправді почалася українська революція?”, – запитує Дікінсон.

“Ситуація стрімко змінилася в ніч із 29 на 30 листопада, коли влада, за відомими лише їм причин, вважала за потрібне послати загони Беркута до центру Києва для звірячого зачищення кількох сотень протестувальників, які перебували на Майдані”, – згадує журналіст.

За його словами, за часів Януковича громадянська свобода в Україні зневажалася, але це була дуже жирна «червона лінія». Українська влада раніше жодного разу не використала проти студентів поліцію із протидії вуличних безладів. Такі випадки траплялися в Росії і Білорусі, але не в Україні.

Як вважає Дікінсон, переломний момент настав, коли 1 грудня до середмістя Києва вийшли понад півмільйона протестувальників.

“Якщо на мітинг проти відмови від Угоди про асоціацію з ЄС виходила лише жменька молодих ідеалістів і активістів, то тепер це вже був національний рух. На кону стояв не лише майбутній політичний курс країни, а й фундаментальне право кожного українця на людську гідність”, – пише він.

За словами Дікінсона, якщо дивитися на протест виключно через призму Угоди про асоціацію, може здатися, що революція мала переважно геополітичний характер. Але це помилка, оскільки передбачається, що головним мотивом для мільйонів українців, які брали участь у протестах, була торговельна угода з ЄС. Ба більше, це спонукає зовнішніх спостерігачів розглядати Україну як пішака в значно масштабнішому суперництві між Росією і Заходом.

“Так, геополітичні чинники відігравали важливу роль в еволюції Євромайдану. Однак йшлося, швидше, про цивілізаційний вибір, ніж про міжнародні альянси. Мітинги, які могли бути незабаром забуті, перетворилися на національне повстання лишень тоді, коли поліція жорстоко порушила базові права людини. На тлі всіх цих розмов про сфери впливу і нову Холодну війну дуже важливо пам’ятати, де все це почалося – і чому”, – підсумував журналіст.