Сергій Шахов став народним депутатом від партії “Наш край” в одному з найскладніших регіонів України – Луганській області, ще й у прифронтовому окрузі

Він розповів про те, як бачать розвиток країни мешканці східних областей, чому не забороняти свята та що треба змінювати в державі негайно.

– День перемоги – свято для рідних та близьких мені людей. Мої бабусі воювали. У діда сидів осколок під серцем і я пам’ятаю, як він стогнав ночами від болю. Пам’ятаю, як ветерани в орденах пишалися, що відстояли нашу українську землю. То як мені сприймати День перемоги? Таке ж ставлення більшості жителів Луганщини.

Ми не дамо відібрати в українців День перемоги. Можна ж відзначати День пам’яті 8 травня й День Перемоги 9-го. У цьому нічого поганого.

Також він пояснив, як вважає за потрібне сприймати радянський період 1917–1991 років.

– Велика частина спадку Союзу, а може й більша, створена українцями – наука, ракето- та авіабудування, машинобудування, освіта. Чому маємо дозволяти Росії приватизовувати нашу історію? Відмовлятися від Корольова, Патона, Янгеля тільки тому, що цього хоче Путін, а В’ятрович йому піддакує? У Москві вважають, що й князь Володимир – їхній, але це не означає, що ми маємо забути нашу історію та відмовитися від нього. Епоха 1917–1991 років була не безхмарною. Але якщо до неї ставитися, як до геть чужої, росіяни знов казатимуть: українці – придуманий австрійським генштабом народ, що мав лише лузерські державні утворення. Тоді європейці з американцями запитають: ви часом не фейл стейт? Чому маємо допомагати вам розбудовувати державність, якщо все втрачаєте? Період Радянської України слід визнати частиною нашої історії. Ми будували нашу економіку, розвивали культуру, з іншими народами звільнили людство від нацизму. Ми вистояли й стали самостійними. Час позбутися меншовартості та виховувати покоління підприємливих, творчих українців, які мріятимуть про майбутнє, а не сваритимуться через минуле.

Шахов переконаний, що політики не повинні вказувати громадянам, які свята відзначати.

– Не мають права політики, які на ці свята летять відпочивати за кордон, не в Україну, а у Францію чи Емірати, вказувати людям, що їм святкувати. Хай спочатку покажуть свою роботу. Той же В’ятрович радить забути Висоцького, Цоя. По-перше, ці митці казали правду, тому стали кумирами. По-друге, старшим уже не до нових кумирів – вони садять картоплю на дачах, щоб прогодуватися. Молодим узагалі “до лампочки” укази. Вони беруть інформацію з Інтернету. Держава мусить давати громадянам можливість заробляти та розвиватися. Урядовці повинні думати про це день і ніч. Вони ж навіть прозвітувати про свою роботу толком не можуть.

– А ви вважаєте, що прем’єр Володимир Гройсман повинен зараз прозвітувати перед парламентом? Чому наразі це актуально?

– Тому що я не бачу реального плану Уряду щодо виходу з економічної кризи. Садки, школи, дороги – не будуються. Немає медицини. Екології немає. Навіть води своєї немає, бо те, що тече з крана, не годиться для пиття. Єдиному екологічно чистому транспорту – трамваям, тролейбусам – утричі підвищують тариф на електроенергію. Це по-європейськи? Мають своїх міністрів, парламентську більшість, президента, а гроші сипляться олігархам. Та спіймайте бандита-корупціонера, відшмагайте по заду на Хрещатику – оце буде пропаганда! Цього люди чекають.

– Опитування показують, що свідомість українців змінилася. Більшість тепер готові брати відповідальність за власну справу. Відчуваєте це по Луганщині?

– Ми кликали на суботник у Сєвєродонецьку комунальників, бюджетників. Ніхто не вийшов. Так, молодь хоче змін. Але її треба було навчати підприємництву 20 років тому. Мали б уже результат. Яке в нас підприємництво? Кредити дають під 20% річних плюс 5% страхування. Шкуру знімуть. Навіть Росія – ворог, негідник, окупант – кредитує фермерів під 6%. І куди після цього дивитися Сходу України? Якщо людям буде здаватися, що в іншій державі краще, вони лізтимуть туди хоч через Берлінський мур.

– Ви з групою депутатів об’їхали чи не весь державний кордон. Що люди найчастіше казали вам?

