Путінський спектакль із крейсером «Адмірал Кузнєцов» та пошуком військових баз далеко за кордоном є нічим іншим, як політичним пропагандистським ходом

Як розповів виданню Politeka експерт із міжнародних відносин Юрій Райхель, «войовничі танці» навколо баз покликані вирішити два завдання: показати внутрішній аудиторії «силу» Росії та підвищити градус конфронтації задля інтеграції в переговорний процес із США та країнами Європейського Союзу.

«По-перше. Внутрішній аудиторії показати, що Росія стала такою сильною, що їй своєї величезною території не вистачає, і терміново необхідно кудись прилаштуватися. Були в нас бази – і всі нас поважали, тепер настав час знову їх улаштувати, щоб знову почали поважати.

Чому Єгипет не віддав Путіну військову базу

По-друге. Сирійська авантюра серйозно зіпсувала відносини із Заходом. Утворився дипломатичний глухий кут, бо ні Москва, ні Вашингтон із Брюсселем, Берліном і, що особливо прикро, із Парижем іти на компроміси не хочуть. За кремлівським уявленням, вийти з цього замкнутого кола можна лишень за допомогою чергового підвищення градусу протистояння. Для цього і задумано пропагандистську історію з базами, передовсім щодо Сіді-Баррані», – проаналізував ситуацію експерт

Проте найважливішим, про що потрібно пам’ятати, експерт вважає те, що історія з крейсером та військовими базами є нічим іншим, як пропагандистським ходом – грошей на військові бази Росія, звісно, не має.

«Немає в Росії грошей на дорогі військові бази далеко від кордонів батьківщини. Нема, крім того, і відповідної транспортної та логістичної інфраструктури. Тож далі Тартуса ніяк. Усе інше блеф низької проби», – підсумував свої аргументи Юрій Райхель.