Саакашвілі в NYT розповів про пережите в Україні

Екс-губернатор Одеси опублікував статтю про свої успіхи у Грузії і про те, як планує боротися із владою в Україні

Видання Politeka наводить повний текст Михайла Саакашвілі в газеті The New York Times.

У світі є декілька політиків, яким довелося переживати один і той же досвід двічі в різних країнах. Це саме те, що сталося зі мною в Україні та Грузії.

Я був президентом Грузії дев’ять років, протягом яких ця країна завоювала міжнародне визнання через боротьбу з корупцією. Названа в 2006 році світовим лідером із реформ, Грузія стала флагманом із країн колишнього Радянського Союзу.

Після завершення мого другого президентського правління в 2013 році, я покинув Грузію і вирушив до США проводити наукову роботу. Незабаром я поїхав до України, де замолоду навчався в київському університеті. Після пропозиції моїх друзів допомогти у проведенні реформ я з ентузіазмом почав працювати в цій країні.

Мені запропонували посаду губернатора в Одеській області – найбільшому регіоні України. Це було дуже незвично, колишньому президенту іншої країни працювати губернатором в Україні.

Я привіз із собою групу професіоналів зі складу мого колишнього уряду. Вони почали реформи в українській поліції, допомогли створити перше антикорупційне агентство в країні. Реформи в поліції були успішні, а бюро з боротьби з корупцією почало розслідувати кілька гучних справ. Нам здавалося, що ми маємо підтримку президента.

Фокусуючи свою увагу на реформах, я почав набирати у свою команду найталановитіших і молодих людей, хто здобув освіту на Заході. Я створив економічну раду розвитку в області, щоб допомогти місцевим підприємцям оминати бар’єри, що створюються деякими чиновниками. Я запросив Юлію Марушевську – активістку Майдану, на посаду голови митної служби Одеської області.

Ми почали програму з ремонту доріг та інфраструктур. Ми покращували послуги, що надаються громадянам, і зміцнювали безпеку регіону. Тоді як реформи набирали популярність, ми раптом зіткнулися з несподіваним опором у найвищих ешелонах влади, в Києві.

Перший сигнал для занепокоєння був під час конфронтації з прем’єр-міністром Арсенієм Яценюком, коли я заявив, що чиновники його уряду замішані в корупції Одеського хімічного заводу.

У січні цьогоріч я почав всеукраїнську кампанію з боротьби з корупцією. У березні український парламент проголосував за звільнення генерального прокурора, а місяцем пізніше пішов у відставку і прем’єр Яценюк. Президент Порошенко пообіцяв покінчити зі старою системою і зробити владу прозорою.

Це було сім місяців тому. За цей час ми не спостерігали жодних змін. Я помітив, що місцеві пропрезидентські сили працюють над тим, щоб зупинити наші реформи.

Один із членів моєї команди, пані Марушевська, заявила, що зазнає переслідувань і проти неї сфабрикували кримінальні справи. Так само вчинили і щодо одного з моїх радників, прокуратура провела у нього обшуки.

Останньою краплею, що переповнила моє терпіння, були оприлюднені електронні декларації українських чиновників. Люди, з якими мені доводилося за службовим обов’язком зустрічатися, безсоромно декларували мільйони доларів, які вони ховали вдома.

Радянська клептократичною еліта перетворила потенційно багату країну на одну з найбідніших країн Європи. Україна не повинна бути бідною, але корупціонери систематично грабують її.

Тоді як героїчні солдати України захищають свою країну від російської агресії, українська еліта продовжує красти. Своєю ментальністю і способом життя українська олігархічна еліта ідентична російської. Свобода для України означає не лише позбавлення від російської агресії, а й від прогнилого політичного класу.

У 2001 році я переконував тодішнього президента Шеварднадзе в необхідності провести реформи, позбавиться від корупції. Незабаром я звільнився і почав створювати Загальнонаціональний грузинське рух, який очолив революцію Роз 2003 року. Успіх грузинської революції надихнув багатьох активістів на Майдані в 2014 році.

Як і в разі з Шеварднадзе, я сильно розчарований у Порошенкові. Україні потрібні реальні зміни, а не їхня імітація. Сьогодні купа реформаторських ініціатив не реалізовуються. І цього тижня пані Марушевськаподала у відставку.

Я вирішив створити нову партію в Україні після свого звільнення. Ця дивовижна країна, де багато працездатних людей, освічених і талановитих, які можуть працювати в ім’я кращого майбутнього країни. Це великий потенціал. Освічені українці можуть стати чесними державними службовцями, політичними лідерами і можуть врятувати країну від корупції.

Досі стара корупційна еліта всіляко перешкоджала молодим реформаторам отримати панівні позиції в суспільстві. Я обіцяю змінити цю ситуацію.