Владислав Сурков, помічник президента, який відповідає за український напрямок і співпрацю з Абхазією і Південною Осетією, може незабаром покинути свій пост
Причини відставки називають різні — серед них, наприклад, безвихідь стратегії на українському напрямку. За словами джерел, проблеми ДНР і ЛНР — проекту, задум якого багато приписують саме Суркову, – вже не вирішити «за нашого життя», їх доведеться вирішувати наступним поколінням.
Інші говорять про зайвої активності чиновника та про те, що він «втручається не в свої справи». Треті натякають на конфлікт з силовиками, зокрема з 5-ї службою ФСБ (служба оперативної інформації та міжнародних зв’язків), яка відповідала за контррозвідку в ДНР і ЛНР. У ЗМІ писали, що ця служба підтримувала голову МДБ ЛНР Леоніда Пасічника, а Сурков — його супротивника, голову самопроголошеної республіки Ігоря Плотницького. Останній, нагадаємо, подав у відставку 24 листопада 2017 року, тепер ЛНР очолює Пасічник.
Нагадаємо, Сурков 12 років обіймав посаду спочатку заступника, потім першого заступника голови адміністрації президента. На цій посаді він курирував внутрішню політику. За можливість впливати на політичні рішення Суркова називали «сірим кардиналом Кремля». Але в 2013 році — після того, як він посперечався з Путіним під час наради, присвяченої реалізації травневих указів, – Сурков подав у відставку. А вже у вересні 2013-го він був призначений помічником президента з питань взаємодії з Абхазією і Південною Осетією.
Суркова називають архітектором і куратором війни на Донбасі. Зокрема, кандидат в президенти РФ Ксенія Собчак прямо вказувала на те, що Сурков відповідальний за війну на Донбасі: “Я до Суркову ставлюся як до людини, яка на сьогоднішній момент відповідальний за те, що відбувається в Україні. Я вважаю, що на сьогоднішній момент у нього на руках кров. Для мене ця ситуація виглядає так”, – заявила Собчак.
Не приховували про причетність Суркова до війни і самі бойовики: бышие ватажки терористів розповіли, що Сурков контролює ситуацію на місцях допомогою спеціально відібраних довірених осіб, які регулярно доповідають йому про стан справ.
“Будь-який дзвінок з Москви… розцінювався як дзвінок з канцелярії самого Господа Бога і не обговорювалося, приймався до виконання негайно”, – згадує Олексій Александров, один з лідерів сепаратистів у Донецьку, який згодом виїхав звідти. Два інших сепаратиста підтвердили цю інформацію, але відмовилися бути названими.
Джерело: РБК
