У пошуках роботи за кордоном українці часто стають жертвами безлічі небезпек

Це і недобросовісні роботодавці, і вітчизняні компанії, які виступають посередниками, але іноді не мають поняття про те, яку роботу претендентам доведеться виконувати закордоном.

У минулому році Олександр Тарасенко із Сум вперше поїхав на роботу в Польщу.

Удома він працював на автозаправці та отримував копійчану зарплату. Колега запропонував 21-річному Олександру разом з їхати за кордон. Роботу шукали через фірму. Хлопцям запропонували тарний завод в польському місті Плоцьк, виготовляти ящики. Обіцяли 1000 євро на місяць.

Двом агентствам-посередникам він заплатив 4,5 тис. грн. Ще 1,5 тис. пішло на термінове виготовлення закордонного паспорта та візи. До Польщі їхали своїм ходом. На заводі Олександр витримав два дні, більше не зміг. Працівники-українці працювали по 12 годин на день, а поляки – по 8.

«Сумські хлопці, які вже трохи обтерлися в Польщі, дали телефон місцевого агентства. Там запропонували місце водія. Права у мене є – на категорії А і В. Друзі подарували мені на день народження “жигулі-копійку”. Я поїздив нею півроку», – розповідає Олександр.

Тарасенко проїхав половину Польщі, в містечко Степнічка на березі Балтійського моря, біля німецького кордону.

«Я польську мову не знаю. Тому агентство прислало мені СМС з описом, як їхати в Степнічку, розкладом потягів. Там є заводик, де з соломи, кукурудзи і деревних відходів роблять пелети – паливо для електростанції. Працюють у три зміни, по чотири людини на кожній. Кожну зміну я повинен був привозити легковиком “Фольксваген Гольф” на роботу, потім назад. Перша заступала о сьомій ранку, останніх забирав в 11 вечора. Дали мені машину, показали, де робочі живуть, – вози. Між змінами я був вільний. Спав, їсти варив, їздив на машині на екскурсії в Галинів, Мечіно, Варшаву. Бензин уже з власної кишені оплачував», – розповідає заробітчанин.

З першої зарплати Олександра відняли 40 злотих – 94,5 грн – за послуги агентства. Ще 120 злотих, тобто 283,5 грн, – місячна оплата за житло. У трикімнатці він жив з трьома заробітчанами-українцями, молдованином і поляком. Іншу зарплату, 1,5 тис. злотих, це 3,5 тис. грн, завод клав на зарплатну картку Тарасенко.

У Фінляндії працівників теж забезпечують житлом, розповідає 25-річний Сергій Сторожук.

Цього літа він працював на фермі біля фінського міста суоненйокі. Сам із селища Брацлав Немирівського району Вінниччини. Фермер вираховує з нього 105 євро, тобто одна тисяча тридцять одна грн, в місяць за кімнату в двокімнатному дерев’яному котеджі. У будинку є санвузол, сауна, кухня з пралкою, газовою плитою. У кімнатах телевізори. Власник ферми облаштував для працівників більярдну.

Корейці живуть по 20 чоловік в трикімнатному будинку. За місяць платять по 30 євро з людини. Є робочі з України, Росії, Монголії, В’єтнаму. Працюють з червня по серпень.

Сторожук влаштувався водієм. Автофургоном розвозить полуницю по супермаркетах і ринках. Отримує в середньому 2 тис. євро, 19,6 тис. грн. Робочий день починається о сьомій ранку. Триває 8-10 годин. У неділю можна брати вихідний. У Фінляндії Сергій працює вдруге.

«Роботу водія за кордоном шукайте через агентства Латвії, Литви чи Естонії. Їх оголошення є в інтернеті. Вони беруть плату не з працівника, а з роботодавця. А я в минулому році починав з нашої, львівської фірми. Вони мені обіцяли піврічний контракт в Естонії. Толком нічого не розповіли. Але плату взяли», – поділився він своїм досвідом.

Уже в Естонії, в місцевому агентстві хлопець дізнався, що насправді йому доведеться їхати далі, до Фінляндії. Розвозити там будматеріали по будівництвах. Обіцяли 5 євро на годину, менше тисячі в місяць. Він не погодився, тому що в Україні обіцяли більше.

Директор-естонка розповіла, що українські агентства мало цікавляться умовами роботи, тільки вакансіями. Своїм клієнтам розповідають що завгодно, тільки б їм заплатили.

Сергій повернувся додому. Львівська фірма не захотіла повертати гроші. Через місяць йому подзвонили з естонської фірми і запропонували роботу у фінського фермера.

«У цьому році я вже їхав до господаря безпосередньо, без агентства. Навесні зв’язався з ним через інтернет. Він пообіцяв платити більше, ніж в минулому році, запропонував трудовий договір. Фіни цінують чесних і працьовитих», – каже Сергій.

Щоб їздити за кордоном, потрібні права європейського зразка. Він отримав їх за тиждень в районній Державтоінспекції. Заплатив 380 грн.

Відзначимо, в цьому році українські заробітчани найчастіше влаштовуються в Польщі і Росії. Тому що там менші вимоги, а зарплати вищі, ніж в Україні, розповідає представник вінницького агентства “Робота за кордоном”.

«Працевлаштування офіційне. Жінок беруть покоївками, доглядальницями. Харчування і житло безкоштовні. За місяць можна заробити 2 тисячі злотих. Це 4,5 тисячі гривень. Для чоловіків вакансій більше. До Польщі набирають обвальщиков м’яса, монтажників фасадів, чорноробів і каменярів на будівництво. Робочий день триває 10-12 годин, вихідний – один в тиждень. Кращі зарплати у мулярів. За місяць заробляють в середньому по 3,5 тисячі злотих, майже 8 тисяч гривень. Житло теж безкоштовне », – говорить агент.

Також в Краснодарський край Росії набирають зварників і токарів на зарплату 40-44 тисяч рублів, це 10-11 тисяч гривень на місяць.

За матеріалами Gazeta.ua