– Так, добралися аж до острова Зміїний. Скрізь люди невдоволені роботою чиновників. У Луганській області ями – як могили. Чотири колеса в машині порвав.

– Минулого року уряд витратив на дороги 20 млрд грн. На цей запланували 47 млрд. Як пояснити, що нарікань на стан автошляхів шляхів тільки більшає?

– Прем’єр сам визнав, що 30% доріг будують неякісно. Потрібно присікати корупцію на “відкатах”, забути про “ямкові ремонти”й починати дороги будувати. Кожна гривня, вкладена в будівництво, повертається економіці трикратно. Тобто 47 млрд грн дадуть приріст ВВП на 120–150 млрд грн. А це десятки тисяч робочих місць, пожвавлення бізнесу, наповнення бюджету. Потім будувати дороги з гарантією не 5 років, а 20 – як у цивілізованих країнах.

– Робота на будівництві доріг може стати стимулом для українських громадян повертатися із заробітків за кордоном додому?

– Частково. За кордоном працюють близько 3 мільйонів українців. Повернути їх додому може тільки суттєве зростання зарплат, купівельної спроможності. Уряду треба не звіти писати МВФ про “100 реформ”, а негайно розробити покроковий план зростання економіки.

– Що, на вашу думку, слід зробити, щоб країна отримала поштовх, а життя людей покращилося?

– Перше: піднімати промисловість, яка в нас завжди була сильна – машинобудування, металургію, кораблебудування. Рішуче прибрати ратиці олігархів від державних монополій на газ, воду, електроенергію. У нас була найдешевша в Європі електроенергію – по 2 копійки, бо мали дешеве вугілля. Нині вугілля – нуль! Купуємо в Росії, США. Мені боляче, як людині з шахтарської сім’ї. Друге: розбудовувати інфраструктуру – шляхи сполучення, порти, школи, лікарні. Щоб економіка працювала, і люди почувалися комфортно. Нарешті потрібне електронне урядування, як у розвинених державах. У країнах Балтії, колишніх радянських республіках, уже голосують через Інтернет. Третє: безпека – армія та оборонно-промисловий комплекс. Мали мільйонну армію. Виробляли ракети, танки, патрони. Цей сектор слід оживляти. У нього величезний експортний потенціал. Четверте: залучати найкращих менеджерів. Сінгапур запросив ізраїльтян будувати йому армію. Тепер усі бояться чіпати Сінгапур, бо в нього найкраща армія в Азії. У нас же взяли міністром фінансів Яресько (Наталія Яресько, громадянка США. – ред.), яка з валізами дременула з країни. П’яте: розвивати сільське господарство – мале та середнє фермерство, переробку сировини. Продавати не зерно, а, скажімо, макарони – готову продукцію. Можемо годувати весь світ.

– Чому повільно розгортається реформа децентралізації, на яку покладали надію і влада, і опозиція?

– Так, одні громади успішні, інші завмерли після створення. Багато ставлять підніжок, щоб зберегти контроль над мільярдними потоками. Навіщо губернатору Луганської області децентралізація, якщо Біловодська об’єднана громада сама розпоряджатиметься коштами? Такі люди вже не підкорятимуться йому. Усе це говорить про те, що реформа недостатньо підготовлена. Конституційний суд може навіть скасувати її, бо поняття “об’єднана територіальна громада” відсутнє в Основному законі.

– Ваша партія достатньо молода, але посіла третє місце на місцевих виборах 2015 року, серед лідерів на виборах в ОТГ. За рахунок чого добиваєтеся результату?

– Ми шукаємо людей, які проявили себе досвідченими господарниками на місцях, мають авторитет серед виборців. Наприклад, Олександр Мазурчак, Антон Кіссе, Олег Недава. Таких важко “збити”. Є партії, що витрачають мільйони на телерекламу, гризню в Інтернеті. Цей шлях не наш. Ми намагаємося працювати поруч із людьми. Народ оцінює нас за роботою, що й відображається в результатах на виборчих дільницях. “Наш край” стабільно входить у п’ятірку лідерів за кількістю обраних депутатів та голів об’єднаних територіальних громад. На останніх виборах в ОТГ 29 квітня здобули пристойний результат на Донбасі, обійшовши ряд парламентських партій. Упевнений, якщо в такому ж ключі працюватимемо далі, не те що “зайдемо”, а “залетимо” в наступну Верховну Раду.

За матеріалами “РБК Україна”