Про проблему біженців європейські політики говорять останні п’ять років. А які справи в Україні – для кого наша країна стає другою домівкою, притулком?
Протягом останніх трьох років до України біжать громадяни Афганістану, Сирії, Сомалі й Росії, йдеться в матеріалі Znaj.
Від початку 2016 року статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту на території України, просили 54 особи з Російської Федерації. З тих, хто звернувся цього року, біженцями визнано лише чотири людини, десять отримали статус осіб, які потребують додаткового захисту.
Як повідомила виданню експерт Державної міграційної служби України Діна Пимахова, сьогодні закон визначає біженця як людину, яка не є громадянином України, внаслідок обґрунтованих побоювань поза межами країни своєї громадянської належності та не може скористатися захистом цієї країни.
«Щоб встановити можливість надання статусу біженця, потрібно передовсім оцінити обставини ситуації заявника і проаналізувати наявність прямих документальних доказів загрози переслідування», – каже Пимахова.
Щоб визнати заявника біженцем, уповноваженим державним органам не обов’язково потрібні документальні свідчення, повістки або задокументовані факти посягання на життя і свободу просителя статусу, каже експерт.
Однак їхня відсутність дуже ускладнює процес доведення обґрунтованості прохання про надання статусу.
Дуже часто в кожному конкретному випадку є унікальні обставини, навести приклади переслідування осіб, які в ідентичних обставинах, посилаючись на чинну в країні практику, буває дуже складно.
Природно, якщо подібні випадки були, то про них важливо розповісти, щоб у співробітників міграційних органів була реальна картина ситуації просителя біженства, йдеться в матеріалі.
