Аграрного міністра можна сміливо назвати одним із головних прихильників ідеї глобальної приватизації державних підприємств. Принаймні, щодо підконтрольних його відомству ресурсів, то Тарас Кутовий активно лобіює їх передання у приватні руки. Така активність зумовлена відсутністю розуміння, що робити з держкомпаніями, і банальним бажанням заробити. У гонитві за наживою справа може дійти і до приватизації лісу
Як пише Znaj, сумнівна слава про досягнення молодого, але амбітного міністра, крокує попереду нього. Українська преса переповнена матеріалами про корупційні скандали, пов’язані з Тарасом Кутовим. Йому закидають скуповування земель на підставних людей, махінації з поверненням ПДВ експортерам зерна, створення схем фіктивного експорту. До цього всі звинувачення будувалися на непрямих здогадах. Адже міністр вів показово аскетичний спосіб життя, як для персони такого рівня.
Але його е-декларація розставила все на свої місця. Міністр задекларував 3,55 млн грн, 60 тис. євро і $463 тис. готівки. Таку суму міністр примудрився назбирати при річній зарплаті в 76,8 тис. грн. Міністр також вклав у нематеріальні активи та інвестиційні сертифікати 13,3 млн грн.
Цікаво, що міністр не вказав жодного автомобіля. При цьому генпрокурор Юрій Луценко розповів ЗМІ, що “міністр пересів на броньований Mercedes “кубик”.
Але найцікавіше полягає в тому, що Кутовий має 100% корпоративних прав кіпрської Lalonitana Investments Limited, власником якої є юридична особа Jura CY Trust Limited. Експерти сходяться на думці, що кіпрські компанії потрібні міністру для акумуляції коштів, отриманих у вигляді відкатів і хабарів.
Прибуткові зерно і спирт
Обійнявши посаду міністра агропроду, Тарас Кутовий заявив, що його мета – приватизація державних підприємств. Вони, як запевняє Кутовий, є тягарем для держави, оскільки не приносять прибутку. І головною метою став “Укрспирт”, вартість якого міністр оцінив у $200-400 млн.
“Моя мета – підготувати їх до продажу і передати на приватизацію у Фонд держмайна. Один приклад: Україна і Білорусь – єдині у світі країни з монополією в спиртовій галузі. Тільки в минулому році тіньовий оборот спирту перевищив 6 млрд грн. Приватизувати ДП “Укрспирт” – це як у відомому вислові про “побачити Париж”. Якщо моїй команді вдасться це зробити, ми однозначно увійдемо в історію…”, – говорив Кутовий в інтерв’ю ЗМІ.
І в цьому з міністром важко посперечатися. Тільки в історії навряд чи його згадуватимуть хорошими словами. Вся справа в схемі приватизації.
Ще до приходу Тараса Кутового на пост міністра “Укрспирт” виробляв до 6,3 млн дал спирту, але вже цього року виробництво впало майже вдвічі. А ринок нелегального спирту значно виріс. Проблема в тому, що нелегальний товар величезними партіями вивозять зі спиртзаводів. І силові органи постійно ловлять крадіїв.
При цьому експерти відзначають, що збитковість підприємств створена штучними методами. Виробництво не падало, його занижують спеціально. Для створення негативного іміджу підприємств. Спирт вони продають “наліво” за готівку, офіційний прибуток падає, а кредиторська заборгованість зростає. Звісно, за паперами – заводи ДП “Укрспирт” стають тягарем для українського бюджету. І логічне завершення їхньої долі – продаж.
Допомагають міністру в цьому цінні кадри. Виконуючий обов’язки директора “Укрспирту” Олег Дрожжин, якого Тарас Кутовий посадив у керівне крісло. А курирує процес радник міністра Євгеній Гавловський.
З іншого боку, наскільки активно Тарас Кутовий лобіює приватизацію держпідприємства, рівно настільки ж він гальмує цей процес. Навіщо? Явно не без особистого інтересу.
Згідно з придуманою в Мінагропроді схемою, приватизація має пройти в такий спосіб: ліквідні заводи продадуть виробникам алкоголю. Але при цьому їм на 5-6 років встановлять квоти з виробництва спирту, щоб загальний обсяг не перевищував 19 млн дал на рік.
Навіщо це потрібно? Щоб підприємства не купували якомога довше. Не маючи права нарощувати виробництво, вони автоматично падають в ціні. А чим довше відкладається дата їх продажу, тим менше буде охочих придбати “проблемне” підприємство. У такому випадку воно точно буде продане саме тому і за тією ціною, чиї інтереси лобіює міністр Кутовий.
Хоча, поборовши чорний ринок обсягом 6 млрд грн, держава вже за два роки могла б заробити найвищу передбачувану суму від продажу “Укрспирту”. А замість цього, його продадуть за безцінь, і на рахунки офшорних компаній міністра Кутового “впаде” солідний відкат.
Схожу схему міністр використовує і для підготовки до продажу Державної продовольчо-зернової корпорації. Держкорпорація є лідером галузі з найбільшою заготівельною базою – 55 філій. А головне – вона ставить найвищу закупівельну ціну на зерно. Крім цього, Держкорпорація залучила фінансування від китайського Ексімбанку розміром $1,5 млрд.
