Позафракційний народний депутат Борислав Береза ​​згадав, як жив в Москві після трагедії на Чорнобильській АЕС

Як передає Politeka , відповідний пост він опублікував у себе на сторінці в Facebook.

Колишній директор ЧАЕС розповів, що зараз відбувається в зоні відчуження

Зокрема, він пише, що на момент трагедії – 26 квітня 1986 – йому було майже 12 років. В той день майбутній народний депутат грав з друзями в футбол, а прийшовши додому, почув, як батьки обговорюють чутки про вибух. «Телевізор і радіо тоді мовчали і ні про що подібне і не заїкалися. Як мовчали вони і про те, що все вище партійне керівництво вивезло свої сім’ї з Києва. У Москву, Ригу, Ленінград», – пише він.

Береза ​​також нагадує, що першими світ про жахливу трагедію сповістили західні ЗМІ – небезпечний рівень радіації зафіксували у Швеції. «Оскільки у себе шведи причину не знайшли, почали шукати її в інших країнах за принципом «проти вчорашнього вітру». Очі сльозилися вже у поляків, прибалтів, білорусів. Далі стрілки показували на Чорнобильську АЕС, де мало відбутися щось дуже серйозне», – зазначає народний обранець.

Коли 28 квітня в школах скасували іспити і зібралися вивозити дітей до літніх таборів, його батьки написали відмову. Береза ​​згадує, як його повезли спочатку до Полтави, а потім до родичів в Москву.

«Ми жили вп’ятьох в одній кімнаті на Бабушкінської. Я їм щиро вдячний. Три місяці в Москві були багаті на події. Мене вперше назвали хохлом. Для мене це було в новинку. У дворі більш дорослі хлопці запитали мене так, що в Києві всім чоловікам покладається склянка червоного вина. Тоді існувала легенда, що вино виводить радіонукліди з організму. Я пожартував, що ні стакан, а пляшка», – описує Береза. Він також додає, що в загальному все співчували і ніякого негативу не було.

Зараз, констатує народний депутат, багато хто забув про людей, які ціною власного життя здійснили подвиг – брали участь в ліквідації катастрофи.

«Держава, рано чи пізно, зобов’язана відновити справедливість. Питання не тільки у фінансовій площині. Просто якщо так, як зараз ставляться до справжнім ліквідаторам ЧАЕС, які рятували тоді не тільки Київ, то можливо подібне ставлення буде з часом, і до тих, хто зараз захищає Україну на Донбасі ціною своїх життів », – підкреслює Береза.