Російський журналіст Артемій Троїцький у колонці для Нової газети пише про те, що в Росії означає клеймо “русофоба”
У часи СРСР активно існувала одне нехороше, лайливе слово — точніше, ціла невелика розсип слів з одним коренем. Іменники: «антисовєтчик», «антирадянщина»; прикметник: «антирадянський». (Добре ще не було дієслова «антисоветить».) Вживалося воно в самих різних випадках, але завжди — щоб позначити щось чуже, вороже, ідеологічно (а іноді і естетично) шкідливий.
Скажімо, у шкільні роки мене двічі (в різних школах) виключали з лав юних піонерів. І обидва рази — за «антирадянщину». В 6 класі: за те, що в шкільній радіорубці на великій перерві грав антирадянську музику Beatles, Rolling Stones); у 7 класі: вже за антирадянську пропаганду (безтурботно агітував однокласників проти інтервенції в Чехословаччину, і хтось з них доніс).
Військові показали цінний трофей захоплений у РФ (фото)Найчастіше з визначенням «антирадянська» поєднувалися серйозні слова: «агітація», «пропаганда», «ідеологія», «диверсія», «література». Але бували й більш легкі варіанти: антирадянським міг бути анекдот (наприклад, що-небудь про Брежнєва) або пісня (Висоцького, Галича), або навіть зовнішність! Одного разу, коли я гордо носив яскраві американські джинси в синю і білу смужку, то почув у свою адресу: «Як ти одягнений… антирадянськи!»
Ударно попрацювавши кілька десятиліть на ниві ідеологічного виховання, до початку 90-х років слово «антирадянський» практично вийшло з ужитку: не дивно — адже не стало самого Радянського ладу, а «антирадянщина» виявилася нормою життя. Тепер цей термін використовується вкрай рідко і виключно в ретро-контексті (…)
З другої половини нульових років порожню нішу «антирадянщини» стало активно освоювати нове чарівне слово, не менш грізне — «русофобія». Аналогія тут практично стовідсоткова: поставте замість грецької «фобії» латинське «анти», і ви взагалі не побачите різниці у вживанні. «Русофобська пропаганда» і «русофобський душок»; «печерний русофоб» і «русофобські елементи» — всі стереотипні словосполучення і кліше радянських ідеологічних працівників повернулися до життя, без варіантів і в повному обсязі, аж до «русофобських жартів». Любителям труїти опонентів, наклеюючи стандартні ярлики, жити стало легше. Не любиш Радянський Союз — ти антисовєтчик; не любиш Росію — ти русофоб. Куди вже простіше? Проте є у всій історії з «антирадянщиною» і «русофобією» одна тонкість, і надзвичайно важлива тонкість, яка не дозволяє встановити повну тотожність у застосуванні цих термінів.
У центрі Севастополя помітили хлопця з тризубом (фото)«Я так люблю свою країну, але ненавиджу державу» — співається в народній хіті російської панк-групи LUMEN. Дуже важливо вміти провести цю межу: між країною і державою. Так само, як, наприклад, розуміти межу між релігією і церквою. Попи намагаються вселити, що вони і є віра і спасіння, а бюрократи і силовики тщатся переконати, що вони і є Росія. І надумане слівце «русофобія» (вважається, що винайдено було в середині XIX століття поетом Тютчева) покликане їм у цьому допомогти.
Механізм простий: тобі не подобаються злісні російські менти? Продажні суди? Функціонери-хабарники? Жадібні олігархи? Брехня по телебаченню? Значить, ти русофоб! Тому що ненавидиш російське — адже нічого іншого в нашому кліматі не росте. Тобто, фактично, вся гниль і мерзота нинішнього режиму представляються як типові прояви «російськості», без яких ніяк не можна. Жлобство, корупція і тотальна брехня перетворюються з виразок суспільства в мішень ворогів-«русофобів». Не дуже хитро, але, враховуючи кашу в головах більшості громадян, працює. Нелояльний — значить, зрадник, росіян не любиш…
Нагадаємо, в США проводять обшуки в будинках консульства Росії. Місцеві ЗМІ повідомили, що в ході обшуків над будівлею консульства помітили дим. Прибулі на місце пожежники встановили, що дим валив з пічної труби через розведеного вогню у каміні.
А депутат польського Сейму Ян Мосинский вважає, що Польща повинна вимагати від Росії виплати військових репарацій.
Джерело: “Новая газета“
