Європейські політики останнім часом називають Італію основною загрозою фінансової стабільності єврозони
Про це пише The Wall Street Journal.
За інформацією, референдум в Італії, призначений на 4 грудня, може стати черговим потрясінням для світових ринків у поточному році, після рішення Великобританії покинути ЄС (Brexit) та обрання Дональда Трампа президентом США.
«На референдумі італійці голосуватимуть за запропонованими прем’єр-міністром Маттео Ренці зміни конституції країни, згідно з якими будуть скорочені повноваження Сенату і, по суті, спростять процес прийняття нових законів урядом. Ренці пообіцяв піти у відставку, якщо країна висловиться проти його пропозицій», – зазначає видання.
Як пише видання, більшість опитувань громадської думки вказують на невелику перевагу супротивників зміни конституції, при цьому приблизно чверть голосуючого населення ще не визначилася з вибором.
Більшість європейських політиків останнім часом називали Італію основною загрозою фінансової стабільності єврозони. Напередодні референдуму різниця у дохідності держоблігацій Італії та Німеччини зросла до більш ніж 1,6 процентного пункту, максимуму з березня 2015 року, коли Європейський центральний банк (ЄЦБ) почав викуп активів за програмою кількісного пом’якшення (QE).
На думку аналітиків, як повідомляє видання, за найгіршого сценарію референдум завершиться не на користь Ренці, який піде у відставку, і ринок сприйме цю подію як чергову ознаку нездатності уряду країни проводити реформи. Це викличе сумніви в тому, що Італія зможе досягти тих темпів зростання економіки, які потрібні для стабільного скорочення держборгу, що становить 135% ВВП при рекомендованих Єврокомісією 60%.
«Як наслідок, інвестори з ще більшим небажанням вкладатимуть кошти в італійську банківську систему, через що проблемним фінансовим компаніям доведеться перекласти свої втрати на плечі власників облігацій, багато з яких є звичайними вкладниками», – пояснює видання.
Водночас невдоволення італійців, в свою чергу, підвищить шанси на прихід до влади на виборах у 2018 році «Руху п’яти зірок», відомого своїми популістськими висловлюваннями та євроскептицизмом. Якщо це трапиться, майбутнє Італії в єврозоні виявиться під питанням.
«Втім, існує й протилежна думка. Багато хто вважає, що референдум в принципі не такий важливий – ймовірний період політичної нестабільності після нього не стане для Італії чимось новим. Крім того, у президента країни є шанс умовити Ренці не залишати пост прем’єр-міністра, при цьому головна правоцентристська опозиційна партія, яку очолює Сільвіо Берлусконі, також хоче, щоб Ренці залишився, і готова на коаліційний уряд», – коментує видання.
Що стосується проблемних банків, то експерти вказують на відносно невелику, порівняно з ВВП Італії, суму, необхідну для докапіталізації фінкомпаній, і висловлюють впевненість, що Рим та Брюссель домовляться про обопільне рішення.
Крім того, економісти вважають, що короткострокові ризики можуть виявитися менш небезпечними, ніж середньостроковими. Швидше за все, країна впорається з наслідками референдуму, і частково зробити це допоможе програма викупу держоблігацій ЄЦБ. Центробанк прийме рішення про її продовження або розширення через кілька днів після референдуму, і, результат голосування може вплинути на їх рішення.
Найімовірніше, влада Євросоюзу, піде на компроміс у питанні надання держпідтримки банкам Італії, оскільки таке неодноразово траплялося у минулому, та Брюссель не захоче конфронтації перед виборами у Німеччині та у Франції, які відбудуться у 2017 році.
«Набагато важливіше для Італії та Європи в цілому будуть вибори 2018 року та небезпека приходу до влади популістів, яких підтримує незадоволене населення і бізнесмени, втомлені від відсутності значних реформ», – повідомляє видання.
Як інформує видання, у певний момент ЄЦБ замислиться про припинення викупу активів у міру зростання інфляції та відновлення економіки єврозони. Експерти обережно припускають, що це може статися у вересні наступного року. Викуп італійських держбондів Центробанком буде продовжений після цього терміну тільки у разі явної згоди на те політиків інших країн, і тоді, то, чого єврозона так намагалася уникнути – Рим виявиться в повній владі Берліна.
