Грузинський професор Олег Панфілов порівнює окупований Крим з Абхазією і вважає, що півострів повторює долю анексованої грузинської території
Про це пише “Крым.Реалии“.
«В окупованій Абхазії періодично спалахує відчай. Його можна назвати невдоволенням, але з часом населення, здається, почало розуміти, що бути кимось незадоволеним уже немає сенсу. Тепер уже запізно ображатися на «братську» Росію, ображатися на Грузію вже втомилися?», – пише Панфілов.
Він зазначає, що два роки тому деякі російськомовні кримчани перебували в тому ж стані ейфорії, в якому були і жителі Абхазії, натхнені можливістю стати «незалежною державою» під керівництвом Кремля.
“Абхази 23 роки тому перестрибнули з недорозвиненого соціалізму в розвинений колоніалізм, у той суспільно-політичний стан, коли президентом обирають того, у кого більше зв’язків у Кремлі і який отримав більше благословень у різних московських кабінетах”, – повідомляє грузинський професор.
У радянських підручниках нічого не йшлося про геноцид абхазів за часів російської окупації початку XIX століття, то лишень літні люди іноді похитували головами і мовчали, говорить професор. Вони трохи знали, як під час російсько-кавказької війни 1817-1867 років було винищено і виселено понад 80 відсотків, як зникли етнографічні групи, що жили там, і територіальні громади. Геть знищено цілий народ – убихи, що жили поблизу Сочі – міста із грузинським назвою. З Абхазії в XIX столітті було депортовано до Туреччини понад 300 тисяч людей.
Професор скаржиться, що зараз мало хто цікавиться історією, визнаючи офіційну версію про те, як грузини знищували абхазів і що Крим – російська територія. Ще в жовтні 1997 року, через чотири роки після нової російської окупації, маріонетковий парламент Народних Зборів Абхазії ухвалив постанову «Про акт депортації абхазів (абаза) в XIX столітті», – говорить Панфілов.
“Історія з окупацією Криму повторює все те, що відбувалося двічі, – в XVIII і XXI століттях наслідки ті ж. Як і з імперською політикою у Криму, так і щодо народів на Кавказі – окупація, репресії, терор, переселення. А потім тривалі роки виправдання пропагандою своєї політики. У наслідках окупації винні хто завгодно, але не окупанти”, – зазначає Панфілов.
Через 24 роки з часу перших російських пострадянських окупацій і нової окупації – Криму і Донбасу, ситуація не змінюється, вважає експерт. “Спочатку потужний натиск за допомогою пропаганди і переконань у тім, що вірмени Карабаху, молдавани Придністров’я, абхази і осетини – найгнані на цій грішній землі. Само собою, пропаганда має на увазі й цензуру історії”, – обурюється він.
До того ж Панфілов прогнозує, що кримчанам ще належить усе пережити. Ніколи ще російська окупація за останні сто років не була на користь окупованих. Зараз ситуація ускладнюється економічним і фінансовим кризами в Росії, які автоматично перепадуть на плечі окупованих. Напевно, це буде вже інша фаза відчаю, резюмує професор.