За підсумками 2015 року, збитки цього державного підприємства склали близько 3,8 млрд гривень. Але, як виявляється, це ще не все фінансові “досягнення” ДПЗКУ. ЗМІ повідомляє також про наявність фіскальних претензій ДФС України до ДПЗКУ щодо сплати податків і зборів до бюджету в сумі понад 1,7 млрд грн.
Цього року ДПЗКУ відмовили в поверненні ПДВ в розмірі 900 млн грн. З доходу Держкорпорації вони перетворилися на її прямий збиток. В результаті, з посиланням на оцінку ІК ConcordeCapital, озвучується вартість ДПЗКУ при продажу (приватизації) – 600 млн дол.
Складається стійке враження, що міністр Тарас Кутовий спеціально доводить Держкорпорацію до ручки, щоб продати її потрібним людям. При цьому роблять все технічно гладко і цілком логічно.
Поклали око на ліс
Сьогодні лісова галузь країни, мабуть, одна з найбільш скандальних і проблемних. Відсутність ефективної держпрограми з розвитку, заборона експорту, розгул корупції, “чорні” лісоруби – все це лягає непосильним тягарем на міністра Кутового. Прем’єр і українське суспільство потребує вирішення проблеми, а в міністра немає ніякого розуміння, що з усім цим робити.
І всі недалекі спроби хоч якось згладити ситуацію призводять лише до чергового скандалу. Як це було з презентацією інтерактивної карти незаконних вирубок лісу. У документі звичайні долини в Карпатах були позначені як величезні незаконні рубки. І міністр дуже боїться, що зрештою прем’єр озлобиться на нього і зніме з посади. Тоді всі напрацювання щодо приватизації пройдуть повз його кишеню.
Тому Тарас Кутовий вирішив позбутися проблемного сегмента його зони відповідальності – сплавити ліс за хороші “дивіденди” у Мінекології. А бажання суміжного міністерства і прихильників ідеї вилучення лісу у Мінагропроду тільки підіграють Кутовому.
З ідеєю забрати контроль над лісами України одночасно виступають відразу кілька лобістів. Перший і головний – міністр екології Остап Семерак. Він пропонує створити нову службу природоохоронного контролю і передати ліси їй. Оскільки нинішні розпорядники розглядають деревину як ресурс.
Активно лобіює цю тему і нардеп Остап Єднак, який побудував свій бізнес на переробці і продажу лісу. І поки ліси не створювали таких проблем Тарасу Кутовому, він чинив активний опір своїм опонентам. Але тиждень тому його думка кардинально змінилася.
“Державні підприємства не повинні бути монополістами в управлінні лісами”, – заявив міністр на першому засіданні робочої групи з реформування підходів в управлінні лісовими ресурсами.
Показово, що на цій нараді під егідою Мінагропроду самі організатори опинилися в ролі звичайних слухачів. Це наштовхує на думку, що питання з передачею лісу практично вирішене.
У свою чергу Остап Єднак представив загальну концепцію майбутнього лісової промисловості. Її суть зводиться до того, що у лісників слід забрати пилки і залишити їм тільки обов’язки з догляду та вирощування лісу. Усім іншим завідуватиме міфічна Служба лісів України.
Це, до речі, цікава організація. Вона, згідно з планом зацікавлених реформаторів, повинна об’єднати під своїм началом всі лісгоспи країни. Зараз вони є окремими юрособами і мають право торгувати деревиною, на цьому заробляють гроші на відтворення лісу і відраховують податки до місцевих бюджетів.
Але в майбутньому їх позбавлять такого права. І всі кошти будуть іти у Службу лісів України, зареєстровану в Києві. Відповідно, і податки платитимуть у столиці. І вже з центру вирішуватимуть, кому скільки виділити. До речі, багато регіонів країни: райони, селища, села – виживають завдяки податковим відрахуванням від лісгоспів.
Запланували реформатори і зменшити штат працівників лісу. Скоротити половину з 50 тисяч співробітників. Вони будуть не потрібні.
Але найцікавіше попереду. Згідно із задумом Остапа Єднака і Остапа Семерака, Служба лісів має бути повністю державною компанією. Хоча ліси і так належать державі.
Але питання в іншому. У 2015 році колишній глава Держлісагентства Олександр Ковальчук уже намагався “протягнути” реформу лісової галузі. Вона передбачала ліквідацію лісгоспів і створення на їх базі державної корпорації. І головне її завдання – самоокупність. При відсутності бюджетного фінансування і заборони експорту необробленої деревини вона приречена на збитковість, а отже, на продаж/приватизацію.
І тоді Україна вже точно може забути і про екологію, і про відродження лісів. Зараз ця галузь приносить державі в середньому 4 млрд грн на рік. А після приватизації всі гроші підуть до приватників. Наслідки такого кроку цілком передбачувані – приватник зацікавлений в отриманні прибутку, але не в “грамотному лісокористуванні”. І при таких підходах вже через кілька років ми можемо просто забути про зелені насадження, адже у веденні лісгоспів зараз 73% лісових ресурсів країни. Перші кроки “завдяки” Тарасу Кутовому вже зроблені.
